ЛОКВА — ЕТИМОЛОГІЯ

лагу́на «неглибока морська затока»

запозичене, можливо, через посередництво російської і, далі, німецької мов (н. Lagúne «лагуна») з італійської;
іт. laguna «лагуна» походить від лат. lacūna «калюжа», пов’язаного з lacus «озеро», спорідненим з ірл. loch «тс.», дангл. lagu «море, ріка, вода ». гр. λάκκος «став, яма», псл. loky «калюжа», болг. ло́ква, схв. лȍква, слн. lókva, стсл. локы «тс.»;
р. бр. болг. схв лагу́на, п. ч. вл. laguna, слц. слн. lagúna;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лагу́на білоруська
ло́ква болгарська
лагу́на болгарська
laguna верхньолужицька
λάκκος «став, яма» грецька
lagu «море, ріка, вода давньоанглійська
loch «тс.» ірландська
laguna «лагуна» італійська
lacūna «калюжа» латинська
lacus «озеро» латинська
Lagúne німецька
Lagúne німецька
laguna польська
loky «калюжа» праслов’янська
лагу́на російська
лȍква сербохорватська
лагу́на сербохорватська
лагу́на сербохорватська
лагу́на сербохорватська
lagúna словацька
lókva словенська
lagúna словенська
локы «тс.» старослов’янська
laguna чеська

ло́кати «лизати»

псл. lokati «втягувати рідину чи рідку їжу язиком, як пес, кіт; хлебтати; злизувати з шумом»;
споріднене з лтс. lakât «хлебтати, злизувати з шумом», ітеративом до lakt «хлебтати», лит. làkti «тс.», вірм. lakem «лижу», можливо, також з гр. λάπĩω «лижу, сьорбаю»;
безпідставно зіставлялося з лат. lacus «озеро», кельт. loch «тс.», болг. ло́ква «калюжа» (Brückner 311);
іє. *lak- «з шумом злизувати, хлебтати», корінь звуконаслідувального походження;
р. [ло́ка́ть] «голосно, пожадливо пити, втягуючи рідину язиком, хлебтати», лака́ть «тс.», бр. [ло́каць] «пити», др. локати «хлебтати, жадібно пити, втягуючи рідину язиком», п. łokać «тс.», [łakać] «хлебтати», ч. lokati «пити жадібно, великими ковтками, ликати; жадібно вдихати (повітря, запах)», слц. [lokat’] «жадібно, багато пити», болг. [ло́кам] «пити, видаючи звук локлок; хлебтати, голосно їсти, пити, втягуючи рідину язиком», [ло́ча] «хлебтати», м. [ло́кам] «тс.», схв. лòкати «пити, голосно втягуючи рідину язиком (як собака, кіт); надмірно їсти, пити; хлебтати», слн. lókati, lokáti «пити або їсти з витягнутим язиком; хлебтати; жадібно пити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лока́нє «лизання»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ло́каць «пити» білоруська
ло́ква «калюжа» болгарська
ло́кам «пити, видаючи звук локлок; хлебтати, голосно їсти, пити, втягуючи рідину язиком» болгарська
ло́ча «хлебтати» болгарська
lakem «лижу» вірменська
λάπĩω «лижу, сьорбаю» грецька
локати «хлебтати, жадібно пити, втягуючи рідину язиком» давньоруська
*lak- «з шумом злизувати, хлебтати» індоєвропейська
loch «тс.» кельтські
lacus «озеро» латинська
lakât «хлебтати, злизувати з шумом» латиська
lakt «хлебтати» латиська
làkti «тс.» литовська
ло́кам «тс.» македонська
łokać «тс.» польська
łakać «хлебтати» польська
lokati «втягувати рідину чи рідку їжу язиком, як пес, кіт; хлебтати; злизувати з шумом» праслов’янська
ло́ка́ть «голосно, пожадливо пити, втягуючи рідину язиком, хлебтати» російська
лака́ть «тс.» російська
лòкати «пити, голосно втягуючи рідину язиком (як собака, кіт); надмірно їсти, пити; хлебтати» сербохорватська
lokat' «жадібно, багато пити» словацька
lókati «пити або їсти з витягнутим язиком; хлебтати; жадібно пити» словенська
lokáti «пити або їсти з витягнутим язиком; хлебтати; жадібно пити» словенська
lokati «пити жадібно, великими ковтками, ликати; жадібно вдихати (повітря, запах)» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України