ЛИТКАТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

ли́тка «округлий м’яз на голінці людини»

неясне;
можливо, пов’язане з р. [лоды́га] «гомілка», укр. [сулди́га] «тс.»;
припускається можливість спрощення первісного *glyd-/*glyt-, що лежить в основі р. [глу́да] «грудка», слн. gluta «гуля» (Schuster-Šewc Slavia 32, 176 – 177; ZfSl 8, 873; Machek ESJČ 345);
зіставлялося також з дінд. ṛtiḥ «напад, союз» від ṛccháti «натикається, досягає» (Потебня РФВ І 77; проти Преображенский І 484 – 485), з дісл. lúta «нахилятися, падати» (Matzenauer LF 10, 50);
р. [лы́тка] «литка, стегно, голінка», [лы́ды] «довгі ноги», бр. лы́тка «литка», п. łyda (згруб.), łydka, [łyta, łysta, łyt, łyd], ч. слц. lýtko, слн. lítka «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ли́двиця «тс.»
ли́та «товста литка»
литка́стий «з великими литками»
литка́тий «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лы́тка «литка» білоруська
ṛtiḥ «напад, союз» давньоіндійська
ṛccháti «натикається, досягає» давньоіндійська
lúta «нахилятися, падати» давньоісландська
łyda (згруб.), łydka польська
łyta польська
łysta польська
łyt польська
łyd польська
łydka польська
łydka польська
łydka польська
łydka польська
*glyd-/*glyt- праслов’янська
лоды́га «гомілка» російська
глу́да «грудка» російська
лы́тка «литка, стегно, голінка» російська
лы́ды «довгі ноги» російська
lýtko словацька
gluta «гуля» словенська
lítka «тс.» словенська
сулди́га «тс.» українська
lýtko чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України