ЛУНАСТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
луна́ «відгомін, відголосок»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з псл. luna «місяць; світло; відблиск»;
значення «відгомін» могло виникнути внаслідок давнього перенесення значення із зорової сфери на слухову («світло; відображення світла» › «відображення звуку, відгомін»);
розглядається також як звуконаслідувальне утворення, пов’язане з лу́снути (Преобр. І 478), у такому разі могло б бути результатом дальшого спрощення приголосних у псл. [*lusna], укр. [лусна́] «луна»;
р. [луна́] «відгомін», [лу́нуть] «ударити, хлопнути, вистрілити», бр. [луна́] «відгомін», луна́ць «звучати, линути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відлу́ння
відлу́нок
відлу́нювати(ся)
лун
луна́ння
«відголоски»
луна́стий
луна́ти
«звучати; відкликатися»
(про звук)
луна́тись
луни́тися
«відлунюватися»
лунки́й
лу́но
лунь
«тс.»
перелу́нюватися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| луна́ «відгомін» | білоруська |
| луна́ць «звучати, линути» | білоруська |
| luna «місяць; світло; відблиск» | праслов’янська |
| *lusna | праслов’янська |
| луна́ «відгомін» | російська |
| лу́нуть «ударити, хлопнути, вистрілити» | російська |
| лу́снути | українська |
| лусна́ «луна» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України