ЛИСИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, результат семантичної видозміни назви [лиси́ці] «дерев’яні пристрої, лещата», викликаної впливом переносної семантики назв типу [коза́] «дрюк для підпирання», коби́ла «знаряддя, схоже на коня» та ін;

результат видозміни форми [лищи́ця] «тс.», зближеної внаслідок деетимологізації з назвою тварини лиси́ця;

більш імовірним здається походження від давнішого list(v)ica «планка, колодка», збереженого в укр. [ли́ствиця] «планка (для стискування, скріплення); частина витушки» і зближеного внаслідок деетимологізації з назвою тварини ли́сиця, зокрема, можливо, через проміжне значення «капкан на лисиць»;

здебільшого вважається результатом перенесення назви тварини лиси́ця (псл. lisica) за якоюсь зовнішньою подібністю, зокрема на тій підставі, що лещата стискають предмет, як лисиця здобич (Sławski IV 278 – 279; Machek ESJČ 335; БЕР III 421 – 422; Bezlaj ESSJ II 144);

р. [лиси́ца] «нижня перекладина, що з’єднує передню і задню вісь або подушки воза; (мн.) поперечні колоди, якими скріплюється пліт; ланцюг, до якого прив’язували в церквах грішників; (ст.) диба, колода», бр. лісі́ца «поліно, яке кладеться впоперек саней для перевезення колод; пристосування для стискання дощок; лещата», п. ст. lisica «прес (для видавлювання соку, олії); загорода, в якій кували полохливих коней», ч. ст. lisicě «тс.», ч. слц. lis «прес», вл. liška «поперечна балка», болг. [лиси́ци] «дві перекладини, що з’єднують задню вісь воза з розворою; кайдани, наручники», м. лисица «отвір, на якому прикріплюється ярмо; (мн.) кайдани, наручники», схв. лѝсице «кайдани, наручники», слн. lisíce «тс.; різні пристосування для стискування; [капкан на лисиць]»;

складність встановлення індоєвропейської праформи пояснюється тим, що назва лисиці, очевидно, видозмінювалася в різних мовах під впливом табу;

зіставляється з лихи́й (Pedersen IF 5, 33), з ли́па (з первісним значенням «розбійник») (Uhlenbeck РВrВ 26, 302), з нвн. [lins] «тихо» (Bern. IF 8, 286);

псл. lisъ, lisa, lisica;

загальноприйнятої етимології не має;

виводиться також від псл. lis- (liš-) «червоно-жовтий», яке вбачається в р. [ли́сый] «рижий, жовтий», ч. [liša] «полум’я» (Schuster-Šewc 853 – 854);

можливо, споріднене з лтс. lapsa «лис», лит. lãpė, прус. lape, дінд. lopāśá, гр. ἀλώπηξ, лат. volpes, vulpes «тс.» (іє. *leips-);

р. лис, лиса́, лиси́ца, бр. ліс, ліса́, лісі́ца др. лисъ, лисица, п. lis, lisica, ч. liška «лис, лисиця», ст. lisa, слц. líška, вл. нл. liška, полаб. léiska, leiseitzja, болг. лиси́ца, м. лиса, лисица «тс. », схв. лȗс, ли́сац «лис», лùсица «лисиця», слн. [lìs], lisíca, стсл. лисъ, лиса;

споріднене з дінд. rúśan (rúśant-) «світлий, білий», вірм. lois «світло», lusin «місяць», lusn «більмо», гр. λευκός «білий», що зводяться до іє. *leuk-/ leuk ̑- «бути світлим, сяяти»;

псл. lysъ «лисий (без волосся; з білою плямою)»;

р. лы́сый, бр. лы́сы, др. лысъ, п. łysý, ч. слц. lysý, вл. нл. łysak «лисий кінь або віл», болг. лис «лисий», ли́са «лисина», м. лис «рижий; [лисий (про тварин)]», схв. лȕса «біла пляма, лисина у тварини», слн. [lȋs] «плямистий», lísa «пляма, лисина», стсл. възлысъ «лисий»;

похідне утворення від лис, лиси́ця;

назва зумовлена жовтим кольором тіла гриба, подібним до шерсті лиса;

виводиться також (Schuster-Šewc 962) від псл. lis- (liš-) «червоно-жовтий»;

р. лиси́чка, [лиси́ца], бр. лісі́чка, [лісі́ца], п. [lisica, liszka], ч. liška, слц. líška, нл. lišeńka, схв. [лùсица], слн. lisíčka «тс.»;

псл. lysъka «тс.», похідне від lysъ «лисий»;

назва зумовлена наявністю на лобі птаха шкірястої бляшки білого кольору;

р. лысу́ха, п. łyska, ч. lyska černá, слц. lyska čierna, нл. łyska, болг. [лиска́], схв. лȕска, слн. črna liska;