ЛАКА — ЕТИМОЛОГІЯ

лу́ка́ «рівна місцевість, вкрита травою, луг; вигин річки або берега моря; [місце біля хати, де косять траву О; сінокісна низина у вигині річки Ч]»

псл. lǫka «кривизна; затока, вигин річки; місцевість у вигині річки; луг», пов’язане чергуванням голосних з *lękti «гнути, кривити»;
споріднене з лит. lankà «луг над річкою; долина», лтс. lañka «низина, рівнина; вигин річки», лит. įˊlanka «затока»;
р. лука́ «вигин, поворот річки; кривизна; [луг; затока]», бр. лука́ «вигин річки», др. лука «вигин; затока; хитрість, підступність», п. łąka «місцевість, поросла травами», ч. louka, ст. lúka, слц. lúka, вл. нл. łuka «тс.», болг. лъка́ «вигин; низина над річкою, луг; пасовище», м. лака «волога місцевість над річкою з хорошою пашею», схв. лу́ка «порт, пристань; луг», слн. lóka «болотистий луг у долині», стсл. лѫка «затока: болото»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

залу́ка «вигин річки»
лу́ки «заплавний луг у вигині річки» (мн.)
луківни́к
луківни́цтво
лучани́й «луговий»
лу́чки «вигин річки; луг у вигині ріки»
лучни́й «тс.»
палу́ка «лука»
прилу́ка
узлучина
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лука́ «вигин річки» білоруська
лъка́ «вигин; низина над річкою, луг; пасовище» болгарська
łuka «тс.» верхньолужицька
лука «вигин; затока; хитрість, підступність» давньоруська
lañka «низина, рівнина; вигин річки» латиська
lankà «луг над річкою; долина» литовська
įˊlanka «затока» литовська
лака «волога місцевість над річкою з хорошою пашею» македонська
łuka «тс.» нижньолужицька
łąka «місцевість, поросла травами» польська
lǫka «кривизна; затока, вигин річки; місцевість у вигині річки; луг» праслов’янська
*lękti «гнути, кривити» праслов’янська
лука́ «вигин, поворот річки; кривизна; [луг; затока]» російська
лу́ка «порт, пристань; луг» сербохорватська
lúka словацька
lóka «болотистий луг у долині» словенська
лѫка «затока: болото» старослов’янська
louka чеська
lúka (ст.) чеська

лак «плівкотвірний розчин, яким покривають поверхню»

іт. lacca ( ‹ слат. laca) через ар. lakk «лак, сургуч», перс. lak «(червоний) спиртовий лак; сургуч» зводиться до сінд. lakkhā ‹ дінд. lākṣā́ «лак (з червоної фарби і якоїсь смоли)»;
через посередництво російської і німецької, французької або голландської мов (н. Lack, фр. laque, гол. lak) запозичено з італійської;
Фонетичні та словотвірні варіанти

lak «сургуч»
lak
lak
lak
lak
lák
лȁк
лак
лак
лак
лако́ваний
лакува́льний
лакува́льник
лакува́ти
лекъ «лак»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lakk «лак, сургуч» арабська
lak голландська
lak голландська
lak голландська
lākṣā́ «лак (з червоної фарби і якоїсь смоли)» давньоіндійська
lacca ( ‹ слат. laca) італійська
Lack німецька
Lack німецька
Lack німецька
lak «(червоний) спиртовий лак; сургуч» перська
laca середньолатинська
laca середньолатинська
laque французька
laque французька
laque французька
lakkhā ?

лак «озеро в плавнях»

молд. лак (рум. lac) «озеро, став» походить від лат. lacus «тс.; ванна, діжка, яма», спорідненого з гр. λάκκος «став для водоплавної птиці; яма, рів; водойма, басейн», дкорн. брет. lagen «море, озеро, став», дангл. lagu «море, річка, вода», дірл. loch «озеро, став, калюжа», стсл. локы «дощова вода, калюжа»;
запозичення з молдавської або румунської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лачо́к «низина, що не обробляється»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lagen «море, озеро, став» бретонська
λάκκος «став для водоплавної птиці; яма, рів; водойма, басейн» грецька
lagu «море, річка, вода» давньоанглійська
loch «озеро, став, калюжа» давньоірландська
lagen «море, озеро, став» давньокорнська
lacus «тс.; ванна, діжка, яма» латинська
лак «озеро, став» (рум. lac) молдавська
походить «озеро, став» (рум. lac) молдавська
lac румунська
локы «дощова вода, калюжа» старослов’янська

вапоре́ць «солодка, локриця, Glycyrrhiza L.» (бот.)

можливий взаємовплив на польському ґрунті: п. lakrycja «локриця» і wapory «випари»;
очевидно, результат контамінації слів [лак(о)риця] «тс.» і ст. вапор «пара, видих, піт» у зв’язку з тим, що корені рослини здавна вживались як пом’якшувальний, відхаркувальний засіб, особливо, у складі «грудного чаю»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lakrycja «локриця» польська
wapory «випари» ?
лак «тс.» ?
о «тс.» ?
риця «тс.» ?
вапор «пара, видих, піт» ?
складі «грудного чаю» ?

ла́ко́мий «привабливий, смачний, ласий»

недостатньо обґрунтованим є зіставлення з ірл. olc «поганий», гр. ὀλέκω «знищую, гублю», лат. ulcīscor «мщу, караю», alo, -ere «годую, харчую» (Rozwadowski Qu. Gr. І 423; Pedersen Kelt. Gr. I 126; Ляпунов ИОРЯС 31, 32);
іє. *el-/ol-;
споріднене з лит. álkti «бути голодним, жадати», álkanas «голодний», лтс. alkt «бути голодним, жадати», alka «голод», alkans «голодний, жадний», прус. alkīns «охлялий, голодний», двн. ilgi «голод»;
псл. *olkomъ, пасивний дієприкметник теп. ч. від дієслова *olkati «бути голодним, жадати»;
р. ла́комый, бр. [лако́мый], др. лакомый, п. нл. łakomy, ч. слц. lakomý «скупий, жадібний», вл. łakomy, łakomny, болг. м. ла́ком, схв. лȁком, слн. lákom, стсл. лакомъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ла́кім «ласий»
ла́кімство «ласолюбство»
ла́кітка «ласощі»
ла́кітний
ла́кнути «відчувати голод Бі, Пі; бути жадібним Бі»
ла́кома
лакомец «зажерливий, жадібний»
лако́мити «годувати ласощами»
лакомитися
ла́комість «апетит»
ла́ко́мний «тс.»
ла́ко́мство
ла́костки
ла́коти
ла́котки «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лако́мый білоруська
ла́ком болгарська
łakomy верхньолужицька
łakomny верхньолужицька
ὀλέκω «знищую, гублю» грецька
ilgi «голод» давньоверхньонімецька
лакомый давньоруська
*el-/ol- індоєвропейська
olc «поганий» ірландська
ulcīscor «мщу, караю» латинська
alo латинська
-ere «годую, харчую» латинська
alkt «бути голодним, жадати» латиська
alka «голод» латиська
alkans «голодний, жадний» латиська
álkti «бути голодним, жадати» литовська
álkanas «голодний» литовська
ла́ком македонська
łakomy нижньолужицька
łakomy польська
*olkomъ праслов’янська
*olkati «бути голодним, жадати» праслов’янська
alkīns «охлялий, голодний» прусська
ла́комый російська
лȁком сербохорватська
lakomý «скупий, жадібний» словацька
lákom словенська
лакомъ старослов’янська
lakomý «скупий, жадібний» чеська

лук «знаряддя для метання стріл; [дуга; знаряддя для обробки шерсті]»

псл. lǫkъ «вигин; вид зброї», пов’язане чергуванням голосних з * lękti «гнути, кривити»;
споріднене з лит. leñkas «лук; дуга, обруч», lankùs «гнучкий», лтс. lùoks «вигин, дуга», luôks «гнучкий»;
іє. *lenk-/lonk- «гнути, кривити»;
р. бр, лук (зброя), др. лукъ «тс.; вигин у сідлі», п. łęk «дуга; [вид зброї]», ч. luk «вид зброї; дуга», слц. luk «вид зброї; вигин», вл. łuk (зброя), болг. лък «вид зброї; смичок», м. лак «вид зброї; кривизна», схв. лу̑к «вид зброї; дуга; смичок», слн. lók «тс.», стсл. лѫкъ (зброя);
Фонетичні та словотвірні варіанти

лука́ «вигин краю сідла»
лука́р «стрілець з лука»
лукова́тий «який має заглибину, кривизну, вигнутий»
луко́вий «тс.»
луко́ви́на «вигин»
лукува́тися «вигинатися, прогинатися»
лучкова́тий «дугоподібний; (про коня) з прогнутою спиною»
лу́чний «зігнутий в дугу»
лу́чни́к «виготовлювач луків; стрілець з лука»
лучо́к «смичок; грабки коси Гриц»«лучник»
облу́к «зігнутий прут, дуга; лука сідла»
облукова́тий «овальний»
облу́чє «холка коня»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лук (зброя) білоруська
лък «вид зброї; смичок» болгарська
łuk (зброя) верхньолужицька
лукъ «тс.; вигин у сідлі» давньоруська
*lenk-/lonk- «гнути, кривити» індоєвропейська
lùoks «вигин, дуга» латиська
luôks «гнучкий» латиська
leñkas «лук; дуга, обруч» литовська
lankùs «гнучкий» литовська
лак «вид зброї; кривизна» македонська
łęk «дуга; [вид зброї]» польська
lǫkъ «вигин; вид зброї» праслов’янська
*lękti «гнути, кривити» праслов’янська
лук російська
лу̑к «вид зброї; дуга; смичок» сербохорватська
luk «вид зброї; вигин» словацька
lók «тс.» словенська
лѫкъ (зброя) старослов’янська
luk «вид зброї; дуга» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України