ЛУПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

пов’язується також (Machek ESJČ 344; Skok II 332) із звуконаслідувальним псл. luръ, хluръ, хоча тут могло мати місце і вторинне зближення;

далі зіставляється з дінд. rúpyati «відчуває біль у животі», лат. rumpo «розриваю, руйную», укр. [ру́пити] «непокоїти»;

може бути зіставлене з лит. lùpti «бити, хльостати», дінд. lumpáti «ламає, ушкоджує», lopayati «ушкоджує», можливо, і з гр. λύπη «смуток, скорбота», λυπρός «смутний, скорботний, жалюгідний»;

розглядається як новий ітератив до lupiti «лупити, обдирати, лущити» (Sławski V 320–324);

псл. lupati «відламувати, відбивати»;

п. łupać «розбивати», ч. loupati «лускати, лущити; сильно боліти», lupati «тріскати», ст. lúpati «розбивати, плюндрувати», слц. lúpat’ «боліти», вл. łupać «скубти; товкти», схв. лу́пати «тріскати; ламати, розбивати»;

пов’язане з псл. *dolbati «довбати», звідки закономірною формою мало б бути *долоба́ти;

у- з’явилося, очевидно, під впливом запозиченого з польської мови длу́бати або під впливом колупа́ти, лупа́ти;

бр. [долуба́ць] «довбати»;

пряме ототожнення з лу́пати (Machek ESJČ 341) необґрунтоване;

очевидно, результат фонетичної видозміни [гли́пати] під впливом лу́пати;

бр. лы́паць «кліпати», п. łypać, łypnąć «позирати» (з укр.);

псл. luръ (звуконаслідувальний вигук), lupati, lupiti «бити, ударяти»:– має близькі відповідники у балтійських мовах: лит. lùp (вигук на позначення звуку важкого бігу, хлопання крилами, жадібної їди), lùplùp-lùp (на позначення звуку швидких кроків), lūˊp (на позначення інтенсивної дії);

р. [луп] (вигук на позначення звуку від удару; у функції присудка означає кліпання очима), [лу́па] «стукіт, шум, луна, удар», бр. [луп] (виг.), п. łup (вигук на позначення удару, особливо сильного і несподіваного; вигук на позначення швидкого руху), ч. lup (на позначення звуку тупого удару, тріску; [на позначення удару, падіння, швидкого руху, хапання]), слц. lup (на позначення звуку при падінні), [lup-lup] (на позначення звуку при падінні, при ударянні), болг. м. луп «тс.», схв. лy̏п (на позначення звуку при несподіваному падінні чи сильному ударі);

щодо семантики пор. р. ломо́ть, пов’язане з ломи́ть, лома́ть;

очевидно, афективне утворення на основі дієслова лупа́ти;

р. [лупе́та] «кусень хліба; кругле, широке обличчя», [лупе́тка] «широке повне обличчя; повна людина»;

звуконаслідувальне утворення, що імітує шум від різкого удару;

споріднене з укр. клепа́ти, ч. klepati, klopаti «тс.» (Machek Slaviа 16, 210);

припущення про запозичення слова з дісл. klappa «стукати, хлопати», снн. klappen (Uhlenbeck AfSlPh 15, 485) і про спорідненість з англ. slap «ляпас», н. Schlappe «тс.» (Matzenauer LF 7, 220; Petersson AfSlPh 35, 379) малоймовірні;

р. хло́пать, бр. хло́паць, ч. [chlopat’] «плескати», chlopiti «зачиняти», слц. chlop(k)at’, вл. kłumpać, нл. chlumpaś, болг. хло́пам, м. клопа, схв. лу́пати «бити, стукати», слн. hlîpati «хапати ротом, енергійно дихати; бити»;