ЛОКВА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичене, можливо, через посередництво російської і, далі, німецької мов (н. Lagúne «лагуна») з італійської;

іт. laguna «лагуна» походить від лат. lacūna «калюжа», пов’язаного з lacus «озеро», спорідненим з ірл. loch «тс.», дангл. lagu «море, ріка, вода ». гр. λάκκος «став, яма», псл. loky «калюжа», болг. ло́ква, схв. лȍква, слн. lókva, стсл. локы «тс.»;

р. бр. болг. схв лагу́на, п. ч. вл. laguna, слц. слн. lagúna;

псл. lokati «втягувати рідину чи рідку їжу язиком, як пес, кіт; хлебтати; злизувати з шумом»;

споріднене з лтс. lakât «хлебтати, злизувати з шумом», ітеративом до lakt «хлебтати», лит. làkti «тс.», вірм. lakem «лижу», можливо, також з гр. λάπĩω «лижу, сьорбаю»;

безпідставно зіставлялося з лат. lacus «озеро», кельт. loch «тс.», болг. ло́ква «калюжа» (Brückner 311);

іє. *lak- «з шумом злизувати, хлебтати», корінь звуконаслідувального походження;

р. [ло́ка́ть] «голосно, пожадливо пити, втягуючи рідину язиком, хлебтати», лака́ть «тс.», бр. [ло́каць] «пити», др. локати «хлебтати, жадібно пити, втягуючи рідину язиком», п. łokać «тс.», [łakać] «хлебтати», ч. lokati «пити жадібно, великими ковтками, ликати; жадібно вдихати (повітря, запах)», слц. [lokat’] «жадібно, багато пити», болг. [ло́кам] «пити, видаючи звук локлок; хлебтати, голосно їсти, пити, втягуючи рідину язиком», [ло́ча] «хлебтати», м. [ло́кам] «тс.», схв. лòкати «пити, голосно втягуючи рідину язиком (як собака, кіт); надмірно їсти, пити; хлебтати», слн. lókati, lokáti «пити або їсти з витягнутим язиком; хлебтати; жадібно пити»;