ЛОВКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ло́вкий «красивий, гарний, смачний; спритний»
пор. споріднене лит. lavùs «натренований, вправний, вправний на полюванні; прудкий, спритний, хитрий» від lãvyti, lãvyju «тренувати, розвивати»;
в українську мову могло бути занесене з російської;
первісне значення, очевидно, «той, хто добре ловить, спритний на полюванні»;
псл. [lоѵъкъ] «вправний, спритний», похідне утворення від Іоѵъ «ловіння птахів, звірів, риб; здобич»;
р. ловкий «спритний», болр. ло́вък «умілий, спритний, швидкий» (можливо, з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ло́венький
ловке́нький
наловчи́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ло́вък «умілий, спритний, швидкий» (можливо, з рос.) | болгарська |
| lavùs «натренований, вправний, вправний на полюванні; прудкий, спритний, хитрий» | литовська |
| lãvyju «тренувати, розвивати» | литовська |
| lãvyti | литовська |
| lоѵъкъ «вправний, спритний» | праслов’янська |
| ло́вкий «спритний» | російська |
| Іоѵъ «ловіння птахів, звірів, риб; здобич» | ? |
ловка́ч «спритна людина, що вміє добре влаштовувати свої справи, вдається до хитрощів» (розм.)
запозичення з російської мови;
р. ловка́ч «тс.», ловчи́ть «хитрувати», ловчи́ться «робити все можливе для досягнення своєї мети; пристосовуватись» пов’язані з ло́вкий «спритний», яке відповідає укр. ло́вкий (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ловка́ч «тс.» | російська |
| ловчи́ть «хитрувати» | російська |
| ловчи́ться «робити все можливе для досягнення своєї мети; пристосовуватись» | російська |
| ло́вкий «спритний» | російська |
| ло́вкий | українська |
хибе́та «природжена здібність, дар, хист»
у такому разі форма кебе́та «здібність, хист», [кибе́та] «тс.» може бути давнім варіантом до хибе́та;
можливо, пов’язане з хиба́ти, пор. хист від хита́ти або хва́цький від хвата́ти, а також р. ло́вкий «зручний, умілий» і лови́ть;
не зовсім ясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хібі́т
«хист»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ло́вкий «зручний, умілий» | російська |
| кебе́та «здібність, хист» | ? |
| кибе́та «тс.» | ? |
| хибе́та | ? |
| хиба́ти | ? |
| хист від хита́ти або хва́цький від хвата́ти | ? |
| лови́ть | ? |
лови́ти
непереконливе виведення (Machek ESJČ 342; Holub–Lyer 294) вiд псл. *polovati «полювати», нібито спорідненого з гр. παλεύω «ваблю птахів у сітку»;
гр. λεία (дор. λᾱίᾱ) «здобич; грабунок; лат. lucrum (користь, зиск»; іє. * lā˘u-/lǝu- «ловити, захоплювати; одержувати насолоду»; на основі гіпотетичного первісного значення псл. Іоѵъ «повільне переслідування, повзання, оточення звірів» пов’язувалося з псл. *lěviti «ослабляти», звідки укр. ліви́ти «тс.» (Zubatý St. a čl. І 1, 76–79);
псл. loviti «ста ратися спіймати дичину, полюючи, підстерігаючи; хапати», похідне від, lovъ «ловіння звірів, птахів, риб; здобич;– найближче споріднене з лит. lãvyti, lãvinti «привчати, навчати, розвивати», lavùs «навчений, вправний, спритний», гот. дісл. laun «нагорода, плата» двн. lōn, нвн. Lohn, дірл. lōg, lūag, lūach «тс.»;
р. лови́ть, бр. лаві́ць, др. ловити, п. łowić, ч. loviti, слц. lovit’, вл. łojić, нл. łojś, болг. ловя́, м. лови, схв. лòвити, слн. lovíti, стсл. ловити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лов
відло́в
лі́вка
«ловля»
лі́вний
«який уміє добре ловити»
лов
лова́к
«ловець»
лове́цтво
лове́ць
«мисливець; той, хто ловить рибу, звіра; [знаряддя для знімання фруктів з дерева]»
лове́цький
«мисливський»
ло́ви
«полювання; ловіння»
лови́льний
«призначений для ловлення»
лови́тва
«лови»
(заст.)
лови́тися
«потрапляти на гачок, у пастку; хапатися, триматися; [з’єднуватися,сходитися: скисати (про молоко)] [лови́тиса, лови́тиси] «ставати густим внаслідок скисання: фарбуватися: загорятися»
лови́тка
(назва дитячої гри)
лови́ще
«місце для полювання»
ловійво
«ловля»
ловіння
ло́вка
«здобич Г; тенета»
ло́влення
ло́вля
ло́вний
«який добре ловить або ловиться»
ловни́цтво
«мисливство; полювання»
ловни́чий
«мисливський»
лову́чий
«який уміє ловити; мисливський»
невлови́мий
невло́вний
нелі́вний
«який погано ловить»
нело́ви
«час заборони полювання»
обло́в
«здобич, жертва»
перело́в
по́лів
«полювання»
по́лов
«здобич, захоплена на полюванні, рибалці, війні»
уло́в
уло́ви
улови́мий
уло́вистий
уло́влювач
уло́вний
уло́вчий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лаві́ць | білоруська |
| ловя́ | болгарська |
| łojić | верхньолужицька |
| laun «нагорода, плата» | готська |
| παλεύω «ваблю птахів у сітку» | грецька |
| λεία «здобич; грабунок; лат. lucrum (користь, зиск» (дор. λᾱίᾱ) | грецька |
| lōn | давньоверхньонімецька |
| lōg | давньоірландська |
| lūag | давньоірландська |
| lūach «тс.» | давньоірландська |
| laun «нагорода, плата» | давньоісландська |
| ловити | давньоруська |
| λᾱίᾱ | дорійський |
| lucrum | латинська |
| lavùs «навчений, вправний, спритний» | литовська |
| lãvyti | литовська |
| lãvinti | литовська |
| lãvyti | литовська |
| lãvinti | литовська |
| лови | македонська |
| łojś | нижньолужицька |
| Lohn | нововерхньонімецька |
| łowić | польська |
| *polovati «полювати» | праслов’янська |
| Іоѵъ «повільне переслідування, повзання, оточення звірів» | праслов’янська |
| *lěviti «ослабляти» | праслов’янська |
| loviti «ста ратися спіймати дичину, полюючи, підстерігаючи; хапати» | праслов’янська |
| lovъ «ловіння звірів, птахів, риб; здобич;-- найближче споріднене з лит. lãvyti, lãvinti «привчати, навчати, розвивати» | праслов’янська |
| лови́ть | російська |
| лòвити | сербохорватська |
| lovit' | словацька |
| lovíti | словенська |
| ловити | старослов’янська |
| ліви́ти «тс.» | українська |
| loviti | чеська |
| *lā˘u-/lǝu- «ловити, захоплювати; одержувати насолоду» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України