ЛЕМЕНТІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ле́мент

через посередництво польської мови запозичене з латинської;
лат lāmentum «ридання, плач» є похідним від lāmentārī «нарікати, бідкатися», пов’язаного з дієсловом lātrāre «гавкати; репетувати, горлати», спорідненим з лит. lóti «гавкати; лаяти; робити наклеп», лтс. Iãt «тс.», псл. lajati (lati) «гавкати, лаяти», укр. ла́яти;
р. [ле́мент] «турбота, клопіт», бр. ля́мант «крик, голосіння», п. lament «лемент, лементування», ч. lament «крик, голосіння, плач; нарікання, ремствування, тужіння», слц. [lamenty] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лементі́ти
лементли́вий
лементува́ти «галасувати; [скаржитися, нарікати Ж]»
лементува́тися «клопотатися, метушитися»
ле́мін «лемент Пі; плач Ж; белькотання Ж»
лименти́ти «кричати»
ля́ме́нт «лемент»
ляментува́ти «лементувати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ля́мант «крик, голосіння» білоруська
lāmentum «ридання, плач» латинська
lāmentārī «нарікати, бідкатися» латинська
lātrāre «гавкати; репетувати, горлати» латинська
Iãt «тс.» латиська
lóti «гавкати; лаяти; робити наклеп» литовська
lament «лемент, лементування» польська
lajati «гавкати, лаяти» (lati) праслов’янська
lati праслов’янська
ле́мент «турбота, клопіт» російська
lamenty «тс.» словацька
ла́яти українська
lament «крик, голосіння, плач; нарікання, ремствування, тужіння» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України