ЛАТУН — ЕТИМОЛОГІЯ
ла́та «шматок, яким зашивають дірки; вставка»
псл. *olta «латка», первісно «пришите»;
споріднене з двн. āla «шило», дінд. ā́ra «тс.»;
на праслов’янському ґрунті могло частково змішатися з lasta «ластка»;
інші пояснення не враховують південнослов’янських форм на алт- і виходять з псл. *lata, зіставляючи його з псл. letěti (ЭССЯ 14, 47 – 48), з гр. λω̃μα, -ατος «край одягу» (Bern. I 693; БЕР III 324), з лат. lacer «подертий», гр. λακίς «шматок, лахміття» (Ильинский РФВ 76/2, 245 – 246), з лит. lãtaža, latóžis «розтелепа, тюхтій» (Fraenkel 343, 360);
р. діал. бр. ла́та, п. łata, ч. слц. діал. lata, болг. [лати́ца] «підшивка», [алти́ца] «ластка», м. латица «латка», алти́ца «тс.», схв. лàтица, лȁтица «ластка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ла́птя
«старий одяг»
лат
«тс.»
латани́на
«повсякчасне латання; річ, яка складається з латок; руб’я»
ла́танка
«вив’язування нових очей у сітці замість зіпсованих»
латанці́
«покритий латками одяг»
лата́ти
латати́на
«лагодження, штопання; виріб з клаптиків»
лата́ч
«лагодільник; кравчик»
ла́ти
«лахміття»
лати́ца
«ластка»
лати́ш
«одяг з багатьма латками»
ла́тка
«тс. пляма; [вигідне місце, ласий кусок] ЛЧерк»
латка́тий
«плямистий, строкатий»
латня́к
«той, що лагодить горшки»
ла́точник
«рядно з кольорових шматочків»
латоші́
«лахміття»
ла́тошник
«тс.»
лату́н
«свита з латками; полатаний піджак»
лату́нник
«бідний селянин»
латю́га
«голодранець»
ла́тя́нка
«одяг з латками; ковдра чи рядно з ганчірок Л»
полата́йко
«лагодільник; кравчик»
полату́х
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́та (діал.) | білоруська |
| лати́ца «підшивка» | болгарська |
| алти́ца «ластка» | болгарська |
| λω̃μα | грецька |
| -ατος «край одягу» | грецька |
| λακίς «шматок, лахміття» | грецька |
| āla «шило» | давньоверхньонімецька |
| ā́ra «тс.» | давньоіндійська |
| lacer «подертий» | латинська |
| lãtaža | литовська |
| latóžis «розтелепа, тюхтій» | литовська |
| латица «латка» | македонська |
| алти́ца «тс.» | македонська |
| łata | польська |
| *olta «латка» | праслов’янська |
| lasta «ластка» | праслов’янська |
| *lata | праслов’янська |
| letěti | праслов’янська |
| ла́та | російська |
| лàтица | сербохорватська |
| лȁтица «ластка» | сербохорватська |
| lata (діал.) | словацька |
| lata | чеська |
| алт- | ? |
лату́нь «сплав міді з цинком»
запозичення з німецької або італійської мови;
нвн. Latún, снн. laton «тс.» походить від іт. *lattone (венец. laton) «тс.», яке виводиться від ар. lāṭūn «мідь», що виникло на основі тур. [altan] «золото» або тюрк. *altun «тс.»;
припускалось посередництво грецької мови (сгр. λατου̃νι «латунь» – Фасмер ГСЭ 3, 112; Bern. І 694);
р. бр. лату́нь, болг. лату́н (з рос);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lāṭūn «мідь» | арабська |
| лату́нь | білоруська |
| лату́н (з рос) | болгарська |
| *lattone «тс.» (венец. laton) | італійська |
| Latún | нововерхньонімецька |
| лату́нь | російська |
| λατου̃νι | середньогрецька |
| laton «тс.» | середньонижньонімецька |
| altan «золото» | турецька |
| *altun «тс.» | тюркські |
| laton | ? |
| laton | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України