ЛАСИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ла́сий «смачний, принадний; охочий, жадібний»
споріднене з дінд. lаṣati ( ‹ *lalsati) «бажає», lālasaḥ «жадібний, жадаючий», abhi-laṣaḥ «бажання», гр. λιλαίομαι (‹ *λιλάσιομαι) «палко бажаю, жадаю», лат. lascīvus «пустотливий, похітливий», гот. lustus «бажання», двн. lust, нвн. Lust «тс.», дірл. lainn (‹*lasni) «жадібний»;
псл. пн. lasъ «ласий»;
іє. *las-/ l̥s- «бажати»;
можливо, зводиться до того самого первісного кореня з рухомим s- *l-s-/(s-)l-, що й лаз;
зіставлялося також з лит. lasýti «збирати дзьобом», lèsti «дзьобати», гот. lisan «збирати», дангл. lesan «тс.» (Mikl. EW 161; Matzenauer LF 9, 190; Pedersen IF 5, 47);
р. [ла́сый], бр. ла́сы, п. łasy;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зала́сний
«чарівний»
зала́сся
«захоплення, потяг»
лас
«смак, бажання»
ласа́ч
«ласун»
ла́сити
«вабити»
ла́ситися
«прагнути»
ла́сівка
«час, коли є багато ласощів»
ласі́й
«ласун»
ласни́й
«смачний»
ласо́та
«ласолюб, розпусник »
ласо́ха
«хтива жінка»
ласощі
ла́сува́ти
«їсти що-небудь смачне»
ласуватися
«тс. ласитися»
ласу́н
ласу́нка
ласу́ха
«ласунка; [хтива жінка ЖЬ, [ласько́] «ласун»
ла́цний
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ла́сы | білоруська |
lustus «бажання» | готська |
lisan «збирати» | готська |
λιλαίομαι «палко бажаю, жадаю» (‹ *λιλάσιομαι) | грецька |
*λιλάσιομαι | грецька |
lesan «тс.» | давньоанглійська |
lust | давньоверхньонімецька |
lаṣati «бажає» ( ‹ *lalsati) | давньоіндійська |
lālasaḥ «жадібний, жадаючий» | давньоіндійська |
abhi-laṣaḥ «бажання» | давньоіндійська |
*lalsati | давньоіндійська |
lainn «жадібний» (‹*lasni) | давньоірландська |
*lasni | давньоірландська |
*lasni | давньоірландська |
*las-/ l̥s- «бажати» | індоєвропейська |
lascīvus «пустотливий, похітливий» | латинська |
lasýti «збирати дзьобом» | литовська |
lèsti «дзьобати» | литовська |
Lust «тс.» | нововерхньонімецька |
łasy | польська |
lasъ «ласий» (пн.) | праслов’янська |
*l-s-/(s-)l- | праслов’янська |
ла́сый | російська |
лаз | українська |
ла́сий «чорний або рудий з білим черевом чи грудьми»
споріднене з лтс. luõss «жовтий з сірим відтінком, половий», можливо, також з lase «крапля, пляма, цятка», lãsaîns «поцяткований», лит. lãšas «крапля», lãšinti «капати, крапати», р. [лоса́] «гладінь води, освітлена сонцем»;
у кінцевому рахунку, можливо, пов’язане з ли́сий;
зіставлення з лтс. lapsa «місце» (Mühl.Endz. II 440 – 441), р. лоск (Горяев 181), болг. влас «волос, шерсть» (БЕР III 316) менш переконливі;
р. [ла́са] «лискуча пляма, смуга», [ла́сина] «тс.», [ла́сить] «залишати плями або смуги», п. [łasij] «віл з темною спиною», [łaska] «вид диких качок (чорна з білою плямою)», болг. лас «з лискучою шерстю» (про коня, мула і под.), схв. [lasa] (назва бурої кози), [lasac] (назва вола);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ласи́ста
«чорна з білими смугами спіднизу»
(про вівцю)
ласі́й
«віл з білим черевом і кінцем хвоста»
ласнове́нький
«блискучий, лискучий»
ла́ся
(кличка корови з червоною спиною і білим черевом; кличка лисої корови; кличка рябої корови)
підла́сий
«з білим черевом»
підла́систий
«тс.»
ўасуля
«корова з білим черевом»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
влас «волос, шерсть» | болгарська |
лас «з лискучою шерстю» (про коня, мула і под.) | болгарська |
luõss «жовтий з сірим відтінком, половий» | латиська |
lase «крапля, пляма, цятка» | латиська |
lãsaîns «поцяткований» | латиська |
lapsa «місце» | латиська |
lãšas «крапля» | литовська |
lãšinti «капати, крапати» | литовська |
łasij «віл з темною спиною» | польська |
łaska «вид диких качок (чорна з білою плямою)» | польська |
лоса́ «гладінь води, освітлена сонцем» | російська |
лоск | російська |
ла́са «лискуча пляма, смуга» | російська |
ла́сина «тс.» | російська |
ла́сить «залишати плями або смуги» | російська |
lasa (назва бурої кози) | сербохорватська |
lasac (назва вола) | сербохорватська |
ли́сий | українська |
ла́хнути «зазіхати; лакомитися»
очевидно, пов’язане з ла́сий1, [ла́хати] (див.);
слц. [láchať] «жадати, прагнути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ла́хний
«пожадливий, ласолюбний, похітливий»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
láchať «жадати, прагнути» | словацька |
ла́сий | українська |
ла́хати | українська |
ле́стний «ласий, жадібний, пожадливий; принадний, смачний»
результат семантичної видозміни слова [ле́стний] «улесливий, лукавий», зумовленої впливом семантично і фонетично близьких лести́ти «давати насолоду, бути приємним» і ла́сий «жадібний, пожадливий; принадний, смачний»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ле́стний «улесливий, лукавий» | українська |
лести́ти «давати насолоду, бути приємним» | українська |
ла́сий «жадібний, пожадливий; принадний, смачний» | українська |
лиск «блиск гладкої поверхні»
до цього ж етимологічного гнізда примикає п. ls(k)nąć się «блищати», стсл. льѱати сѧ «тс.» (з іншим вокалізмом кореня, як у псл. blьščati, стсл. бльѱати сѧ «блищати»);
пов’язується також (Потебня РФВ 1, 80) з р. [ла́са] «лискуча пляма, смуга»), укр. [ла́сий] «темний з білою плямою»;
псл. *lъskъ ‹ *lŭskъ, lyskъ ‹ *lūskъ, lъskati, lyskati, споріднені з lysъ «лисий», lučь «промінь», luna «місяць»;
обидва фонетичні варіанти кореня псл. *lъsk-, lysk-, які розрізняються в більшості слов’янських мов, в українській мові закономірно злились в одній звуковій формі лис(к)-;
р. лоск, лосни́ться, бр. [лоск] (з р.?), п. łysk «блиск», łyskać (się) «блищати», łysnąć «тс.», ч. lesk (ст. род. в. lsku) «блиск», lesknouti se «блищати, вилискувати», слц. lesk, lesknúť sa, болг. лъ́скам «блищати», [лиска] «іскра», м. ласка «блищить», лиска «слюда», схв. [лȁскати се] «блискати» (про блискавку), [лȕскати] «блищати», слн. lèsk «блиск», [leskáti (se)] «виблискувати», [lískati se] «світити», стсл. оулыскати сѧ «усміхатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лиск
вили́скувати
(ся)
ві́длиск
лискави́ця
«заграва»
ли́скавка
«блискавка; блискуча намистина»
ли́скавочний
«блискавичний»
ли́ска́ти
«блищати, сяяти»
лискове́ць
«яшма»
лисковиця
«блискавка»
лисковка
«тс.»
лискоті́ти
«тс.»
лиску́чий
лисни́тися
«лисніти»
лисні́ти
(ся)
ли́сну́ти
«вилискувати, блищати»
(ся)] Г, Пі
лиснючий
лись
(виг.)
лища́к
«слюда»
лища́ти
«блищати»
ли́щик
«тс.»
по́лиск
поли́скувати
(ся)
пролискуватися
«проблискувати»
ул́искувати
«блищати, вилискувати»
(ся)] Ж, (Me)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
лоск (з р.?) | білоруська |
лъ́скам «блищати» | болгарська |
лиска «іскра» | болгарська |
ласка «блищить» | македонська |
лиска «слюда» | македонська |
ls(k)nąć się «блищати» | польська |
łysk «блиск»«блищати»«тс.» (się) | польська |
łyskać (się) «блиск»«блищати»«тс.» (się) | польська |
łysnąć «блиск»«блищати»«тс.» (się) | польська |
blьščati | праслов’янська |
*lъskъ | праслов’янська |
*lūskъ | праслов’янська |
lъskati | праслов’янська |
lyskati | праслов’янська |
lysъ «лисий» | праслов’янська |
lučь «промінь» | праслов’янська |
luna «місяць» | праслов’янська |
*lъsk- | праслов’янська |
lysk- | праслов’янська |
ла́са «лискуча пляма, смуга» | російська |
лоск | російська |
лосни́ться | російська |
лȁскати се «блискати» (про блискавку) | сербохорватська |
лȕскати «блищати» | сербохорватська |
lesk | словацька |
lesknúť sa | словацька |
lèsk «блиск» | словенська |
leskáti (se) «виблискувати» (se)] | словенська |
lískati se «світити» | словенська |
льѱати сѧ «тс.» (з іншим вокалізмом кореня, як у псл. blьščati, стсл. бльѱати сѧ «блищати») | старослов’янська |
бльѱати сѧ | старослов’янська |
оулыскати сѧ «усміхатися» | старослов’янська |
ла́сий «темний з білою плямою» | українська |
лис(к)- | українська |
lesk «блиск»«блищати, вилискувати» (ст. род. в. Isku) | чеська |
lesknouti se «блиск»«блищати, вилискувати» (ст. род. в. Isku) | чеська |
lsku | чеська |
lsku | чеська |
lsku | чеська |
lsku | чеська |
lsku | чеська |
ло́хати «жадати, прагнути; відчувати голод; сумувати, знемагати» (за чим)
псл. loxati «жадати, прагнути», пов’язане чергуванням голосних з *laxati «тс.», укр. [ла́хнути] «зазіхати; лакомитися», [ла́хний] «пожадливий, ласолюбний» і далі з ла́сий, ла́ситися;
недостатньо обгрунтоване виведення (Hern. І 734) з іє. *lēs-, *lǝs- «слабий», звідки болг. лош «поганий», схв. lȍš «слабий», слн. lóšen «тс.», р. [ло́ший] «поганий», а також, можливо, [ло́ха] «дурна жінка», як і зіставлення з нвн. locken «вабити, принаджувати»;
менш переконливо пов’язується з укр. [лох] «страх», [ло́хати] «полохати» (Куркина Этимология 1972, 77; Mikl. EW 172);
бр. [ла́хаць] «тинятися; говорити нісенітниці», п. lоchać się «проявляти статевий інстинкт» (про свиней), слц. lôchať «жадібно пити; хлебтати», слн. [lohnéti] «переслідувати; прагнути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зало́хати
«занудитися (за чим)»
зало́хнути
«тс.»
лох
«пристрасть, пристрасне бажання»
ло́хатися
ло́хний
«жадібний, пожадливий»
ло́хник
«жадібна, користолюбна людина»
ло́хнути
«тс. Ж; бути у відчаї»
ло́хня
«жадібність, жадоба»
ло́шити
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ла́хаць «тинятися; говорити нісенітниці» | білоруська |
лош «поганий» | болгарська |
*lēs- | індоєвропейська |
*lǝs- «слабий» | індоєвропейська |
locken «вабити, принаджувати» | нововерхньонімецька |
lоchać się «проявляти статевий інстинкт» (про свиней) | польська |
loxati «жадати, прагнути» | праслов’янська |
*laxati «тс.» | праслов’янська |
ло́ший «поганий» | російська |
ло́ха «дурна жінка» | російська |
lȍš «слабий» | сербохорватська |
lôchať «жадібно пити; хлебтати» | словацька |
lóšen «тс.» | словенська |
lohnéti «переслідувати; прагнути» | словенська |
ла́хнути «зазіхати; лакомитися» | українська |
ла́хний «пожадливий, ласолюбний» | українська |
ла́сий | українська |
ла́ситися | українська |
лох «страх» | українська |
ло́хати «полохати» | українська |
люштикува́ти «весело жити»
запозичення з польської мови;
п. заст. lusztykować «бавитися, гуляти, бенкетувати», lostować «тс.» пов’язані з lusztyk «бенкет, гулянка, забава, бесіда», [luśtyk] «тс.», яке походить від нвн. lustig «веселий», пов’язаного з Lust «радість» (свн. двн. lust «тс.»), спорідненим з днн. гол. шв. lust, дангл. lust, англ. lust, дісл. lyst, losti, дат. lyst, гот. lustus «тс.», псл. lasъ, укр. ла́сий «охочий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
люштик
«тс.»
лю́штик
«розвага»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
lust | англійська |
lust | голландська |
lustus «тс.» | готська |
lust | давньоанглійська |
lust | давньоверхньонімецька |
lyst | давньоісландська |
losti | давньоісландська |
lust | давньонижньонімецька |
lyst | датська |
lustig «веселий» | нововерхньонімецька |
Lust «радість» (свн. двн. lust «тс.») | нововерхньонімецька |
lusztykować «бавитися, гуляти, бенкетувати» | польська |
lostować «тс.» (заст.) | польська |
lusztyk «бенкет, гулянка, забава, бесіда» (заст.) | польська |
luśtyk «тс.» | польська |
lasъ | праслов’янська |
lust | середньоверхньнімецька |
ла́сий «охочий» | українська |
lust | шведська |
ля́рва «шлюха; мерзотниця, негідниця Пі» (лайл.)
запозичене з латинської мови, можливо, через посередництво польської;
лат. lārva «злий дух; привид, скелет; маска» пов’язується з lār «добрий дух, що охороняє», Larēs «боги, душі померлих, що охороняють домашнє вогнище», ст. lăsēs «духи», лат. lascīvus «похітливий, розпутний», псл. laska, lasъ» укр. ла́ска, ла́сий;
термінологічне значення «личинка» в деяких слов’янських мовах походить від фр. larve, нім. Lárve «тс.» (з первісного значення «маска», яка нібито маскує справжній вигляд комахи, термін запроваджено К. Ліннеєм);
р. [ля́рва] «тс.; виснажена тварина», бр. [ля́рва] «розпусна жінка; неохайна жінка», п. larwa «(зоол.) личинка; маска; привид; [бридке обличчя; бридка, неохайна жінка]», ч. larva «(зоол.) личинка; (вульг.) обличчя; (ст.) маска, машкара, маскарадний костюм», слц. larva «(зоол.) личинка; маска», вл. larwa «маска», нл. Iarba «тс.», болг. м. ла́рва (зоол.) «личинка», схв. лȃрва «(зоол.) личинка; маска», слн. lárfa «маска», lárva «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лє́рва
«проститутка»
я́рва
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ля́рва «розпусна жінка; неохайна жінка» | білоруська |
ла́рва «личинка» (зоол.) | болгарська |
larwa «маска» | верхньолужицька |
lārva «злий дух; привид, скелет; маска» | латинська |
lār «добрий дух, що охороняє» | латинська |
Larēs «боги, душі померлих, що охороняють домашнє вогнище» | латинська |
lăsēs «духи» (cn/) | латинська |
lascīvus «похітливий, розпутний» | латинська |
ла́рва «личинка» (зоол.) | македонська |
Iarba «тс.» | нижньолужицька |
Lárve «тс.» (з первісного значення «маска», яка нібито маскує справжній вигляд комахи, термін запроваджено К. Ліннеєм) | німецька |
larwa «(зоол.) личинка; маска; привид; [бридке обличчя; бридка, неохайна жінка]» | польська |
laska | праслов’янська |
lasъ | праслов’янська |
ля́рва «тс.; виснажена тварина» | російська |
лȃрва «(зоол.) личинка; маска» | сербохорватська |
larva «(зоол.) личинка; маска» | словацька |
lárfa «маска»«тс.» | словенська |
lárva «маска»«тс.» | словенська |
ла́ска | українська |
ла́сий | українська |
larve | французька |
larva «(зоол.) личинка; (вульг.) обличчя; (ст.) маска, машкара, маскарадний костюм» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України