ЛУН — ЕТИМОЛОГІЯ
луна́ «відгомін, відголосок»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з псл. luna «місяць; світло; відблиск»;
значення «відгомін» могло виникнути внаслідок давнього перенесення значення із зорової сфери на слухову («світло; відображення світла» › «відображення звуку, відгомін»);
розглядається також як звуконаслідувальне утворення, пов’язане з лу́снути (Преобр. І 478), у такому разі могло б бути результатом дальшого спрощення приголосних у псл. [*lusna], укр. [лусна́] «луна»;
р. [луна́] «відгомін», [лу́нуть] «ударити, хлопнути, вистрілити», бр. [луна́] «відгомін», луна́ць «звучати, линути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відлу́ння
відлу́нок
відлу́нювати(ся)
лун
луна́ння
«відголоски»
луна́стий
луна́ти
«звучати; відкликатися»
(про звук)
луна́тись
луни́тися
«відлунюватися»
лунки́й
лу́но
лунь
«тс.»
перелу́нюватися
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
луна́ «відгомін» | білоруська |
луна́ць «звучати, линути» | білоруська |
luna «місяць; світло; відблиск» | праслов’янська |
*lusna | праслов’янська |
луна́ «відгомін» | російська |
лу́нуть «ударити, хлопнути, вистрілити» | російська |
лу́снути | українська |
лусна́ «луна» | українська |
луна́ «відблиск, заграва»
як назва місяця іє. *louksnā виникло в результаті табуїстичної заміни давнішої назви іє. *mēns-, звідки псл. *mesęcь, укр. мі́сяць;
заборона вживання первісної назви грунтувалася на віруванні про магічні властивості місяця;
іє. *louksnā, форма жін. р. прикметника *louksno-/ leuksno- «блискучий, сяючий», похідного від *leuk- «світити; ясний, блискучий, сяючий»;
споріднене з прус. lauxnos «зірки», лат. lūna «місяць (планета; міра часу); блиск місяця», сірл. lūan «світло, місяць», далі з ав. raōχšna «блискучий, сяючий», свн. liehsen «ясний», гр. λύχvoς «світильник», вірм. Іusin «місяць», а також з р. луч, дінд. rōcaḥ «світло», ав. raōčah- «світло, блиск»;
псл. luna «світло, блиск, відблиск; місяць (планета); райдуга»;
р. луна́ «місяць (планета); (заграва, відблиск на небі; промінь світла]», [лунь] «тьмяне світло», [луни́ть] «розвиднятися; кидати тьмяний відблиск», бр. [луна́] «невелика хмарка», [лунь] «хмара», др. луна «місяць (планета)», п. łuna «відблиск сильного світла, вогню; [райдуга]», ч. luna «місяць», ст. luna «промінь, світло, відблиск; місяць», слц. luna «місяць», полаб. lau̯nə, lai̯nə, болг. луна́, м. луна, схв. лу́на, [lūnȁ] «тс.», [lȗna] «райдуга», слн. lúna «місяць», стсл. лоуна «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лун
«відблиск, заграва»
лу́на
«затишок, порядок; чистота (після побілки)»
луна́ти
«відблискувати»
луна́тися
луни́тися
«тс.»
луно
лунь
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
raōχšna «блискучий, сяючий» | авестійська |
raōčah- «світло, блиск» | авестійська |
луна́ | білоруська |
лунь | білоруська |
луна́ | білоруська |
лунь | білоруська |
луна́ | болгарська |
Іusin «місяць» | вірменська |
λύχvoς «світильник» | грецька |
rōcaḥ «світло» | давньоіндійська |
луна | давньоруська |
луна | давньоруська |
*louksnā | індоєвропейська |
*mēns- | індоєвропейська |
*louksnā | індоєвропейська |
*louksno-/ leuksno- «блискучий, сяючий» | індоєвропейська |
*leuk- «світити; ясний, блискучий, сяючий» | індоєвропейська |
lūna «місяць (планета; міра часу); блиск місяця» | латинська |
луна | македонська |
lau̯nə | полабська |
lai̯nə | полабська |
łuna «відблиск сильного світла, вогню; [райдуга]» | польська |
*mesęcь | праслов’янська |
luna «світло, блиск, відблиск; місяць (планета); райдуга» | праслов’янська |
lauxnos «зірки» | прусська |
луч | російська |
луна́ «місяць (планета); (заграва, відблиск на небі; промінь світла]»«тьмяне світло»«розвиднятися; кидати тьмяний відблиск»«невелика хмарка»«хмара»«місяць (планета)» | російська |
лунь | російська |
луни́ть | російська |
лунь | російська |
луни́ть | російська |
лу́на | сербохорватська |
lūnȁ «тс.» | сербохорватська |
lȗna «райдуга» | сербохорватська |
liehsen «ясний» | середньоверхньнімецька |
lūan «світло, місяць» | середньоірландська |
luna «місяць» | словацька |
lúna «місяць» | словенська |
лоуна «тс.» | старослов’янська |
мі́сяць | українська |
luna «місяць» | чеська |
luna «промінь, світло, відблиск; місяць» (ст.) | чеська |
лунь «Circus; [канюк, Buteo Ж]» (орн.)
псл. Іunь «хижий птах»;
загальноприйнятої етимології не має;
припускається вихідна форма *luрnь, пов’язана з псл. lupiti, укр. лупи́ти «обдирати», оскільки назви стосуються хижих птахів, і зіставляється з дінд. lopā «якийсь хижий птах» (Uhlenbeck KZ 39, 260; Фасмер II 534; Преобр. І 478–479; Brückner KZ 42, 356; Bezlaj ESSJ II 156);
на тій же підставі зіставлялося з дінд. lunā́ti «ріже, відтинає» (Потебня РФВ I 81–82);
фонетично малоймовірне припущення про зв’язок лунь ‹ *oln- з іє. *or-/er-, звідки гр. ὄpvῑς, псл. оrьlъ, укр. оре́л (тж.);
припускається й можливість походження назви птахів від псл. luna «світло, блиск» у зв’язку із світлим забарвленням пір’я або наявністю світлих плям на пір’ї, пор. р. [лунь] «тьмяне світло», бел (сед) как лунь;
підкреслюється швидкий, ясний погляд птаха (Горяев 193, 194; Bern. I 745–746; Sławski V 311–312; Kořínek Slavia 12, 204–205);
висувається також гіпотеза про етруське джерело слов’нської назви (Oštir. Drei vorslavischetruskische Vogelnamen, Ljubljana, 1930, 50–79);
р. лунь «лунь; [сова, Striges; голуб (?); хижий птах, Falco rusticolus]», бр. лунь «лунь», др. лунь «шуліка, Milvus», п. ст. łunak «рудий шуліка, Milvus milvus L.» (з ч.), ч. luňák «шуліка, Milvus; [малий яструб, Accipiter nisus L.]», ст. luňák, lunák «шуліка», слц. luniak, ст. lunak, lunák «тс.», схв. лу̑њ «звичайний канюк, Buteo buteo L.», лy̏ња «рудий шуліка», bijela lȕnja «польовий лунь, Circus cyaneus L.», [ljȕna, jȕna] «тс.», слн. lúnj «лунь; скопа, Pandion haliaëtus L.; [беркут, Aquila chrysaëtus L.]», цсл. лоунь «шуліка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лун
«тс.»
улунь
«болотяний лунь, Circus aeruginosus L.; луговий лунь, Circus pygargus L.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лунь «лунь» | білоруська |
ὄpvῑς | грецька |
lopā «якийсь хижий птах» | давньоіндійська |
lunā́ti «ріже, відтинає» | давньоіндійська |
лунь «шуліка, Milvus» | давньоруська |
*or-/er- | індоєвропейська |
łunak «рудий шуліка, Milvus milvus L.» (з ч.), (ст.) | польська |
lunь «хижий птах» | праслов’янська |
*luрnь | праслов’янська |
lupiti | праслов’янська |
оrьlъ | праслов’янська |
*oln- | праслов’янська |
luna «світло, блиск» | праслов’янська |
лунь «тьмяне світло» | російська |
бел (сед) как лунь (сед) | російська |
лу̑њ «звичайний канюк, Buteo buteo L.» | сербохорватська |
лy̏ња «рудий шуліка»«польовий лунь, Circus cyaneus L.» | сербохорватська |
bijela lȕnja «тс.» | сербохорватська |
ljȕna «тс.» | сербохорватська |
jȕna | сербохорватська |
luniak | словацька |
lunak «тс.» (ст.) | словацька |
lunák «тс.» (ст.) | словацька |
lúnj «лунь; скопа, Pandion haliaëtus L.; [беркут, Aquila chrysaëtus L.]» | словенська |
лупи́ти «обдирати» | українська |
лунь | українська |
оре́л (тж.) | українська |
лоунь «шуліка» | церковнослов’янська |
luňák «шуліка, Milvus; [малий яструб, Accipiter nisus L.]» (ст.) | чеська |
luňák «шуліка» | чеська |
lunák «шуліка» | чеська |
лунь «лунь; [сова, Striges; голуб (?); хижий птах, Falco rusticolus]» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України