ЛАТИН — ЕТИМОЛОГІЯ

лати́нь «латинська мова»

запозичення з латинської мови;
лат. latīnus «латинський», latīna (lingua) «латинська (мова)» пов’язане з топонімом Latium «Лаціум» (область в Італії, центром якої був Рим), можливо, спорідненим з lātus «широкий», latus «сторона, бік»;
р. бр. латынь (очевидно, з укр.), др. латининъ, п. łacina, ч. latina, слц. latinčina, вл. łaćina, нл. łatyński, болг. лати́нец «латинянин; (заст.) католик», лати́нски, м. латин «латинянин; католик», схв. лàтин «тс.», лати́нштина «латинська мова», слн. latínščina «тс.», стсл. латиньскъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лати́на
лати́нець «латинянин; [католик]»
лати́нити
лати́ниця «латинське письмо»
латиніза́ція
латині́зм
латинізува́ти
латині́ст
лати́нка «тс.»
лати́нник «латиніст; католик»
лати́нство «католицтво»
латинщина «тс.»
лати́ньщити
латиня́к «католик»
латиня́ни «жителі Лаціума» (іст.)
латыни «католики» (1440)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
латынь (очевидно, з укр.) білоруська
лати́нец «латинянин; (заст.) католик» болгарська
лати́нски болгарська
łaćina верхньолужицька
латининъ давньоруська
latīnus «латинський» латинська
Latium «Лаціум» (область в Італії, центром якої був Рим) латинська
lātus «широкий» латинська
latus «сторона, бік» латинська
latīna (lingua) латинська
латин «латинянин; католик» македонська
łatyński нижньолужицька
łacina польська
латынь (очевидно, з укр.) російська
лàтин «тс.» сербохорватська
лати́нштина «латинська мова» сербохорватська
latinčina словацька
latínščina «тс.» словенська
латиньскъ старослов’янська
latina чеська

лата́ття «водяна рослина з великим листям і жовтими або білими квітками, Nymphaea L.» (бот.)

очевидно, пов’язане з ла́та, лата́ти з огляду на велике листя, пор. лата́тий «з великим і широким листям»;
непереконливо зіставлялося з псл. *loky «калюжа» (Machek Jm. rostl. 41), з болг. лати́на (бот.) «крес, настурція», ла́тиф «тс.», схв. лаћуни «Cyclamen europaeum», лàћӯх «гілочка винограду з китицями» (Bern. I 693);
р. [лата́тье] «латаття; глечики жовті; калюжниця болотна», бр. ло́таць «калюжниця», п. łotoć «калюжниця болотна», [łataj, łotocie, łotacz, łołasz, łotocz] (з укр.), ч. [lataj, lotaj, lotač, lotáč] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ваташ «тс.»
латани́на «лист латаття білого»
лататина «калюжниця болотна»
лата́ть «калюжниця болотна, Calthaраlustris L.; латаття біле, Nymphaea alba L.»
латахи́ «водяна рослинність з широким листям»
лата́ч «тс.»
лата́ше «тс.; глечики жовті, Nuphar luteum Sm.»
ло́
ло́тай «калюжниця болотна»
лотайка
ло́так
ло́тань
лотар
ло́татень
лота́тє
лота́ття
ло́та́ть
лота́ч
лотачка
лототь
лотоць
лоточ
ло́точник
лотошки
ло́тошник
ло́цот
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ло́таць «калюжниця» білоруська
лати́на «крес, настурція» (бот.) болгарська
ла́тиф «тс.» болгарська
łotoć «калюжниця болотна» польська
łatajукр.) польська
łotocieукр.) польська
łotaczукр.) польська
łołaszукр.) польська
łotoczукр.) польська
*loky «калюжа» праслов’янська
лата́тье «латаття; глечики жовті; калюжниця болотна» російська
лаћуни «Cyclamen europaeum» сербохорватська
лàћӯх «гілочка винограду з китицями» сербохорватська
ла́та українська
лата́ти українська
лата́тий «з великим і широким листям» українська
lataj «тс.» чеська
lotaj «тс.» чеська
lotač «тс.» чеська
lotáč «тс.» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України