ЛЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

можливий зв’язок з іє. *leik^u- «залишати, залишок»;

сумнівне зіставлення (Machek ESJČ 323) з хет. lē, що функціонує як заперечна частка при імперативі;

далі пов’язується з лит. laĩ «хай, нехай», лтс. laî «тс.»;

споріднене з лит. -le, -le, -lai «тс.» в nule «тільки, тепер, тільки що, щойно», tale «тс.»;

псл. le, lě «тільки» (і підсилювальна частка);

др. ле «ледве», лѣ «тс.», п. lecz «але, та», ст. le «але, та, а, проте, однак; тільки, лише», leć «але, та, а, проте, однак», ч. leč «але, проте, однак», ст. le «і, та; а, але, проте», слц. [le] «тільки», полаб. Іаа «тс.», болг. м. ле (підсилювальна частка), схв. ле (підсилювальна частка в заперечній конструкції), љȅ «тс.», слн. lè «тільки, лише», стсл. лѣ «ледве»;

результат злиття сполучника а та обмежувальної частки ле, тепер збереженої лише в діалектах;

зіставлення з гр. ἀλλά «але» (Machek ESJČ 35) необґрунтоване;

р. [але́], бр. але́, п. ч. слц. вл. нл. ale, болг. [але], схв. [ale];

результат злиття частки (або вигуку) а та частки ле, що тепер виступає лише в діалектах;

р. болг. [але́], бр. але́, п. ч. слц. вл. нл. ale, схв. [ȁlé];

паралельне до ану́, а́ле́ складне утворення з частки а і однієї з форм давньої займенникової основи 1-, тієї самої, що і в ле, лем, але;

результат злиття вигуку ге і часток ле, гев (див.);

складне утворення з часток [но] «ну, ану», що є варіантом ну, і [ле] «лише, тільки; же»;

слц. nolen «ну-ну», [nol’e] «ану лиш», [nol’em] «тс.»;

складне утворення з прийменника [от] «від», прислівника там і обмежувальної частки [ле] (› -ль);

результат поєднання частки ле «тс.» і, очевидно, вказівного займенника се (с. р. одн.), що зазнав редукції, як у [авось], ось;

результат контамінації [ле (лем)] «тільки» і лиш (лише́) «тс.» (див.);

результат редукції прийменника бі́ля́ (див.);

р. [ля], бр. [ля, ле, лі];

результат злиття скороченої дієслівної форми [подь] «іди, ходи» ВеЗн (з ст. поиди ‹ пойдь), частки [ле] «лиш, -но» і прислівника [гев] «тут, сюди»;

пор. вираз [подь гев] «ходи сюди» ВеЗн;

результат злиття двічі вжитої скороченої дієслівної форми [подь] «іди, ходи» ВеЗн з часткою [ле] «лиш, -но» (*подь ле подь);

запозичене з німецької мови за посередництвом польської та чеської;

свн. studel «одвірок» споріднене з дісл. stuðill «опора», днн. stuthli «одвірок», які зводяться до іє. *st(h)ā- «стояти», наявного також у псл. stati, укр. ста́ти;

п. szczudła (одн. szczudło) «милиці; диби, хідлі», ч. [štidla] «дерев’яна нога, милиця, диба», слц. štule (одн. štul’a) «диби, хідлі», схв. шту̏ла «дерев’яна нога», шту̏ле (мн.) «диби, хідлі»;