ЛОПАР — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лопа́р «лопатка, якою місять глину; лопатка, палиця, якою відгортають вогонь у печі»
псл. *loparjь «вид лопати», похідне утворення від *lор- «щось широке, плоске», як і lopata «лопата», Іорuхъ «лопух»;
р. [лопа́рня] «весло», ч. [lopař] «вид лопати», слц. láраr, [lopar], м. [лопар] «тс.», схв. лòпāр «хлібна лопата», слн. Іорár «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лопа́рка
«тс.»
лопарьки
«вид ритуальної гри біля покійника»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лопар «тс.» | македонська |
*loparjь «вид лопати» | праслов’янська |
*lор- «щось широке, плоске» | праслов’янська |
lopata «лопата» | праслов’янська |
Іорuхъ «лопух» | праслов’янська |
лопа́рня «весло» | російська |
лòпāр «хлібна лопата» | сербохорватська |
lораr | словацька |
lopar | словацька |
Іорár «тс.» | словенська |
lopař «вид лопати» | чеська |
лопарі́ «народність саамі» (ст.)
очевидно, запозичено з шведської мови (через російську);
шв. lappar (мн.) «саамі» (одн. lapp), зводиться до фін. Lappi «Лапландія», lappalainen «лапландець, лопар»;
менш обгрунтоване припущення про походження від фін. loppu «кінець» (Viklund MO 5, 183–184) або снн. lappe «дурний» (Karstien Hirt-Festschr. II 484–485);
р. лопа́рь «саам; [бусурман, єретик]», [лопь] (зб.) «саамі»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лопа́рь «саам; [бусурман, єретик]» | російська |
лопь «саамі» (зб.) | російська |
lappe «дурний» | середньонижньонімецька |
Lappi «Лапландія» | фінська |
lappalainen «лапландець, лопар» | фінська |
loppu «кінець» | фінська |
lappar «саамі» (мн.)(одн. lapp) | шведська |
lapp | шведська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України