ЛЕБЕДИКУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лебеда́ха «бідняга»
результат контамінації слів лебе́дик (пестливе звертання до чоловіка) і бідола́ха (див.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лебе́дик (пестливе звертання до чоловіка) | українська |
бідола́ха | українська |
лебеді́ти «говорити неясно, неправильно вимовляючи слова, лепетати (про дітей); настирливо або слізно просити, жалібно молити; співати, наспівувати (звичайно жалібні мелодії)»
очевидно, результат видозміни слова [лебоні́ти] «тс.» або [ля́бдати] «базікати», зумовленої впливом слів лебе́дик (пестливе звертання до чоловіка), [лебе́дочко] «тс.», які часто вживаються при наполегливих слізних проханнях, при голосінні за небіжчиком;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лебоні́ти «тс.» | українська |
ля́бдати «базікати» | українська |
лебе́дик (пестливе звертання до чоловіка) | українська |
лебе́дочко «тс.» | українська |
ле́бідь «Cygnus Bechst. » (орн.)
псл. *olbǫdь / elbędь I elbedь «лебідь»;
споріднене з двн. albiӡ «лебідь», elbiӡ, дангл. ielfetu, дісл. ǫlptr (мн. elptr i alptir) «тс.», лат. albus «білий», гр. ’αλφός «білий лишай»;
іє. *albho- «білий»;
назва птаха зумовлена білим кольором його пір’я;
думка про германське походження цього слова (Mikkola Balt. u. slav. 40) є помилковою;
р. ле́бедь, бр. ле́бедзь, др. лебедь, п. łabędź, [łabądź, łabęt], ст. łabęć, каш. [labądz], ч. слц. labuť, болг. ле́бед, м. лебед, лабед, схв. лȁбȳд, слн. labód, labúd, стсл. лєбєдь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лебеденя́
«пташа лебедя»
лебеде́ць
«лебідь»
лебе́дий
«лебединий»
лебе́дик
(пестливе звертання до чоловіка)
лебеди́н
«лебідь»
(фольк.)
лебе́ди́н
«тс.»
лебеди́на
«лебідка, лебедиця; [лебедяче м’ясо]»
(фольк.)
лебеди́ний
лебеди́ха
лебеди́ця
лебедій
«лебідь»
лебе́дій
лебе́дка
«лебідка, лебедиця»
лебе́до
«тс.?»
ле́бедь
«лебідь»
лебедя́
«пташа лебедя»
лебе́дя
«тс.»
лебе́дя́чий
ле́бет
ле́беть
лебодь
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ле́бедзь | білоруська |
ле́бед | болгарська |
'αλφός «білий лишай» | грецька |
ielfetu | давньоанглійська |
albiӡ «лебідь» | давньоверхньонімецька |
elbiӡ | давньоверхньонімецька |
ǫlptr «тс.» (мн. elptr i alptir) | давньоісландська |
elptr | давньоісландська |
alptir | давньоісландська |
лебедь | давньоруська |
*albho- «білий» | індоєвропейська |
labądz | кашубський |
albus «білий» | латинська |
лебед | македонська |
лабед | македонська |
łabędź | польська |
łabądź | польська |
łabęt | польська |
łabęć (ст.) | польська |
*olbǫdь «лебідь» | праслов’янська |
*elbędь | праслов’янська |
*elbedь | праслов’янська |
*elbędь | праслов’янська |
*elbedь | праслов’янська |
ле́бедь | російська |
лȁбȳд | сербохорватська |
labuť | словацька |
labód | словенська |
labúd | словенська |
лєбєдь | старослов’янська |
labuť | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України