ЛОПОТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
лопота́ти «видавати глухі звуки (ударяючи чим-небудь по поверхні розвіваючись на вітрі, тупаючи ногами під час бігу), бігти; говорити поспішно, неясно»
псл. lopotati «видават звуки при ударянні; белькотати, шуміти», форма інтенсива до lopati «лопати»;
відповідає лит. lapatóti «мчатися, бігти, їхати галопом; тріпотіти крилами; базікати»;
lapatúoti «мчатися, їхати галопом; важко ходити, чалапати; тріпотіти крилами; поспішати, багато працювати», lapatái (вигук для відображення швидкого бігу, тріпотіння крилами, крадіжки), пов’язаним з lapóti «іти, брести», lapúoti «хлопати крилами; чалапати»;
р. лопота́ть «бурмотіти, белькотіти; [хлопати крилами]», бр. лапата́ць «ударяти по якій-небудь поверхні, видаючи приглушені звуки; хлопати крилами; белькотати; базікати», др. лопотати «белькотіти», п. łopotać «тріпотіти, хлопати; ударяти, стукати», болг. [лопо́тя] «тупаю», схв. лопòтати «стукати, подзенькувати», лопàтати «шуміти, шльопати; говорити дурниці», слн. lopoláti «ударяти; говорити швидко й нерозбірливо», lopútati «голосно вдаряти», стсл. лопотивъ «який погано говорить»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
злопоті́ти
«захлопати»
ло́піт
лопітливий
«який погано, нерозбірливо говорить»
лопоні́ти
«тріпотати, хлопати»
лопота́йло
«базікало»
ло́потень
лопоти́н
«тс.»
лопоті́ти
«тс.»
лопотли́вий
лопотня́
лопотнява
лопотун
лопотуха
лопотю́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лапата́ць «ударяти по якій-небудь поверхні, видаючи приглушені звуки; хлопати крилами; белькотати; базікати» | білоруська |
| лопо́тя «тупаю» | болгарська |
| лопотати «белькотіти» | давньоруська |
| lapatóti «мчатися, бігти, їхати галопом; тріпотіти крилами; базікати» | литовська |
| lapatúoti «мчатися, їхати галопом; важко ходити, чалапати; тріпотіти крилами; поспішати, багато працювати» | литовська |
| lapatái (вигук для відображення швидкого бігу, тріпотіння крилами, крадіжки) | литовська |
| lapóti «іти, брести» | литовська |
| lapúoti «хлопати крилами; чалапати» | литовська |
| łopotać «тріпотіти, хлопати; ударяти, стукати» | польська |
| lopotati «видават звуки при ударянні; белькотати, шуміти» | праслов’янська |
| lopati «лопати» | праслов’янська |
| лопота́ть «бурмотіти, белькотіти; [хлопати крилами]» | російська |
| лопòтати «стукати, подзенькувати» | сербохорватська |
| лопàтати «шуміти, шльопати; говорити дурниці» | сербохорватська |
| lopoláti «ударяти; говорити швидко й нерозбірливо»«голосно вдаряти» | словенська |
| lopútati «ударяти; говорити швидко й нерозбірливо»«голосно вдаряти» | словенська |
| лопотивъ «який погано говорить» | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України