ЛИТВИН — ЕТИМОЛОГІЯ

лезги́ни (одн. лезги́н)(одна з народностей Дагестану)

похідне утворення з суфіксом -ин (типу литви́н, воло́шин) від давнішої форми ле́зги, яка є самоназвою лезгинів, пов’язаною, очевидно, з назвою скіфського племені на Кавказі Λήγες (Strabo XI 503);
р. лезги́н, бр. лезгі́н, п. ч. Lezgin;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лезги́нка (танець)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лезгі́н білоруська
Λήγες грецька
Λήγες грецька
Lezgin польська
лезги́н російська
-ин (типу литви́н, воло́шин) українська
литви́н українська
воло́шин українська
ле́зги українська
Lezgin чеська

ли́тва́ «білоруси» (заст.)

запозичення з литовської мови;
лит. Lietuvá «Литва», lietùvis «литовець» (лтс. leĩtis «тс.») загальноприйнятої етимології не має;
висловлювалось припущення про зв’язок з назвою річки Léita, Leĩte, п. *Lyta (Litjezioro), яку виводять від líeti, líeja «лити», lýti «дощити», lỹja «йде дощ», споріднених з псл. liti, укр. ли́ти (Otrębski Gramatyka języka litewskiego I З – 7; LP 9, 27);
зіставлялося з лат. lītus «берег моря», яке разом з лат. lībo «виливаю, роблю узливання» пов’язується з іє. *lei- «текти»;
сумнівне припущення (Šachmatov AfSlPh 33, 81 – 82) про кельтське походження;
перенесення назви литви́н на білорусів і українців-поліщуків відбулось у XIII – XVIII ст., коли відповідні частини східнослов’янських територій належали до складу Великого князівства литовського;
р. литви́н (заст.) «литовець», бр. літві́н «тс.», др. литъва (зб.) «литовський народ», п. Litwin «литовець», ч. Litvan, Litevec, слц. Litovec, Litovčan, вл. Litwjan, болг. лито́вец, м. литванец, схв. Литвáнац, слн. Lítovec «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Ли́тва́ «литовська земля»
литви́н «литовець; поліщук; білорус» (заст.)
литвиненко «син білоруса» (заст.)
литвинівна «дочка білоруса» (заст.)
литвинчук «хлопчик-білорус» (заст.)
лито́вець «представник литовського народу»
лито́вка «представниця литовського народу; (заст.) білоруска»
лицови́н «литовець»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
літві́н «тс.» білоруська
лито́вец болгарська
Litwjan верхньолужицька
литъва «литовський народ» (зб.) давньоруська
*lei- «текти» індоєвропейська
lītus «берег моря» латинська
lībo «виливаю, роблю узливання» латинська
leĩtis латиська
leĩtis латиська
leĩtis латиська
leĩtis латиська
leĩtis латиська
Lietuvá «Литва» литовська
lietùvis «литовець» (лтс. leĩtis «тс.») литовська
Léita литовська
líeja «лити» литовська
lýti «дощити» литовська
lỹja «йде дощ» литовська
Leĩte литовська
líeti литовська
Leĩte литовська
líeti литовська
Leĩte литовська
líeti литовська
Leĩte литовська
литванец македонська
*Lyta польська
Litjezioro польська
Litjezioro польська
Litwin «литовець» польська
liti праслов’янська
литви́н «литовець» (заст.) російська
Литвáнац сербохорватська
Litovec словацька
Litovčan словацька
Litovčan словацька
Litovčan словацька
Litovčan словацька
Litovčan словацька
Litovčan словацька
Lítovec «тс.» словенська
ли́ти українська
литви́н українська
Litvan чеська
Litevec чеська
Litevec чеська
Litevec чеська
Litevec чеська
Litevec чеська
Litevec чеська

литви́нчики «смілка армерієвидна, Silene armeria L. » (бот.)

очевидно, похідне утворення від литви́н «литовець; (заст.) білорус; поліщук»;
назва могла виникнути в результаті сплутування двох різних видів – смілки армерієвидної, що розводиться в садах, і смілки литовської (Silene lithuanica Zapal.), що зустрічається в борових лісах Полісся;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
литви́н «литовець; (заст.) білорус; поліщук» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України