ЛОПАР — ЕТИМОЛОГІЯ

лопа́р «лопатка, якою місять глину; лопатка, палиця, якою відгортають вогонь у печі»

псл. *loparjь «вид лопати», похідне утворення від *lор- «щось широке, плоске», як і lopata «лопата», Іорuхъ «лопух»;
р. [лопа́рня] «весло», ч. [lopař] «вид лопати», слц. láраr, [lopar], м. [лопар] «тс.», схв. лòпāр «хлібна лопата», слн. Іорár «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лопа́рка «тс.»
лопарьки «вид ритуальної гри біля покійника»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лопар «тс.» македонська
*loparjь «вид лопати» праслов’янська
*lор- «щось широке, плоске» праслов’янська
lopata «лопата» праслов’янська
Іорuхъ «лопух» праслов’янська
лопа́рня «весло» російська
лòпāр «хлібна лопата» сербохорватська
lораr словацька
lopar словацька
Іорár «тс.» словенська
lopař «вид лопати» чеська

лопарі́ «народність саамі» (ст.)

очевидно, запозичено з шведської мови (через російську);
шв. lappar (мн.) «саамі» (одн. lapp), зводиться до фін. Lappi «Лапландія», lappalainen «лапландець, лопар»;
менш обгрунтоване припущення про походження від фін. loppu «кінець» (Viklund MO 5, 183–184) або снн. lappe «дурний» (Karstien Hirt-Festschr. II 484–485);
р. лопа́рь «саам; [бусурман, єретик]», [лопь] (зб.) «саамі»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лопа́рь «саам; [бусурман, єретик]» російська
лопь «саамі» (зб.) російська
lappe «дурний» середньонижньонімецька
Lappi «Лапландія» фінська
lappalainen «лапландець, лопар» фінська
loppu «кінець» фінська
lappar «саамі» (мн.)(одн. lapp) шведська
lapp шведська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України