ЛАВИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лави́на «маса снігу, льоду, що зсувається з гірських схилів»
запозичене, очевидно, через посередництво російської мови з італійської;
іт. lavina «тс.» походить від слат. lavina (Іаbīnа), яке зводиться, мабуть, до якогось доіндоєвропейського слова, що означало «камінь» (Kluge–Mitzka 427– 128);
пов’язується також, як і іт. lava «вулканічна лава», з лат. lābor «спускаюся, скочуюся»;
р. болг. схв. лави́на, бр. лаві́на, п. вл. lawina, ч. lavina, слц. слн. lavína, м. лавина;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лаві́на | білоруська |
| лави́на | болгарська |
| lawina | верхньолужицька |
| lavina «тс.» | італійська |
| lava «вулканічна лава» | італійська |
| lābor «спускаюся, скочуюся» | латинська |
| лавина | македонська |
| lawina | польська |
| лави́на | російська |
| лави́на | сербохорватська |
| lavina | середньолатинська |
| Іаbīnа «камінь» | середньолатинська |
| lavina | словацька |
| lavina | словенська |
| lavina | чеська |
ла́ва «дошка на стояках, на яку сідають або кладуть що-небудь, ослін; парта; [вузенький місток, кладка; частина знаряддя з двох дошок для стискування чогось; вид картярської гри]»
парта;
місток», полаб. lovó «лава; стежка через болото», болг. ла́вица «лава, полиця», слн. láva «низький буфет, сервант»;
псл. lava «лава, дошка для сидіння і лежання» (‹ «відрізана дошка»);
споріднене, можливо, з лит. lóva «ліжко, пари», лтс. lâva «нари, лава, приполок», якщо балтійські форми не є запозиченнями з слов’янських мов (Brückner 307);
зіставляється далі з дінд. lunā́ti «ріже»;
іє. *leu- «відтинати, відрізати»;
недостатньо обґрунтовані припущення про зв’язок р. [ла́ва] «складені на гілках дерева дошки, на яких сидить мисливець, чатуючи на великого звіра» з псл. loviti (Соболевский РФВ 70, 94–95), чи про запозичення його з шв. lafe «пари, стеля» або фін. lawa «нари, поміст» (Грот ФЗ 1, 461);
р. [ла́ва] «лава, ослін; пліт; поміст (на річці, озері); кладка, місток; поріг», бр. ла́ва «ослін», др. лавица «лава, ослін», п. вл. нл. ława, ч. [laval, lavice «тс.», слц. lávka, lavica «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лави́на
«лава»
ла́ви́ця
«ослін; вися чий місток; полиця, до якої кріпиться гончарний круг»
лави́че
«лави, ослони»
(зб.)
ла́вка
«лава, осліп; ткацьке знаряддя для в’язання ничениць; [підвіконня Л; кладка через потік, річку Ж; загін, смужка поля Ж; фуганок; деталь санок, кросен та ін. О; одна з двох паличок у лавчастому замку]»
ла́вки
«довгий рубанок»
ла́вочка
«дощечка, по якій бджоли вповзають до вулика»
лавчи́на
«погана лава»
лапча́стий
(у гуцульських хатах)
нала́вник
«покривало для лави»
о́бла́вка
«кільце на боці корабля Ж; борт судна Пі»
о́блавок
«борт (судна)»
перела́вка
«лава для прання; пліт на річці для полоскання білизни; місток, кладка»
пола́вочник
«покривало для лави»
прила́вκα
«прилавок, стойка; лежанка, припічок; скринька або шафа для збруї»
при́ла́вок
«стойка; [частина лави вздовж стіни до дверей під полицею для посуду]»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́ва «ослін» | білоруська |
| ла́вица | болгарська |
| ława | верхньолужицька |
| lunā́ti | давньоіндійська |
| лавица «лава, ослін» | давньоруська |
| *leu- | індоєвропейська |
| lâva | латиська |
| lóva | литовська |
| ława | нижньолужицька |
| lovó | полабська |
| ława | польська |
| lava | праслов’янська |
| loviti | праслов’янська |
| ла́ва | російська |
| ла́ва «лава, ослін; пліт; поміст (на річці, озері); кладка, місток; поріг» | російська |
| lávka «тс.» | словацька |
| lavica «тс.» | словацька |
| láva | словенська |
| lawa | фінська |
| laval «тс.» | чеська |
| lavice «тс.» | чеська |
| lafe | шведська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України