ЛОНО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ло́но «груди; живіт, утроба (як cимвол материнства)»
псл. lono «статеві органи; нижня частина живота; поділ; місце від живота до колін (у сидячої людини); оберемок»;
задовільної етимології не має;
найвірогіднішим є первісний зв’язок з ležati «лежати», lože «ложе» через вихідну форму *log-sno «лежання», пов’язану з псл. lоgъ «низина, долина, лог», ložesno, (мн.) ložesna ‹ *logesnā «місце, де знаходиться плід, матка»;
спрощення групи приголосних аналогічне зміні псл. luna ‹ *louksnā;
менш обгрунтовані спроби виведення з *lok-s-no від іє. *lek- «вигинати, гнути» (Фасмер II 517; Schuster-Šewc 775–776; Младенов 279; Mikkola BB 22, 246; Walde–Hofm. I 761), з *lok-no від балтосл. *lek- «летіти, скакати» (Vaillant Gr. comp. I 93, IV 584), з *lopno «пола одягу», пов’язаного з псл. Іорuхъ, lopata, з *lotno, спорідненого з дінд. aratníḥ «лікоть» (Mikkola Ursl. Gr. I 127);
непереконливе зіставлення з лі́коть, р. ло́коть (у південнослов’янських мовах було б ла-), з дісл. leggr «нога, ляжка, плечова кістка» (Reichelt KZ 46, 349);
р. ло́но «груди; живіт, утроба; [коліна]», бр. ло́на «лоно», [ло́ні] «руки, пригорщ; обійми; оберемок», др. лоно «лоно, груди, пазуха; ядро (статевий орган)», п. łono «живіт, особливо нижня його частина; груди; коліна; обійми; оберемок», ст. «статеві органи», ч. lůno «жіночі статеві органи; нижня частина живота», ст. lóno «живіт; статеві органи», слц. lóno «місце від пояса до колін у сидячої людини; жіночі статеві органи», вл. łono «лоно; оберемок», нл. łono «нижня частина живота, груди; оберемок», полаб. lönü «лоно; обійми», болг. схв. ло́но, слн. lono, стсл. лоно «лоно, живіт, місце від живота до колін сидячої людини; нижня частина одягу»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ло́нє
«груди»
лони́ця
«лобкова кістка»
ло́ньо
«тс.»
лоня
«груди, лоно»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*lek- «летіти, скакати» | балтослов’янська |
ло́на «лоно» | білоруська |
ло́ні «руки, пригорщ; обійми; оберемок» | білоруська |
ло́но | болгарська |
łono «лоно; оберемок» | верхньолужицька |
aratníḥ «лікоть» | давньоіндійська |
leggr «нога, ляжка, плечова кістка» | давньоісландська |
лоно «лоно, груди, пазуха; ядро (статевий орган)» | давньоруська |
*lek- «вигинати, гнути» | індоєвропейська |
łono «нижня частина живота, груди; оберемок» | нижньолужицька |
lönü «лоно; обійми» | полабська |
łono «живіт, особливо нижня його частина; груди; коліна; обійми; оберемок» | польська |
lono «статеві органи; нижня частина живота; поділ; місце від живота до колін (у сидячої людини); оберемок» | праслов’янська |
ležati «лежати» | праслов’янська |
*log-sno «лежання» | праслов’янська |
lоgъ «низина, долина, лог» | праслов’янська |
ložesno | праслов’янська |
*logesnā «місце, де знаходиться плід, матка» | праслов’янська |
lože | праслов’янська |
ložesna | праслов’янська |
lože | праслов’янська |
ložesna | праслов’янська |
lože | праслов’янська |
ložesna | праслов’янська |
lože | праслов’янська |
ložesna | праслов’янська |
luna | праслов’янська |
*louksnā | праслов’янська |
*louksnā | праслов’янська |
*louksnā | праслов’янська |
*lok-s-no | праслов’янська |
*lok-no | праслов’янська |
*lopno «пола одягу» | праслов’янська |
Іорuхъ | праслов’янська |
lopata | праслов’янська |
*lotno | праслов’янська |
ло́коть (у південнослов’янських мовах було б ла-) | російська |
ло́но «груди; живіт, утроба; [коліна]» | російська |
ло́но | сербохорватська |
lóno «місце від пояса до колін у сидячої людини; жіночі статеві органи» | словацька |
lono | словенська |
лоно «лоно, живіт, місце від живота до колін сидячої людини; нижня частина одягу» | старослов’янська |
лі́коть | українська |
lůno «жіночі статеві органи; нижня частина живота» | чеська |
lóno «живіт; статеві органи» (cn/) | чеська |
ло́нок «одна з перекладин на ткацькому верстаті, через які полотно перетягується на навій»
результат перенесення за суміжністю назви [ло́нок] ([льо́нок, ло́мок]) «одна з двох підставок у ткацькому верстаті, на яких лежить перекладина»;
зближення з ло́но (Куркина Этимология 1970, 96) може бути лише вторинним;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ло́нок «одна з двох підставок у ткацькому верстаті, на яких лежить перекладина» ([льо́нок, ло́мок]) | українська |
льо́нок | українська |
ло́мо | українська |
ло́но | українська |
луно́ «яєчка у ссавців»
очевидно, тотожне a ло́но (як і п. [łuno] «лоно», ч. lůno «тс.»);
р. [луна] «нижня частина живота», [лу́но́] «тс.; мошонка; статевий орган жеребця», [лу́нье] «шлунок»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
łuno | польська |
луна «нижня частина живота» | російська |
лу́но́ «тс.; мошонка; статевий орган жеребця» | російська |
лу́нье «шлунок» | російська |
ло́но (як і п. [łuno] «лоно», ч. lůno «тс.») | українська |
lůno | чеська |
ло́на «заграва»
запозичення з польської мови;
п. łona має спільне походження з łuna «тс.», якому відповідає укр. луна́ «заграва»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
łona «тс.» | польська |
łuna | польська |
луна́ «заграва» | українська |
лан «поле; нива»
«поле, нива»,ч. lán (міра землі);
«велике поле», слц. lán (міра землі);
«поле, нива», вл. нл. łаn «наділ землі», схв. лáнац (міра землі);
через посередництво польської і чеської мов запозичено з середньоверхньонімецької;
свн. lehen «відданий в оренду маєток» ( ‹ двн. lēhan «тс.») споріднене з днн. lēhan, дфриз. lēn, дангл. lǣn, дісл. lān «тс.», дінд. rḗkṇaḥ «спадщина; маєток; достаток»;
припущення про праслов’янське походження слова (Jagić AfSlPh 3, 75) і зіставлення його з лтс. lāns «ліс», lāma, lāms «низина» (Bern. I 689 – 690; Būga RR I 451) недостатньо обґрунтовані;
р. [лан] «поле, нива», п. łan (міра площі);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ланина
ланове́
«податок з орної землі»
(іст.)
ланови́й
«наглядач за польовими роботами »
(іст.)
ланъ
«одиниця виміру орної землі (1386 -- 1418); орна земля (1443)»
лон
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
łаn | верхньолужицька |
łаn | верхньолужицька |
łаn | верхньолужицька |
lǣn | давньоанглійська |
lēhan | давньоверхньонімецька |
lēhan | давньоверхньонімецька |
rḗkṇaḥ «спадщина; маєток; достаток» | давньоіндійська |
lān «тс.» | давньоісландська |
lēhan | давньонижньонімецька |
lēn | давньофризька |
lāns «ліс» | латиська |
lāma | латиська |
lāms «низина» | латиська |
łаn | нижньолужицька |
łаn | нижньолужицька |
łаn | нижньолужицька |
łan (міра площі) | польська |
лан «поле, нива» | російська |
лáнац | сербохорватська |
лáнац | сербохорватська |
лáнац | сербохорватська |
lehen «відданий в оренду маєток» ( ‹ двн. lēhan «тс.») | середньоверхньнімецька |
lán | словацька |
lán | словацька |
lán | словацька |
lán | словацька |
lán | чеська |
lán | чеська |
lán | чеська |
lán | чеська |
lán | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України