ЛОНА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з польської мови;

п. łona має спільне походження з łuna «тс.», якому відповідає укр. луна́ «заграва»;

спрощення групи приголосних аналогічне зміні псл. luna ‹ *louksnā;

непереконливе зіставлення з лі́коть, р. ло́коть (у південнослов’янських мовах було б ла-), з дісл. leggr «нога, ляжка, плечова кістка» (Reichelt KZ 46, 349);

менш обгрунтовані спроби виведення з *lok-s-no від іє. *lek- «вигинати, гнути» (Фасмер II 517; Schuster-Šewc 775–776; Младенов 279; Mikkola BB 22, 246; Walde–Hofm. I 761), з *lok-no від балтосл. *lek- «летіти, скакати» (Vaillant Gr. comp. I 93, IV 584), з *lopno «пола одягу», пов’язаного з псл. Іорuхъ, lopata, з *lotno, спорідненого з дінд. aratníḥ «лікоть» (Mikkola Ursl. Gr. I 127);

найвірогіднішим є первісний зв’язок з ležati «лежати», lože «ложе» через вихідну форму *log-sno «лежання», пов’язану з псл. lоgъ «низина, долина, лог», ložesno, (мн.) ložesna ‹ *logesnā «місце, де знаходиться плід, матка»;

задовільної етимології не має;

псл. lono «статеві органи; нижня частина живота; поділ; місце від живота до колін (у сидячої людини); оберемок»;

р. ло́но «груди; живіт, утроба; [коліна]», бр. ло́на «лоно», [ло́ні] «руки, пригорщ; обійми; оберемок», др. лоно «лоно, груди, пазуха; ядро (статевий орган)», п. łono «живіт, особливо нижня його частина; груди; коліна; обійми; оберемок», ст. «статеві органи», ч. lůno «жіночі статеві органи; нижня частина живота», ст. lóno «живіт; статеві органи», слц. lóno «місце від пояса до колін у сидячої людини; жіночі статеві органи», вл. łono «лоно; оберемок», нл. łono «нижня частина живота, груди; оберемок», полаб. lönü «лоно; обійми», болг. схв. ло́но, слн. lono, стсл. лоно «лоно, живіт, місце від живота до колін сидячої людини; нижня частина одягу»;

припущення про праслов’янське походження слова (Jagić AfSlPh 3, 75) і зіставлення його з лтс. lāns «ліс», lāma, lāms «низина» (Bern. I 689 – 690; Būga RR I 451) недостатньо обґрунтовані;

свн. lehen «відданий в оренду маєток» ( ‹ двн. lēhan «тс.») споріднене з днн. lēhan, дфриз. lēn, дангл. lǣn, дісл. lān «тс.», дінд. rḗkṇaḥ «спадщина; маєток; достаток»;

через посередництво польської і чеської мов запозичено з середньоверхньонімецької;

«поле, нива», вл. нл. łаn «наділ землі», схв. лáнац (міра землі);

«велике поле», слц. lán (міра землі);

«поле, нива»,ч. lán (міра землі);

р. [лан] «поле, нива», п. łan (міра площі);

зближення з ло́но (Куркина Этимология 1970, 96) може бути лише вторинним;

результат перенесення за суміжністю назви [ло́нок] ([льо́нок, ло́мок]) «одна з двох підставок у ткацькому верстаті, на яких лежить перекладина»;

очевидно, тотожне a ло́но (як і п. [łuno] «лоно», ч. lůno «тс.»);

р. [луна] «нижня частина живота», [лу́но́] «тс.; мошонка; статевий орган жеребця», [лу́нье] «шлунок»;