ЛАДУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ладува́ти «вантажити; заряджати»
свн. нвн. laden «вантажити; заряджати» споріднене з дісл. hlađа «комора, сарай», двн. hladan «вантажити», лит. klóti і «слати; (тех.) укладати». псл. klastі, укр. кла́сти;
запозичене з середньоверхньонімецької мови, можливо, через посередництво польської;
п. ładować «вантажити; набивати; заряджати», ч. ládovat «набивати; заряджати», слц. ládovať «заряджати; вантажити», болг. ладу́нка «патронташ»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ладівни́к
«пакувальник Ж; вантажник О»
ладівни́ця
«патронташ»
ладу́н
«в’юк (?); вантажник Ж»
ладу́нка
«тс.; [сумка Пі]»
ладу́нок
«вантаж»
лядова́ти
«тс.»
ляду́нка
«сумка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ладу́нка «патронташ» | болгарська |
| hladan «вантажити» | давньоверхньонімецька |
| hlađа «комора, сарай» | давньоісландська |
| klóti «слати; (тех.) | литовська |
| laden «вантажити; заряджати» | нововерхньонімецька |
| ładować «вантажити; набивати; заряджати» | польська |
| klastі | праслов’янська |
| laden «вантажити; заряджати» | середньоверхньнімецька |
| ládovať «заряджати; вантажити» | словацька |
| кла́сти | українська |
| ládovat «набивати; заряджати» | чеська |
лад «порядок; розташування, розміщення; спосіб, зразок, манера; система суспільного, державного укладу; поперечні поділки на грифі щипкових інструментів; клавіші; [розпорядження]»
псл. (пн.) [ladъ, lada] «порядок; згода ; заручини»;
можливо, віддієслівне утворення від laditi «домовлятися, ладити» (Sławski IV 416– 417; Machek ESJČ 317; Vaillant Gr. comp. І 302);
пов’язується з псл. lagoda «порядок»;
вважається також (ЭССЯ 14, 10–12) утвореним з приставки займенникового походження la- (‹*(o)lō-, пор. [ло́ни] «минулого року») і кореня d(‹іє. *dhē- «ставити»);
р. бр. лад, н. вл. ład, ч. слц. (заст.) lad;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безла́ддя
владнува́ти
«уладнати»
дола́дний
зла́да
«злагода»
зла́ддє
«згода, мир»
злади́ти
«підготувати»
злади́тися
«взятися до чогось»
ла́де́н
ла́дити
ла́дитися
«удаватися»
ладко́м
«так, як треба »
ладна́ти
ла́дни́й
«гарний, вправний; схильний, охочий що-небудь зробити»
ладня́
«майстерня, цех»
ладо́м
«до ладу, толком»
ладува́ти
«лагодити, робити щось придатним до вжитку»
нала́д
«відповідно, згідно, подібно»
нала́дити
нала́дка
нала́дчик
невла́д
недола́дний
недоладу́
«не так, як слід; не до речі»
не́лад
нела́дний
непола́дка
обла́да
«обладнання»
обла́джувати
обла́днання
обладна́ти
обла́дува́ти
«обладнати, спорядити»
обладу́нок
«спорядження»
пере́ла́д
(у виразі: нема ні ладу, ні переладу «ні ладу, ні складу»)
перенала́дка
по́лад
«лад, порядок»
при́лад
прила́ддя
при́ладень
«витвір, продукт»
прила́дка
при́ладний
«який уміє підлеститися, вкрадливий»
прила́дник
«той, хто остаточно обробляє»
ро́злад
розла́ддя
ула́д
«до речі, влучно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лад | білоруська |
| ład | верхньолужицька |
| *dhē- | індоєвропейська |
| ład | німецька |
| ladъ «порядок; згода ; заручини» (пн.) | праслов’янська |
| lada (пн.) | праслов’янська |
| lada (пн.) | праслов’янська |
| laditi «домовлятися, ладити» | праслов’янська |
| lagoda «порядок» | праслов’янська |
| la- (‹*(o)lō-, пор. [ло́ни] «минулого року») | праслов’янська |
| d | праслов’янська |
| лад | російська |
| lad (заст.) | словацька |
| ло́ни | українська |
| lad (заст.) | чеська |
Ла́да «давньослов’янська богиня шлюбу»
висловлювалося сумнівне припущення про малоазійське походження (Polák LF 70, 27; Machek ESJČ 317; Holub–Kop. 198);
помилково пов’язувалося з іє. *vladha (укр. вла́да) (Будимир Зб. филоз. Беогр. ун-та 2, 1952, 262);
далі зіставлялося з лік. lada «жінка, дружина» (Георгиев ВЯ 1954/4, 65), з лит. ardyti «розбирати, руйнувати» (Потебня РФВ 7, 226–241), uldúotі «воркувати», nualdėˊti «пролунати» (Bezzenberger BB 21, 315);
псл. lada «коханий, кохана; дружина, чоловік», пов’язане з ladъ, laditi;
р. ла́да «мила, кохана; дружина», др. лада «дружина, чоловік», п. łada «радісна пісня», ч. ст. lada «дівчина», слц. Lada «слов’янська богиня кохання», вл. Łada «тс.», болг. ла́да «міфічна істота – символ весни; дівчина, яка співає обрядову пісню», схв. лȁда «дружина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ладóвний
(у сполученні [ладовні пісні] «весільні пісні; пісні взагалі»)
ладка́льниця
«виконавиця весільних пісень»
ла́дканка
«весільна пісня; пісня взагалі Ж»
ладкати
«співати весільні пісні»
ладо
(приспів у піснях)
ла́до
«Koxaний, любий»
(пестлива назва чоловіка, дружини, дитини)
ладувати
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́да «міфічна істота -- символ весни; дівчина, яка співає обрядову пісню» | болгарська |
| Łada «тс.» | верхньолужицька |
| лада «дружина, чоловік» | давньоруська |
| *vladha (укр. вла́да)(Будимир Зб. филоз. Беогр. ун-та 2, 1952, 262) | індоєвропейська |
| ardyti «розбирати, руйнувати» | литовська |
| uldúotі «воркувати» | литовська |
| nualdėˊti «пролунати» | литовська |
| lada «жінка, дружина» | лікійська |
| łada «радісна пісня» | польська |
| lada «коханий, кохана; дружина, чоловік» | праслов’янська |
| laditi | праслов’янська |
| ladъ | праслов’янська |
| ла́да «мила, кохана; дружина» | російська |
| лȁда «дружина» | сербохорватська |
| Lada «слов’янська богиня кохання» | словацька |
| вла́да | українська |
| lada «дівчина» (ст.) | чеська |
ля́да «рухома покришка, дверцята; відкрита полиця aбo віконниця в крамниці, що використовується як прилавок; частина ткацького верстата; [вікно в крамницю, льодник, яке закривається опускною ставнею; спуск у погребі Бi; міра сипких тіл, ящик на 40 кг зерна МСБГ]»
запозичено з німецької мови (можливо, через посередництво польської);
н. Láde «скриня, шухляда; [частина ткацького верстата; пристосування для піднімання тягарів; труна]» (свн. снн. lade «скриня; балка», двн. *hlada) пов’язане з laden «вантажити; заряджати», звідки також укр. [ладува́ти] «тс.»;
р. ля́да «відкидні дверцята, що закривають вхід у погріб, на горище; відкидний прилавок; дерев’яні дверцята, які закривають вхід у шахту; рама в погребі, на яку навішуються двері; частина ткацького верстата», [ля́ды] «віконниці», бр. [ля́да] «пристосування для підіймання колод; частина ткацького верстата; пристосування для різання соломи на січку», п. lada «скриня; прилавок; [магазин; частина ткацького верстата; прилад для піднімання тягарів]», ч. [lada] «скриня» (з слц.), слц. láda «скриня; [труна]», полаб. lodo «скриня, скринька; труна; чорнильниця», схв. лȁдица «шухляда», слн. [lada] «скриня»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ля́два
«ляда в погребі»
ля́ди
«віконниці, що закривають вікно знадвору»
ля́до
«кришка, дверцята погреба; верхня частина стола; дверцята, що закривають вхід на горище хати чи сарая; бердо»
лядо́к
«бердо»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ля́да «пристосування для підіймання колод; частина ткацького верстата; пристосування для різання соломи на січку» | білоруська |
| *hlada | давньоверхньонімецька |
| Láde «скриня, шухляда; [частина ткацького верстата; пристосування для піднімання тягарів; труна]» (свн. снн. Iade «скриня; балка», двн. *hlada) | німецька |
| laden «вантажити; заряджати» | німецька |
| lodo «скриня, скринька; труна; чорнильниця» | полабська |
| lada «скриня; прилавок; [магазин; частина ткацького верстата; прилад для піднімання тягарів]» | польська |
| ля́да «відкидні дверцята, що закривають вхід у погріб, на горище; відкидний прилавок; дерев’яні дверцята, які закривають вхід у шахту; рама в погребі, на яку навішуються двері; частина ткацького верстата» | російська |
| ля́ды «віконниці» | російська |
| лȁдица «шухляда» | сербохорватська |
| lade | середньоверхньнімецька |
| lade | середньонижньонімецька |
| láda «скриня; [труна]» | словацька |
| lada «скриня» | словенська |
| ладува́ти «тс.» | українська |
| lada «скриня» (з слц.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України