ЛУБКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
луб «внутрішня частина кори дерева; виріб з цієї частини кори; [кора О; кора ялини О; картон МСБГ; задник МСБГ; обвід сита О; дерев’яна обичайка навколо млинових каменів Ник»
псл. Іubъ від іє. *loubh- або *loub-;
споріднене з лит. lubà «дошка», мн. lùbos «стеля», lúobas «кора, лико», лтс. luba «луб», luôbs «шкаралупки», прус. lubo «тесина», алб. labë «кора», лат. liber «кора; книга» ( ‹ *lub(h)ro-), далі з дісл. laūpr «кошик», дангл. léap «корзина; верша», двн. louft «кора, лико», louba «навіс», нвн. Laube «легка будівля, альтанка», ірл. luchtar «човен», які зводяться до іє. *leu-/lou-, звідки також псл. lupiti, укр. лупи́ти;
р. бр. луб, п. вл. нл. łub, ч. lub «фанера; кора», слц. lub «луб», болг. луб «обвід решета; дошка; липова кора», м. луб «луб; обвід решета». схв. лу̑б, слн. lúb;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лубити
«зняти луб»
залубува́тіти
«затвердіти»
(про хліб)
лу́б
«луб, частина кори; [кора, знята з дерева великими шматками]; у сполученні старе́ лу́б’я, [старе́ лу́бля Ме] (знев. про стару людину), луб’я́нка «виріб з лубу; [віз, обшитий лубом; осіннє житло гуцульських дроворубів]»
лу́б'є
«старе поношене взуття МСБГ; луб Ж»
луб'яни́й
луба́р
«той, хто виготовляє короби для решіт»
луба́рнє
«млин, де мелють луб»
лу́бка
«табакерка Г; дерев’яна сільниця, виготовлена довбанням Л; стара зношена шапка МСБГ»
лубки́й
«твердий, тугий, цупкий, міцний»
лубко́вий
лубко́м
«густо, твердо»
лубль
«луб»
лу́боκ
«луб; липова дошка для малювання або гравірування картини; надрукована з такої дошки картинка; (мн.) віз, сапи з кузовом з лубу; (переважно мн.) шина на місці перелому кісток; [зруб коло криниці Mo; частина дівочого головного убору Г; картон, твердий папір МСБГ; палітурка МСБГ; задник МСБГ]»
лубо́ватий
«зашкарублий»
лубо́чний
лубува́тий
«схожий на луб»
лупки́й
«тс.»
підлу́бник
«шматок шкіри на заднику чобота»
по́лубка
«шматок лубу в жіночому головному уборі»
полу́бок
«обичайка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| labë «кора» | албанська |
| луб | білоруська |
| луб «обвід решета; дошка; липова кора» | болгарська |
| łub | верхньолужицька |
| léap «корзина; верша» | давньоанглійська |
| louft «кора, лико» | давньоверхньонімецька |
| louba «навіс» | давньоверхньонімецька |
| laūpr «кошик» | давньоісландська |
| *loubh- | індоєвропейська |
| *loub- | індоєвропейська |
| *loub- | індоєвропейська |
| *leu-/lou- | індоєвропейська |
| luchtar «човен» | ірландська |
| liber «кора; книга» ( ‹ *lub(h) | латинська |
| *lub(h)ro- | латинська |
| luba «луб» | латиська |
| luôbs «шкаралупки» | латиська |
| lubà «дошка» | литовська |
| lùbos «стеля» | литовська |
| lúobas «кора, лико» | литовська |
| луб «луб; обвід решета» | македонська |
| łub | нижньолужицька |
| Laube «легка будівля, альтанка» | нововерхньонімецька |
| łub | польська |
| Іubъ | праслов’янська |
| lupiti | праслов’янська |
| lubo «тесина» | прусська |
| луб | російська |
| лу̑б | сербохорватська |
| лу̑б | сербохорватська |
| лу̑б | сербохорватська |
| lub «луб» | словацька |
| lúb | словенська |
| лупи́ти | українська |
| lub «фанера; кора» | чеська |
лу́пка «стара зношена шапка МСБГ; потерта зношена шапка у формі панчохи, у якої відгортаються поля Ж»
очевидно, похідне утворення під лупи́ти;
можливо, спочатку назва мотивувалася формою головного убору (пор. [залупити] «загнути вгору» Ж), пізніше стала асоціюватися з лупи́ти «облуплювати» і набула значення «стара, зношена» (пор. лупа́ня «стара, обдерта хата»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
лу́бка
«стара зношена шапка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лупи́ти | українська |
| лупи́ти «облуплювати» | українська |
| залупити | ? |
| лупа́ня «стара, зношена» (пор. лупа́ня «стара, обдерта хата») | ? |
лу́бо́к «вид гри при поховальному ритуалі; труп Ж; гра дітей чи дорослих, родичів і знайомих напередодні похорону померлого Mo; прощання з покійним, розмови та розваги увечері біля покійного МСБГ; (у виразі [б’ють лубка]) вид ритуальної гри біля покійника О»
пор. синонімічне [лопа́тка] «палиця, якою б’ють, під час ритуальної гри біля покійника» О, [лопатки́ б’ють] «вид ритуальної гри біля покійника» О;
очевидно, пов’язане з луб «внутрішня частина кори; виріб з неї», лу́бо́к оскільки одним з елементів ритуальної гри біля покійника є биття чимсь, що могло вироблятися з лубу;
р. [лубо́к] «великодня гра»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лубо́к «великодня гра» | російська |
| лопа́тка | українська |
| лопатки́ б'ють | українська |
| луб | українська |
| лу́бо́к | українська |
залу́бні «сани з кузовом»
пор. лубо́к «кузов; сани», [луб’янка] «візок, обшитий лубом», р. [залубни́ца] «перегородка в хаті, кімнатка за перегородкою»;
за походженням прикметник (залу́бні сани), утворений від іменника луб;
п. [załubeńki] «сани»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
залу́биці
залу́бка
«тс.»
залу́бний
«з кузовом»
(про сани)
залу́бниці
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| załubeńki «сани» | польська |
| залубни́ца «перегородка в хаті, кімнатка за перегородкою» | російська |
| лубо́к «кузов; сани» | ? |
| луб'янка «візок, обшитий лубом» | ? |
| луб | ? |
лупки́ «палітурки»
результат видозміни форми [лубки́] «тс.» (мн. від [лубо́к] «картон, твердий папір; палітурка»), зближеної з лупи́ти, [лупи́на] «шкірка, лушпайка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́лупка
«обкладинка зошита»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лубки́ «тс.» (мн. від [лубо́к] «картон, твердий папір; палітурка») | українська |
| лупи́ти | українська |
| лупи́на «шкірка, лушпайка» | українська |
| лубо́к | українська |
лу́пко «одуд, Upupa epops L.» (орн.)
псл. *luръkъ від вигуку *luръ-luръ (укр. [луб-луб] ВеЛ), що імітував крик відповідного птаха;
пор. також лит. lupùtis «одуд», похідне від вигуку lùp, a та кож подібні звуконаслідувальні утворення в інших індоєвропейських мовах: лат. upupa «одуд», фр. huppe, н. [hupup, wupp-wupp, huppe, wudlup], прус. hupphupp «тс.»;
п. [łupek, łubek] «тс.», [łupk] «сойка, Garrulus glandarius L. (птах, здатний наслідувати голос інших птахів); якийсь лісовий птах», łupać «видавати звук łup-łup-łup» (про одуда), полаб. lаi̯påk «одуд», схв. lùpač, [lupavac, lupovac, lumpač] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лубок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| upupa «одуд» | латинська |
| lupùtis «одуд» | литовська |
| lùp | литовська |
| hupup | німецька |
| wupp-wupp | німецька |
| huppe | німецька |
| wudlup | німецька |
| lаi̯påk «одуд» | полабська |
| łupek «тс.» | польська |
| łubek «тс.» | польська |
| łupk «сойка, Garrulus glandarius L. (птах, здатний наслідувати голос інших птахів); якийсь лісовий птах»«видавати звук łup-łup-łup» (про одуда) | польська |
| łupać «сойка, Garrulus glandarius L. (птах, здатний наслідувати голос інших птахів); якийсь лісовий птах»«видавати звук łup-łup-łup» (про одуда) | польська |
| łup-łup-łup | польська |
| łup-łup-łup | польська |
| łup-łup-łup | польська |
| *luръkъ (укр. [луб-луб] ВеЛ) | праслов’янська |
| *luръ-luръ | праслов’янська |
| *luръ-luръ | праслов’янська |
| hupphupp «тс.» | прусська |
| lùpač | сербохорватська |
| lupavac «тс.» | сербохорватська |
| lupovac «тс.» | сербохорватська |
| lumpač «тс.» | сербохорватська |
| луб-луб | українська |
| луб-луб | українська |
| huppe | французька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України