ЛОТР — ЕТИМОЛОГІЯ

через посередництво західнослов’янських мов запозичено з німецької;

нвн. Lottеr(bubе) «ледар», свн. lot(t)er «легковажний, шахрай, негідник» двн. Iotar «пустий» споріднені з снн. lod(d)er «нероба», дангл. loddere «жебрак», нвн. liederlich «недбалий, безладний, розпусний», схв. lúsati «швендяти»;

менш обгрунтоване припущення (Malinowski Rozprawy 17, 43; Karłowicz 356; Holub–Lyer 293) про зв’язок з лат. latrō «найманий солдат; грабіжник, розбійник»;

р. [лотр] «марнотрат, ледар» (з укр. і бр.). [ло́тра] «п’яниця, гультяй», [лотры́га] «марнотрат, гультяй, ледар», [лоты́га, ло́тырь] «тс.», бр. ло́тра (чол. і жін. р.) «ледар, нероба», п. łotr «гультяй, шахрай, лиходій», ч. lotr «негідник, лиходій, розбійник», слц. lotor «розбійник, негідник, нероба», вл. заст. lotr «розбійник», схв. [лȍтар, лȍтер] «тс.; розпусник», слн. заст. lóter «тс.»;

очевидно, результат видозміни форми [ло́да́р] «ледар» під впливом слів леда́що, леда́чий;

припускалася також контамінація слів лотр і [леда́й] «ледащо, ледар », [леда́ка] «тс.» (Москаленко УІЛ 40; Преобр. І 463);

не зовсім ясне;

для російських і болгарського слів припускається запозичення з німецької мови, пор. снн. нн. lodder, loder (Фасмер II 510; БЕP III 453);

укр. [ло́дар] розглядається також, як результат контамінації лотр i леда́чий, перехідною формою між якими є ле́дар (Преобр. І 463);

р. ло́дырь «ледар», [ло́дарь, ло́дирь, лодорь], болг. [ло́дар];