ЛИЦЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

лице́ «обличчя; зовнішня сторона предмета; [поличне; речовий доказ Г, Пі; особа Ж; совість МСБП»

псл. liсе (‹ *liс’о) «обличчя; щока; зовнішня сторона предметів; зовнішній вигляд; постать, форма; речовий доказ», очевидно, пов’язане з *likъ «обличчя», що збереглося у східнослов’янських і південнослов’янських мовах;
дальші генетичні зв’язки непевні;
зіставлялося з прус. laygnan «щока» (‹*laiknan), з ірл. lессо (‹ *liknon) «тс.» (Brückner 298; Trautmann 154; Bern. 1720; Machek ESJČ 331; Pedersen Kelt. Gr. I 159);
безпідставно припускалося походження від гот. leik «тіло, плоть, труп» (Vaillant Gr. comp. II 1, 238; Uhlenbeck 261) або спорідненість з ним і з лит. lýgus «рівний» (Torp 366; Uhlenbeck 261; Преобр. І 453);
р. лицо́ «обличчя; особа; зовнішня, верхня сторона; [щока]», бр. [лі́цо, ліцо́] «обличчя», др. лице «обличчя; щока; зовнішня сторона; перед», п. lice «обличчя; щока; зовнішня сторона; [постать, вигляд]», ч. líсе «обличчя; (ст.) щока; щелепа; зовнішня сторона предметів», líc «тс.», слц. líce «щока; верхня сторона предметів, особливо плоских», вл. liсо «щока; зовнішня сторона стіни; верхня сторона тканини», нл. liсо «щока», болг. лице́ «обличчя; зовнішня сторона; поверхня; особа; [портрет, фотографія]», мак. лице «обличчя; особа; верхня сторона; образ; фотографія; [щока, шкіра]», схв. ли́це «обличчя; щока; постать; особа; верхня сторона; (ст.) речовий доказ», слн. líce «щока; обличчя; зовнішній вигляд; особа», стсл. лицє (род. в. личєсє, лица) «обличчя, щока; постать; зовнішній вигляд; особа; поверхня»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безли́кий
безли́ций
безли́чний «безособовий; бевсоромний»
безли́чник «безсоромник»
ви́лицювати «перелицювати Г; вдарити по обличчю, дати ляпаса Ж»
вилича́ти «просвічуватися (крізь щось)»
виличко́вувати «очищати шкіру від шерсті»
відли́чка «знак, відмітка»
відли́чний «відмінний від інших»
залицьо́ваний «обтягнений шиною (про колеса)»
зали́чки «дощана оббивка стін, складених з колод»
за́лички «бакенбарди»
за́личок «щока»
зли́чний «порядний, пристойний, значний Ж; красивий, прекрасний»
зли́шний «красивий, прекрасний»
лица́тий «з великим, повним обличчям Ж, мордатий МСБГ»
лице́вий
ли́ці «тс.»
лицува́ти «білити; обдирати верхній шар побілки»
лицьо́ваний
лицьови́й
лицюва́льний
лицюва́льник
лицюва́ти «перешивати, перелицьовувати; [личити], [лицьова́ти] «припасовувати; лицювати; бути до лиця; перекручувати, робити з правди неправду»
ли́ця «щоки»
лич «морда, рило»
ли́че «тверда внутрішня оболонка гороху або квасолі»
личи́на «(заст.) маска; (лайл.) підступна людина; [привид, мара Пі]»
личи́нка (зоол.)
ли́чити «гармонувати з зовнішністю, бути до лиця; відповідати установленим правилам»
личко́ «верхня сторона кожуха; тверда шкірка на зерні кукурудзи МСБГ; бік О»
ли́чко (пестл.)
личкови́й «двосторонній (про тканину); дволикий (про людину)»
личкува́льний
личкува́льник
личкува́ти «робити що-небудь зверху кращим; облицьовувати; [шліфувати]»
личкува́тиси «наряджатися, чепуритися»
личкува́тися «маскуватися; [(з ким) ставати лицем до лиця Ж]»
личма́н «ляпас»
лични́й «акуратно зроблений»
ли́чний «особистий»
ли́ччя «морда, рило»
на́-лици «на лице, на правий бік»
нали́чман «маска»
нали́чний «зовнішній»
нали́чник «накладна планка, що обрамляє вікна або двері»
нали́чно «особисто»
налі́шнік «внутрішній обвід віконної рами»
о́блик «обличчя; портрет»
облицьо́вувальний
облицюва́льний
облицюва́льник
о́блич «обличчя; портрет»
облича́ти «викривати»
обличи́тель «викривач»
обличи́тельний «викривальний»
о́блички «бакенбарди»
обличкува́льний
обли́ччя
перелицьо́вувати «лицювати; пародіювати»
по́ли́к «знак; личина»
поли́ка «тс.»
по́лики́ «вид вишивки на рукавах дівочої сорочки» (мн.)
поли́чне «речовий доказ»
поли́чний
поли́чник «ляпас»
поли́ччя «портрет, фотографія»
полішнє «речовий доказ»
прили́ка «відповідність, доречність, пристойність, порядність»
прилича́ти «застосовувати; відповідно пристосовувати»
прили́чка «фізіономія; характеристика; колорит, забарвлення; вираз; кришка обкладинки»
приличкува́ти «(у столярів) добре підігнати; приробити кришку обкладинки Нед»
прили́чний «доречний, відповідний, пристойний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лі́цо білоруська
ліцо́ «обличчя» білоруська
лице́ «обличчя; зовнішня сторона; поверхня; особа; [портрет, фотографія]» болгарська
liсо «щока; зовнішня сторона стіни; верхня сторона тканини» верхньолужицька
leik «тіло, плоть, труп» готська
лице «обличчя; щока; зовнішня сторона; перед» давньоруська
lессо «тс.» (‹ *liknon)(Brückner 298; Trautmann 154; Bern. 1720; Machek ESJČ 331; Pedersen Kelt. Gr. I 159) ірландська
*liknon ірландська
lýgus «рівний» литовська
лице «обличчя; особа; верхня сторона; образ; фотографія; [щока, шкіра]» македонська
liсо «щока» нижньолужицька
lice «обличчя; щока; зовнішня сторона; [постать, вигляд]» польська
liсе «обличчя; щока; зовнішня сторона предметів; зовнішній вигляд; постать, форма; речовий доказ» (‹ *liс’о) праслов’янська
*likъ «обличчя» праслов’янська
*liс'о праслов’янська
*liс'о праслов’янська
*liс'о праслов’янська
*liс'о праслов’янська
laygnan «щока» (‹*laiknan) прусська
*laiknan прусська
*laiknan прусська
лицо́ «обличчя; особа; зовнішня, верхня сторона; [щока]» російська
ли́це «обличчя; щока; постать; особа; верхня сторона; (ст.) речовий доказ» сербохорватська
líce «щока; верхня сторона предметів, особливо плоских» словацька
líce «щока; обличчя; зовнішній вигляд; особа» словенська
лицє «обличчя, щока; постать; зовнішній вигляд; особа; поверхня» (род. в. личєсє, лица) старослов’янська
личєсє старослов’янська
лица старослов’янська
личєсє старослов’янська
лица старослов’янська
личєсє старослов’янська
лица старослов’янська
личєсє старослов’янська
лица старослов’янська
личєсє старослов’янська
лица старослов’янська
личєсє старослов’янська
лица старослов’янська
líсе «обличчя; (ст.) щока; щелепа; зовнішня сторона предметів»«тс.» чеська
líc «обличчя; (ст.) щока; щелепа; зовнішня сторона предметів»«тс.» чеська

горі́ли́ць

складний прислівник, утворений поєднанням прислівника го́рі, «вверх, угору» і основи іменника лице́ у прислівниковій (історично – прикметниковій) формі лиць, повʼязаній з поширеною в давній період групою невідмінюваних прикметників на -ь (ĭ-основ);
Фонетичні та словотвірні варіанти

горіли́цею
Етимологічні відповідники

Слово Мова
го́рі ?
лице́ (історично -- прикметниковій) ?
ь (ĭ-основ) ?

долі́ли́ць «обличчям до землі, вниз»

складний прислівник, утворений поєднанням прислівника до́лі «вниз», що походить від діл, з іменником лице́ у давній формі невідмінюваних імен на -ь (і-основ), як у віч-на́-віч, голіру́ч і под;
Фонетичні та словотвірні варіанти

долілиць «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
до́лі «вниз» ?
діл ?
з (і-основ) ?
лице́ (і-основ) ?
віч-на́-віч ?
голіру́ч ?

залиця́тися

п. zalecać się «похвалятися, відзначатися; піддобрюватися, підлещуватися, залицятися», [zalicać się] «тс.», як і слц. zaliečať sa «загравати; запобігати», є зворотною формою від zalecać, [zalicać] «доручати; рекомендувати, радити; захвалювати», префіксального утворення від псл. *lětь (пор. стсл. лѣть ѥсть «можна, дозволено», лѣтиѫ ѥсть «тс.»), спорідненого з лит. lẽtas «повільний; спокійний», лтс. lę͂ts «дешевий», гот. unlēds «бідний», гр. ληϑεĩν «стомлюватися», дінд. rā́ti «дарує, дає»;
запозичення з польської мови, зближене на українському ґрунті з словом лице́;
р. [залица́ться] «проходячи мимо, зухвало заглядати в обличчя, особливо жінці»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

залецятися «хвалитися, похвалятися»
залица́тися «відзначатися, прославитися; свататися»
залиця́йник «залицяльник»
залиця́льник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
unlēds «бідний» готська
ληϑεĩν «стомлюватися» грецька
rā́ti «дарує, дає» давньоіндійська
lę͂ts «дешевий» латиська
lẽtas «повільний; спокійний» литовська
zalecać się «похвалятися, відзначатися; піддобрюватися, підлещуватися, залицятися» польська
zalicać się «тс.» польська
zalicać «доручати; рекомендувати, радити; захвалювати» польська
zalecać польська
*lětь (пор. стсл. лѣть ѥсть «можна, дозволено», лѣтиѫ ѥсть «тс.») праслов’янська
залица́ться «проходячи мимо, зухвало заглядати в обличчя, особливо жінці» російська
zaliečať sa «загравати; запобігати» словацька
лѣть ѥсть «можна, дозволено» старослов’янська
лѣтиѫ ѥсть старослов’янська
лице́ ?

нехто́ли́ця «недбайлива, ледача жінка; [підла, негідна жінка Ж]»

очевидно, результат видозміни форми [ніхтони́ця] «підла, негідна жінка», зближеної зі словами лице́ і не́хтувати;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ніхтони́ця «підла, негідна жінка» українська
лице́ українська
не́хтувати українська

обличи́тель

запозичено зі старослов’янської мови, можливо, через російську;
стсл. обличитель утворено від дієслова обличати «викривати», яке складається з префікса об- і основи іменника лице, що відповідає укр. лице́ (див.);
р. обличи́тель;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
обличи́тель російська
обличитель утворено від дієслова обличати «викривати» старослов’янська
лице́ українська
об- ?

лиця́тися «залицятися, [кохатися]»

зворотне утворення від залиця́тися, зумовлене його деетимологізацією і зближенням з лице́;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лиця́ння «залицяння»
підлиця́тися «підлещуватися; залицятися Нед»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
залиця́тися українська
лице́ українська

ліце́нзія «дозвіл на право торговельного та ін. обміну між країнами»

інтернаціональний юридичний термін (пор. фр. англ. licence, н. Lizénz «тс.»), що зводиться до лат. licentia «свобода, право», пов’язаного з licet «можна, дозволяється», licēre «пропонуватися на продаж, оцінюватися», для яких припускається спорідненість з лтс. lĩkstu, lìkstu «згоджуюсь, умовляюсь», лит. lýgstu «стаю рівним», псл. lice, укр. лице́;
р. болг. лице́нзия, бр. ліцэ́нзія, п. licencja, ч. licence, слц. licencia, вл. licença, м. лиценца, схв. лицèнциjа, лицèнца, слн. licénca;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ліцензійний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
licence англійська
licence англійська
ліцэ́нзія білоруська
лице́нзия болгарська
licença верхньолужицька
licet «можна, дозволяється» латинська
licēre «пропонуватися на продаж, оцінюватися» латинська
licentia «свобода, право» латинська
licentia «свобода, право» латинська
lĩkstu латиська
lýgstu «стаю рівним» литовська
лиценца македонська
Lizénz німецька
Lizénz німецька
licencja польська
lice праслов’янська
лице́нзия російська
лицèнциjа сербохорватська
лицèнца сербохорватська
licencia словацька
licénca словенська
лице́ українська
licence французька
licence чеська
lìkstu «згоджуюсь, умовляюсь» ?

луца́к «товстолиций»

не зовсім ясні утворення;
можливо, давніші *лицак, *лицан, похідні віл лице́;
могли бути також результатом жартівливого переосмислення назви [луца́к] «священик, який здобув освіту у Луцьку»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

луца́н «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*лицак українська
*лицан українська
лице́ українська
луца́к «священик, який здобув освіту у Луцьку» українська

споличкова́ти «надавати ляпасів»«побити по щоках, по лиці» (букв. )

п. spoliczkować «надавати ляпасів» утворене з policzkować «бити по щоці; давати ляпасів», похідного від іменника policzek «ляпас (удар по лиці); (заст.) лице, щока», пов’язаного з lice «(поет.) щока; лице; обличчя; (перен.) лице (тканини)», якому відповідає укр. лице́;
запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
spoliczkować «надавати ляпасів» польська
policzkować «бити по щоці; давати ляпасів» польська
policzek «ляпас (удар по лиці); (заст.) лице, щока» польська
lice «(поет.) щока; лице; обличчя; (перен.) лице (тканини)» польська
лице́ українська

поли́к «верхня частина рукава сорочки; поперечна вишивка на верхній частині рукава сорочки, на кінцях рушника»

зближення з р. эполе́ты «еполети», [полеты] «тс.» (Преобр. ІІ 93) необґрунтоване;
пор. р. [поли́чье] «портрет»;
пов’язане з лик «обличчя», лице́;
р. [полика́] «наплічник сорочки; жіночі наплічні прикраси», бр. [полі́к] «наплічник, уставка», [па́лік] «кольорова вишивка на рукаві», п. [роłуk] «наплічник сорочки», [роlik] «тс.» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

по́лик «знак»
поли́ка «тс. Нед; слід О»
по́лики́ «вишивки на рукавах і грудях жіночих сорочок Нед, Ме; квадратні клини на плечах у сорочці, що збираються біля коміра, наплічники ЛексПол»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
полі́к «наплічник, уставка» білоруська
па́лік «кольорова вишивка на рукаві» білоруська
роłуk «наплічник сорочки» польська
роlik «тс.»укр.) польська
эполе́ты «еполети» російська
полеты «тс.» російська
поли́чье «портрет» російська
полика́ «наплічник сорочки; жіночі наплічні прикраси» російська
лик «обличчя» українська
лице́ українська

терли́ч «Gentiana L.; [казкова, чарівна трава, соком якої нібито мажуться відьми Бі; черевички зозулині, Cypripedium calceolus L. Mak; розхідник волосистий, Glechoma hirsuta W. et K. Шейк, Mak; флокс волотистий, Phlоx pаniculata L. Mak; смілка поникла, Silene nutans L.; Acоnitum napellus L. Mak; Epilobium angustifolium L. Mak; Lychnis vespertina T]» (бот.)

неясне (Фасмер IV 61; Brückner 590; Machek Jm. rostl. 181);
можливо, складається з основ слів те́рти і лице́ (лич-) (за народним повір’ям, соком терличу натиралися відьми);
р. тирли́ч «терлич», п. tyrliсz «молочай чиновий; Euphorbia lathyris L.», ч. trlič «терлич»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

тарали́шник «тс.»
терли́ц «шолудивник чубатий, Pedicularis cоmоsa L.»
тирилич «тирлич жовтий, Gentiana lutea L.»
тирилишник
тирлиган «тс.»
тирли́ч «терлич СУМ; [казкова, чарівна трава, соком якої нібито мажуться відьми Бі]»
тирліч «Gentiana amarella L.»
тірлиць «тирлич хрестовидний, Gentiana cruciata L.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
tyrliсz «молочай чиновий; Euphorbia lathyris L.» польська
тирли́ч «терлич» російська
те́рти (лич-)(за народним повір’ям, соком терличу натиралися відьми). українська
лице́ (лич-)(за народним повір’ям, соком терличу натиралися відьми). українська
лич- українська
trlič «терлич» чеська

ули́ка «доказ»

запозичення з російської мови;
р. ули́ка «тс.», уличи́ть пов’язані з лик, лицо́, яким відповідають укр. лик «обличчя», лице́;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ули́ка «тс.» російська
уличи́ть російська
лик російська
лицо російська
лик «обличчя» українська
лице українська

лі́ція «дереза, Lycium L.» (бот.)

результат адаптації наукової латинської назви Lycium, яка пов’язується з назвою країни Лікії в Малій Азії, багатої на цю рослину, батьківщиною якої є узбережжя Середземного моря;
р. лици́й;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лаційон
лаціян
лица
лицій
ли́ція «тс.»
лиця
ліцій
ліціян
ліця «дереза звичайна, Lycium vulgare Dun. (Lycium halimifolium Mill.; Lycium barbarům L.)»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лици́й ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України