ЛАПИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ла́па «стопа, нога тварини, птаха»
іє. *lōрā «рука, лапа», пов’язане з *lē˘р-/lō˘р- «бути; плоским; долоня, підошва ноги»;
псл. lapa «нога тварини, птаха»;
споріднене з лит. lópa «лапа», лтс. lãpa «тс.», гот. lōfa «долоня», двн. laffa, дісл. lófi, дангл. lof «тс.», курд. lapk «лапа», дат. lab, шв. labb «тс.»;
р. бр. болг. ла́па, п. łapa, [dłapa], ч. tlapa, м. лапа, слн. lápa, стсл. лапа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лапа́й
«з великими незграбними лапами, руками»
ла́па́нчик
(назва зайця в казці)
лапа́тий
«з великими лапами, з великим і широким листям або пелюстками (про рослини, візерунки); який падає, йде великими краплями, сніжинами (про опади)»
ла́пка
(в ткацькому верстаті, у верстаті для тесання тощо)
лапки́
«значки для виділення прямої мови, цитат, заголовків тощо; [вид узору для вишивання]»
ла́пки
«хутро з лап тварини»
лапко́
(кличка собаки з товстими лапами)
ла́пу-ла́пу
(вигук, що відображає важкі, повільні кроки)
розла́пистий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́па | білоруська |
| ла́па | болгарська |
| lōfa «долоня» | готська |
| lof «тс.» | давньоанглійська |
| laffa | давньоверхньонімецька |
| lófi | давньоісландська |
| lab | датська |
| *lōрā «рука, лапа» | індоєвропейська |
| *lē˘р-/lō˘р- «бути; плоским; долоня, підошва ноги» | індоєвропейська |
| lapk «лапа» | курдська |
| lãpa «тс.» | латиська |
| lópa «лапа» | литовська |
| лапа | македонська |
| łapa | польська |
| dłapa | польська |
| lapa «нога тварини, птаха» | праслов’янська |
| ла́па | російська |
| lápa | словенська |
| лапа | старослов’янська |
| tlapa | чеська |
| labb «тс.» | шведська |
ла́па «ісландський мох, Cetraria islandica (L.)Ach.» (у сполученні [л. дубовая] (бот.)
назва лишайника зумовлена формою і великим розміром його листя;
пов’язане з [ла́пик] «латка», ла́па «великий і широкий лист рослини»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́пик «латка» | українська |
| ла́па «великий і широкий лист рослини» | українська |
ла́пі «швидко, скоро» (ўапі)] ВеЗа
зіставлення з лит. lãbas «добрий, гарний», лтс. labs «тс.» (Mikl. EW 160) дуже сумнівне;
первісне значення, очевидно, «першим хапком, без роздуму»;
псл. lapy, lapě, пов’язане з дієсловом lapati «хапати» (пор. аналогічне лат. raptim «швидко, скоро» від rapio, -ere «xaпати»);
Др. лапы «знову», лапь «знову; просто, прямо, необдумано», п. łapie «швидко, скоро, незабаром, зараз», [łopie] «тс.», ч. ст. lap «зараз, негайно, скоро, прямо, відразу», nelap «ледве; ні в якому разі», стсл. лапы, лапь «ще раз, знову»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лапі́й
«швидше, скоріше»
лапши́вий
«спритний, моторний, меткий»
ла́пший
«тс.»
нела́бший
«негарний, недобрий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лапы «знову» | давньоруська |
| лапь «знову; просто, прямо, необдумано» | давньоруська |
| raptim | латинська |
| rapio | латинська |
| -ere | латинська |
| labs «тс.» | латиська |
| lãbas «добрий, гарний» | литовська |
| łapie «швидко, скоро, незабаром, зараз» | польська |
| łopie «тс.» | польська |
| lapy | праслов’янська |
| lapě | праслов’янська |
| lapati «хапати» (пор. аналогічне лат. raptim «швидко, скоро» від rapio, -ere «xaпати») | праслов’янська |
| лапы | старослов’янська |
| лапь «ще раз, знову» | українська |
| lap «зараз, негайно, скоро, прямо, відразу»«ледве; ні в якому разі» (ст.) | чеська |
| nelap «зараз, негайно, скоро, прямо, відразу»«ледве; ні в якому разі» (ст.) | чеська |
курла́пий «людина із знівеченими на руках і ногах пальцями»
результат видозміни давнішого*корнелапий (‹ kъrnolapъ) букв. «з обкарнаною лапою» (пор. р. корноу́хий «той, у кого відрізано або покалічено вухо», [корнору́кий] «безрукий або безпалий»), складного слова, утвореного з основ *корний «відрізаний, покалічений» і ла́па;
Фонетичні та словотвірні варіанти
курла́пиця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| корнелапий (‹ kъ$rnolapъ) | ? |
| корний «відрізаний, покалічений» | ? |
| ла́па | ? |
на́ло́пом «ненароком, раптом Ж; нахабно Г»
пор. слц. strielat’ na lap «стріляти, довго не цілячись», укр. [ла́пі] «швидко», др. лапы «знову», лапь «знову, прямо, необдумано», п. łapie «швидко», [łopie] «тс.», ч. ст. lap «зараз, відразу»;
очевидно, результат злиття і видозміни виразу *на лап, пов’язаного з ла́пати «хапати»;
бр. [на́лапам] «несподівано», [нала́пам] «раптово», [нало́пам] «несподівано, раптово»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на́лапам «несподівано» | білоруська |
| лапы «знову» | давньоруська |
| łapie «швидко» | польська |
| strielat' na lap «стріляти, довго не цілячись» | словацька |
| ла́пі «швидко» | українська |
| нала́пам «раптово» | українська |
| нало́пам «несподівано, раптово» | українська |
| lap «зараз, відразу» | чеська |
| strielat' na lap «стріляти, довго не цілячись» | ? |
| лапь «знову, прямо, необдумано» | ? |
| łopie «тс.» | ? |
| lap «зараз, відразу» | ? |
| *на | ? |
| лап | ? |
| ла́пати «хапати» | ? |
лаві́рувати «вести судно з частою зміною курсу, минаючи перешкоди; уникати перешкод»
через посередництво російської і, можливо, німецької мов (н. lavíeren) запозичено з голландської;
гол. laweéren (‹ loveren) «лавірувати (про судно); хитатися (про п’яних)», походить від loef «навітряна сторона», спорідненого з снн. Ιōf «тс.», гот. lōfa «долоня», лит. lópa «кіготь, лапа», лтс. lẽpa «лапа», псл. Iapa, укр. ла́па;
р. лави́ровать, бр. лавірава́ць, п. lawirować, ч. lavirovat, слц. lavirovat’, вл. lawerować, болг. лави́рам, м. лавира, схв. лави́рати, слн. lavírati;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лави́рам | болгарська |
| lawerować | верхньолужицька |
| laweéren «лавірувати (про судно); хитатися (про п’яних)» (‹ loveren) | голландська |
| loef «навітряна сторона» | голландська |
| loveren | голландська |
| loveren | голландська |
| lōfa «долоня» | готська |
| lẽpa «лапа» | латиська |
| lópa «кіготь, лапа» | литовська |
| лавира | македонська |
| lavíeren | німецька |
| lawirować | польська |
| Iapa | праслов’янська |
| лави́ровать | російська |
| лави́рати | сербохорватська |
| Ιōf «тс.» | середньонижньонімецька |
| lavirovat' | словацька |
| lavírati | словенська |
| ла́па | українська |
| lavirovat | чеська |
| лавірава́ць | ? |
ла́пати «торкати, мацати, хапати рукою; [ловити]»
псл. lapati «хапати, ловити», lapiti «схопити, спіймати», яке виводиться із звуконаслідувального вигуку lap (Sławski IV 468, 473 – 474; Machek ESJČ 320; Holub – Lyer 281; Holub – Kop. 129; Bezlaj ESSJ II 124; Bern. I 690) або розглядається як похідне від лапа (Горяев 181; Брандт РФВ 22, 248; Ułaszyn WS II 200 – 201);
вважається також ітеративом від незасвідченого дієслова *lopiti (SchusterŠewc 762);
р. ла́пать, ла́пить, бр. ла́паць, п. вл. łapać «ловити, хапати», ч. lapati, слц. lapať, нл. łapaś «тс.», болг. ла́пам «хапаю», м. лапа «ловить», схв. слȁпити «схопити», слн. lápati «хапати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лапцем
«навпомацки»
вла́пати
«схопити»
вла́пити
«тс.»
залапцюва́ти
«схопити і міцно тримати в руках»
лап
(виг.)
лапани́на
«постійне лапання»
ла́пка
«пастка»
ла́пу-ла́пу
(вигук, що відображає облапування з метою знаходження чогось)
лапу́н
«той, що любить лапати»
лапчи́вий
«зажерливий, жадібний»
лапши́вий
«тс.»
обла́пити
«облапати»
о́блапки
«навпомацки»
по́лапцем
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́паць | білоруська |
| ла́пам «хапаю» | болгарська |
| łapać «ловити, хапати» | верхньолужицька |
| лапа «ловить» | македонська |
| łapaś «тс.» | нижньолужицька |
| łapać «ловити, хапати» | польська |
| lapati «хапати, ловити» | праслов’янська |
| lapiti «схопити, спіймати» | праслов’янська |
| lap | праслов’янська |
| lap | праслов’янська |
| *lopiti | праслов’янська |
| ла́пать | російська |
| ла́пить | російська |
| слȁпити «схопити» | сербохорватська |
| lapať | словацька |
| lápati «хапати» | словенська |
| лапа | українська |
| lapati | чеська |
лапацо́н «людина з дуже широкими ступнями Па; здоровань МСБГ»
очевидно, афективне утворення від ла́па «нога тварини; велика нора»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лапацо́ни
«ножиська, лапи»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́па «нога тварини; велика нора» | українська |
ла́пик «латка» (у загадці про капусту: Лапик на лапику, а й голки не було)
іє. *lер- «обдирати кору»;
споріднене з лит. lõpas «латка, клапоть; клапоть землі», lópyti «лагодити, латати», лтс. lãpît «те», lãps «латка», алб. l’арё «ганчірка, клапоть», гр. λέπω «знімаю оболонку, обдираю», λώπη «оболонка, убрання», λέπος (с. р.) «кора»;
псл. Іаръ «клапоть, латка», lapьtъ «клапоть»;
р. [ла́па] «латка», [ла́пик] «клапоть, латка, ділянка землі», [лапото́к] «клапоть», [ла́пить] «латати», бр. ла́пік «пляма іншого кольору; латка», ла́піць «латати», схв. [лап] «кусок сукна; клапоть землі», лàпат «шматок, клапоть, ганчірка; клапоть землі», слн. [lapet] «ділянка землі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ла́па
«великий і широкий лист рослини»
лапа́стий
«широколистий; широкий, великий (пролистя); крупний (про сніг, дощ)»
лапата́че
«клапті»
(зб.)
лапа́тий
ла́пичка
«ділянка землі, що залишилася після поділу»
лапко́
«босяк, голодранець»
ла́поть
«клапоть»
ла́пті
«обшлаги»
лапува́тий
«лапатий»
(про сніг)
лапу́ра
«босяк; шахрай»
лапухова́тий
«листатий»
лапуши́на
«листя на качанах кукурудзи»
лапуши́нє
«тс.»
лапча́стий
«тс.»
пола́піть
«полатати »
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| l'арё «ганчірка, клапоть» | албанська |
| ла́пік «пляма іншого кольору; латка» | білоруська |
| ла́піць «латати» | білоруська |
| λέπω «знімаю оболонку, обдираю» | грецька |
| λώπη «оболонка, убрання» | грецька |
| λέπος «кора» | грецька |
| *lер- «обдирати кору» | індоєвропейська |
| lãpît «те» | латиська |
| lãps «латка» | латиська |
| lõpas «латка, клапоть; клапоть землі» | литовська |
| lópyti «лагодити, латати» | литовська |
| lаръ «клапоть, латка» | праслов’янська |
| lapьtъ «клапоть» | праслов’янська |
| ла́па «латка» | російська |
| ла́пик «клапоть, латка, ділянка землі» | російська |
| лапото́к «клапоть» | російська |
| ла́пить «латати» | російська |
| лап «кусок сукна; клапоть землі» | сербохорватська |
| лàпат «шматок, клапоть, ганчірка; клапоть землі» | сербохорватська |
| lapet «ділянка землі» | словенська |
ла́поть «личак»
псл. lapъtь «взуття, плетене з лика і под.», пов’язане з lapbtb «клапоть, ганчірка»;
найближчий відповідник – лит. lopùtė «взуття, сплетене з грубих ниток, мотузок»;
семантичний зв’язок між ла́поть «взуття» і лапоть «ганчірка» пояснюється по-різному: припускається, що lapъtь спочатку означало «онуча», а вже потім «вид взуття» (Karłowicz SWO 352);
підкреслюється, що личак був взуттям дуже недовговічним, швидко рвався (Machek ESJČ 320);
не виключено також, що в слові збереглася найдавніша семантика кореня, пов’язаного з обдиранням кори: взуття могло бути названо за матеріалом, з якого воно зроблене (лико, кора);
висловлювалася думка і про зв’язок з ла́па, як у р. нога́ – но́готь (Фасмер II 459; Trautmann 149);
р. ла́поть, бр. ла́паць, др. лапотьникъ «взутий у лапті», п. [łapeć] «личак», ч. laptě, láptě «личаки», болг. лапчи́ни, лапчу́ни «селянські шерстяні шкарпетки», схв. [lapčina] «старовинне взуття»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лапо́тник
«той, що носить личаки; селянин»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́паць | білоруська |
| лапчи́ни | болгарська |
| лапчу́ни «селянські шерстяні шкарпетки» | болгарська |
| лапотьникъ «взутий у лапті» | давньоруська |
| lopùtė «взуття, сплетене з грубих ниток, мотузок» | литовська |
| łapeć «личак» | польська |
| lapъtь «взуття, плетене з лика і под.» | праслов’янська |
| lapъtь «вид взуття» | праслов’янська |
| нога́ | російська |
| но́готь | російська |
| ла́поть | російська |
| lapčina «старовинне взуття» | сербохорватська |
| ла́поть «взуття» | українська |
| ла́поть «ганчірка» | українська |
| ла́па | українська |
| laptě «личаки» | чеська |
| láptě «личаки» | чеська |
лапуши́нє «рогіз широколистий, Typha latifolia L.» (бот.)
назва зумовлена розміром листя цього виду рогозу;
пов’язане з [ла́пик] «латка», ла́па «великий і широкий лист рослини»;
р. [лапуха́] «всяка широколиста рослина»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́пик «латка» | українська |
| ла́па «великий і широкий лист рослини» | українська |
| лапуха́ «всяка широколиста рослина» | ? |
ле́пе́ха́ «аїр, Acorus calamus L.; [комиш лісовий, Scirpus silvaticus L.; лепешняк водяний, Glyceria aquatica Wahlb. (Gl. spectabilis M. et К.) ВеНЗн]» (бот.)
пор. слн. lépen «великий лист (рослини)»;
назва зумовлена великим розміром листя лепехи та ін;
пов’язане з [лепу́х] «лопух», лопу́х, [ла́па] «великий і широкий лист рослини», [лапуши́на] «листя на качанах кукурудзи», [лапухова́тий] «листатий»;
р. [лепи́ха] «аїр», [лепёшник] «тс.; півники болотні, Iris pseudacorus L.»» бр. [лепе́ха́] «аїр», п. [lepiech] «лепеха»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ле́пе́х
«тс.»
лепе́хува́тий
«схожий на лепеху; широколистий (?)»
лепе́ш
«лепешняк водяний»
лепеши́ння
«стебла лепехи»
лепешни́к
«лепешняк»
лепешня́к
«Glyceria R. Вr.; лепеха, Acorus calamus»
лепіх
«лепешняк водяний»
лепі́шник
«осока, Carex L.»
липі́х
«очерет звичайний, Phragmites communis (L.) Trin. МСБГ»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лепе́ха́ | білоруська |
| лепе́ха́ | білоруська |
| lepiech «лепеха» | польська |
| лепи́ха «аїр» | російська |
| лепёшник «тс.; півники болотні, Iris pseudacorus L.»«аїр» | російська |
| lépen «великий лист (рослини)» | словенська |
| лепу́х «лопух» | українська |
| лопу́х | українська |
| ла́па «великий і широкий лист рослини» | українська |
| лапуши́на «листя на качанах кукурудзи» | українська |
| лапухова́тий «листатий» | українська |
лепе́ха «сорочка з грубого полотна»
очевидно, як і ле́пе́ха́1 «аїр», генетично пов’язане з [ла́пик] «латка», [лапата́че] (зб.) «клапті», схв. [лап] «кусок сукна»;
р. [лепешо́к] «клапоть, шматочок»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лепешо́к «клапоть, шматочок» | російська |
| лап «кусок сукна» | сербохорватська |
| ле́пе́ха́ «аїр» | українська |
| ла́пик «латка» | українська |
| лапата́че «клапті» (зб.) | українська |
ляп «хлоп, хлюп, шльоп» (виг.)
фонетично і семантично близьке лит. làpt (вигук на позначення падіння, важкого ступання, швидкого хапання), lapénti, lapóti, lapsėˊti «жадібно жерти» (про свиней), нім. láppen «лизати; глитати; хлебтати», гр. λάπĩω «лизати, дудлити, хлебтати», вірм. lap‘em «лизати», алб. l’ар «хлебтати, глитати», фр. laper «хлипати, хлебтати»;
псл. l’аръ (виг.) «ляп», l’apati «ляпати, хлопати; голосно їсти, пити, хлебтати, базікати», звуконаслідувальне утворення;
р. ляп, ля́пать «ударяти, хлопати; робити недбало, говорити не думаючи», бр. ляп, ля́паць «стукати; кидати що-небудь густе, липке; говорити що-небудь нетактовне, необдумане», п. [lap], [lapać] «базікати», ч. [l’ápat] «говорити дурниці», слц. [l’apac] «хлюпати» (про дощ), вл. lapać «хлебтати, жадібно глитати», нл. lapaś «хлебтати, жерти, голосно їсти», болг. [ла́пам] «жадібно і похапливо ковтати», [лапа́вица] «дощ або сніг з вітром», [лапа́цам] «базікати», схв. лáпати «монотонно стукати» (напр., про дощ), слн. lápati «базікати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́ляпати
«забризкати»
виля́пувати
«ляскаючи, бити по чому-небудь; обляпувати; розголошувати таємницю; [викачувати (про тісто) Я]»
вля́патися
«закохатися»
заля́пати
«захлюпати, забризкати»
зля́пати
«зробити неакуратно»
зля́патися
«забризкатися»
ля́па
«густо зварена страва з квашеної капусти, круп і картоплі Me; пліткарка, базікало ВеЗа; пристосування для знищення мух у вигляді шматка шкіри, гуми на ручці Л»
ля́пави́ця
«негода, сльота»
ля́павка
«[тс. МСБГ]; хлопавка (для биття мух)»
ляпа́к
«базікало»
ля́панець
«ляпас; [(мн. ля́панці) вид взуття]»
ляпани́на
«невміло, неохайно виконана робота; [мокра погода Me]»
ляпани́ця
«мокрий сніг»
ля́панка
«снігопад без вітру Л; дитяча гра (того, хто ховається, б’ють долонею по плечу, коли знайдуть) Л»
ля́пання
ля́пас
ляпасова́ти
«бити по щоках, давати ляпаса»
ля́пати
«падати; ударяти, плескаючи; говорити недоречне, нерозумне»
ляпє́нікі
«великі вишиті квіти»
ля́пка
«пляма; [базікання]»
(розм.)
ля́пкати
«хлопати, бити»
ля́пкатися
«возитися з мокрою глиною або чимось подібним»
ляпко́
«базікало»
ля́пнути
ля́пнутися
«упасти»
(розм.)
ляпону́ти
«сильно хлопнути, хлюпнути; з шумом упасти»
ляпоті́ння
ляпоті́ти
ляпо́тня́ва
«сльота, хлопання, хлюпання»
ляпу́н
«чоловік, який любить побалакати»
поля́пас
«ляпас»
поля́пати
«похлопати»
поля́патися
«забризкатися»
розля́патися
«розбазікатися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| l'ар «хлебтати, глитати» | албанська |
| ляп | білоруська |
| ля́паць «стукати; кидати що-небудь густе, липке; говорити що-небудь нетактовне, необдумане» | білоруська |
| ла́пам «жадібно і похапливо ковтати» | болгарська |
| лапа́вица «дощ або сніг з вітром» | болгарська |
| лапа́цам «базікати» | болгарська |
| lapać «хлебтати, жадібно глитати» | верхньолужицька |
| lap'em «лизати» | вірменська |
| λάπĩω «лизати, дудлити, хлебтати» | грецька |
| làpt (вигук на позначення падіння, важкого ступання, швидкого хапання) | литовська |
| lapénti | литовська |
| lapóti | литовська |
| lapsėˊti «жадібно жерти» (про свиней) | литовська |
| lapaś «хлебтати, жерти, голосно їсти» | нижньолужицька |
| láppen «лизати; глитати; хлебтати» | німецька |
| lap | польська |
| lapać «базікати» | польська |
| l'аръ «ляп» (виг.) | праслов’янська |
| l'apati «ляпати, хлопати; голосно їсти, пити, хлебтати, базікати» | праслов’янська |
| ляп | російська |
| ля́пать «ударяти, хлопати; робити недбало, говорити не думаючи» | російська |
| лáпати «монотонно стукати» (напр., про дощ) | сербохорватська |
| l'apac «хлюпати» (про дощ) | словацька |
| lápati «базікати» | словенська |
| laper «хлипати, хлебтати» | французька |
| l'ápat «говорити дурниці» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України