ЛЕКСИКОН — ЕТИМОЛОГІЯ

ле́ксика

запозичено з грецької мови – в давньоруську через церковнослов’янську, пізніше в українську мову через російську і, далі, німецьку або французьку (нім. Léxikon, фр. lexique «лексика); гр. λεξικόν «словник» є похідним від λέξις «слово», пов’язаного з λέγω «збираю; рахую; говорю, розповідаю», спорідненим з лат. lego «збираю, читаю, виголошую», алб. mb-ledh «збираю»;
іє. *leḡ- «збирати»;
р. болг. м. ле́ксика, бр. ле́ксіка, др. лексиконъ, п. leksyka, ч. lexika (рідк.), lexikon, слц. lexika, вл. leksikon «словник», схв. лèксик(а), слн. léksika;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лексе́ма
лексикаліза́ція
лексикалізо́ваний
лексикон (1627)
лекси́кон
лекси́чний
лєксика́льний «лексичний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
mb-ledh «збираю» албанська
ле́ксіка білоруська
ле́ксика болгарська
leksikon «словник» верхньолужицька
λέξις «слово» грецька
λέγω «збираю; рахую; говорю, розповідаю» грецька
λεξικόν грецька
λεξικόν грецька
λεξικόν грецька
лексиконъ давньоруська
*leḡ- «збирати» індоєвропейська
lego «збираю, читаю, виголошую» латинська
ле́ксика македонська
Léxikon німецька
leksyka польська
ле́ксика російська
лèксик(а) (а) сербохорватська
lexika словацька
léksika словенська
lexique французька
lexique французька
lexique французька
lexika (рідк.), lexikon чеська
lexikon чеська
lexikon чеська
lexikon чеська
lexikon чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України