ЛАЗ — ЕТИМОЛОГІЯ

менш переконливим здається виведення безпосередньо від псл. laziti «лазити, лізти, повільно чи з труднощами пересуватися» (Фасмер II 440; Skok II 278–279; Bern. l 696–697), а також зіставлення з гр. λαχαíѵѡ «копаю», ірл. log «долина, заглибина» (Charpentier AfSlPh 37, 53–54; Petersson Ar. Arm. St. 132), з лтс. lę̂zs (lę̂zns) «плоский, рівний», дісл. lágr «низький» (Machek ESJČ 322; Trautmann 161) та ін;

псл. lĕsъ, «ліс», лтс. lêsa «склад хліба, льону» та ін;

псл. Іаzъ «місце, розчищене від лісу; лісова галявина», пов’язане з laziti «лазити», lězti «лізти»;

очевидно, одне з групи споріднених етимологічних гнізд, що об’єднуються навколо первісного індоєвропейського кореня з рухомим s- *(s)-l-/l-s- (не рахуючи огласовки, інфіксації і розширення) з загальним значенням «блукати, шукати, збирати, полювати»;

значення «стежка, прохід» у слові [лаз] розвинулись вторинно під впливом сучасного значення дієслова лáзити;

з інших етимологічних гнізд цієї групи в першу чергу можуть бути наведені лат. lego «збираю», гр. λέγω «тс.»;

дісл. lesa «збирати», дангл. loes «пасовисько»;

р. [лаз] «лісова слежка; тісний прохід; місце, де проходять звірі», [ла́зи́на] «галявина серед лісу; смуга, розчищена в лісі для посіву хліба», п. [łaz] «прохід ведмедя; пасовисько; низька болотна місцевість, заросла чагарником; орна земля після випалення зарослів», ч. laz (láz) «просіка; лісова ділянка, перетворена в поле; поле біля лісу, на косогорі; пасіка», слц. laz «ділянка землі; гірське селище; поле біля лісу», вл. łaz «цілина», нл. łaz «пасовисько: піднята цілина, пустка», м. лаз «розкорчоване місце», схв. лȁз (лâз) «стежка: невелике поле в горах; розкорчоване місце в лісі; місце в лісі з наваленими деревами», слн. làz «розкорчоване місце; цілина на місці колишнього лісу або чагарника»;

запозичення з чанської мови;

чан. лази є самоназвою чанів;

р. бр. лáзы, п. lazyjski «лазький», болг. лаз;

псл. laziti «лазити», давніше «вештатися, блукати; збирати; полювати», пов’язане з Іаzъ «лісова галявина; місце, розчищене від лісу», ітератив до lĕzti «лізти»;

р. ла́зить, бр. ла́зіць, др. лазити «ходити, повзати», п. łazić «лазити; тинятися, вештатися», ст. nałazić «знаходити», ч. [laziti] «лазити, повзати», слц. lazit’, вл. łazyć, нл. łazyś, болг. ла́зя, «тс.», м. ла́зи «повзає», схв. лȁзити «повзати; плентатися», слн. lázíti «тс.; повільно рухатися», стсл. лазити «лазити, повзати»;

псл. пн. lasъ «ласий»;

споріднене з дінд. lаṣati ( ‹ *lalsati) «бажає», lālasaḥ «жадібний, жадаючий», abhi-laṣaḥ «бажання», гр. λιλαίομαι (‹ *λιλάσιομαι) «палко бажаю, жадаю», лат. lascīvus «пустотливий, похітливий», гот. lustus «бажання», двн. lust, нвн. Lust «тс.», дірл. lainn (‹*lasni) «жадібний»;

іє. *las-/ l̥s- «бажати»;

зіставлялося також з лит. lasýti «збирати дзьобом», lèsti «дзьобати», гот. lisan «збирати», дангл. lesan «тс.» (Mikl. EW 161; Matzenauer LF 9, 190; Pedersen IF 5, 47);

можливо, зводиться до того самого первісного кореня з рухомим s- *l-s-/(s-)l-, що й лаз;

р. [ла́сый], бр. ла́сы, п. łasy;

псл. loza «гнучка гілка; виноград; верба кущова»;

зіставляється з лит. lazdà «палка, ліщина; стеблина деяких рослин», [lazà] «палка, ліщина», лтс. lazda, lagzda, lazds «ліщина», прус. laxde, алб. laithí «тс.», вірм. last «пліт, човен», перс. räz «лоза»;

висловлювалось припущення (Štrekelj AfSlPh 27, 52–53; Brückner AfSlPh 39, 4; Ильинский RSI 6, 226) про зв’язок з лаз, лі́зти «витися»;

р. болг. лоза́, бр. лаза́, др. лоза, п. łoza, ч. ст. слц. loza, схв. лóза, слн. lóza, стсл. лоза;