ЛИГОНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

неясне;

можливо, виникло на основі лигнути «ударити» (пор. уда́ритися «побігти», ударитись навтікача і под.);

псл. lykati «ковтати», ітератив до *lъkati, *lъkajǫ поряд з lygati «тс.» звуконаслідувального походження;

звукова форма дієслів у різних слов’янських мовах відтворює комплекс коротких уривчастих звуків, які виникають при ковтанні, плачі, хлипанні та ін;

разом з тим, обидва варіанти кореня (з k і g) походять, очевидно, вже з індоєвропейської прамови;

пор. лит. lùk (вигук на позначення жадібного ковтання, lùkinti «жадібно ковтати», гр. λύζω «гикати, плакати, тремтіти», λυγκαίνω «голосно плакати; гикати», дірл. slucim (‹*sIunk-o) «ковтаю», свн. slucken «ковтати, плакати»;

іє. *(s)leuk-/(s)leug(*(s)lū˜k-/(s)lūg-) «ковтати»;

висловлювались малопереконливі припущення про походження західнослов’янського кореня lъk- від первісного синонімічного glъt- «глитати» (glъtnǫti › głtnąć › › głknąć › łknąć звідки łkać: łykać – Nitsch MPKJ III 291 – 292), про спорідненість псл. *lъkati, lykati з lokati «хлебтати» (Brückner 310 – 311), про походження українських і білоруських форм з польської мови (Brückner 310 – 311);

р. [лы́кать] «жадібно пити», [лык (лык-лык)] (виг.), бр. [лы́каць] «ковтати, глитати, пити», [лыгну́ць] «жадібно випити», [лкаць] «глитати», [лкнуць] «проковтнути», п. łykać «глитати, пити», łyk «ковток», łkać «голосно плакати, хлипати, заходитися від плачу, видавати під час плачу уривчасті звуки», ч. polykati «ковтати», polknouti «проковтнути», zalykati se «задихатися, захлинатися», lkáti «голосно плакати, нарікати», zalknouti se «задихнутися», ст. lkáti «виказувати смуток, бідкатися, зітхати; хапати ротом повітря», слц. Ikať «плакати, нарікати», [polknúť] «ковтнути», болг. [ли́кам] «дуже бажаю», слн. [lȋkati] «хлептати; сьорбати»;