Л — ЕТИМОЛОГІЯ

фр. ovale, англ. oval, н. Ovа́l походять від слат. ōvālis «яйцеподібний», пов’язаного з лат. ōvum «яйце», спорідненим з гр. ὠ˜ον, дісл. egg, дангл. æg, двн. ei, нвн. Ei, псл. *aje «тс.», укр. яйце́;

запозичення із західноєвропейських мов;

р. болг. ова́л, бр. ава́л, п. вл. owal, ч. слц. слн. ovа́l, м. овал, схв. о̀ва̄л;

запозичення із західно-європейських мов;

нім. Opál, фр. opale походять від лат. opalus, яке через гр. ὀπάλλιος зводиться до дінд. úpalaḥ (ч. р.) «камінь», úpalā (ж. р.) «верхній камінь у млині», що може бути фонетичним варіантом úparaḥ «нижчий, пізніший», пов’язаного з úpa «біля, під, на»;

р. болг. опа́л, бр. апа́л, п. opal, opał, ч. слц. opál, вл. opal, м. опал, схв. о̀па̄л;

запозичення з французької мови;

фр. auréole «сяяння» зводиться до лат. aureolus «золотий, позолочений» (‹ *aureus «тс.»), похідного від aurum (‹ *ausom) «золото», очевидно, спорідненого з лит. áuksas «золото», прус. ausis, тох. А wás «тс.»;

р. болг. м. орео́л, бр. арэо́л, п. ч. слц. aureola, вл. awreola, схв. орѐо̄л, орѐола;

ч. ocel «сталь», очевидно, походить з нар.-лат. *aciāle, пов’язаного з лат. aciēs «гостряк, лезо», спорідненим з гр. ἀκίς «жало, шип, колючка», двн. eсka «гостряк», днн. eggia «кут, край, гострота, лезо», дісл. egg, дангл. ecg, англ. edge «тс.», псл. osla «точильний камінь»;

через польську мову запозичено з чеської;

др. оцѣлъ «загартоване залізо, сталь», оцѣль «тс.», п. ocel «шип на підкові; сталь», ocyl «тс.», слц. ocel’ «сталь», вл. wocel, схв. о̀ца̄л, слн. [ocȇl], р.-цсл. оцѣлъ, оцѣль «тс.»;

запозичення із західно-європейських мов;

англ. chlorophyll, chlorophyl, н. Chlorophyll походять від фр. chlorophylle «хлорофіл», утвореного французькими хіміками Пеллетьєром (P.J. Pelletier, 1788–1842) і Каванту (J.B. Сaventou, 1795–1877) з основ слів chloro- від гр. χλωρός «зелений» і φύλλον «листок»;

р. хлорофи́лл, бр. хларафі́л, п. chlorofil, ч. слц. вл. chlorofyl, болг. м. хлорофи́л, схв. хлоро̀фӣл, клоро̀фӣл, слн. klorofíl;

запозичення з англійської мови;

англ. hall «зал, зала» (сангл. halle, hal, дангл. heall, hall) споріднене з днн. двн. halla, н. Halle, дісл. höll, гот. halja, які зводяться до герм. *hel- «ховати, приховувати», що пов’язується з іє. *k῀el- «ховати, захищати»;

р. холл, бр. болг. м. хол, п. hall, схв. хо̑л;

запозичене з німецької мови через посередництво польської;

н. Zoll «дерев’яна колодка; дюйм» споріднене з снн. tol(le) «сучок», гол. tol «дзиґа», що зводяться до іє. *del- «розколювати, дрібно різати, майстерно обтісувати», з яким пов’язані дінд. dā˘láyati «коле, дає тріск», dálati «тріскається, лопає», гр. δαίδαλος «майстерно зроблений», δαιδάλλω «оздоблюю, прикрашаю», лат. dolō «обтісую, опоряджую»;

бр. ца́ля «дюйм», п. cal, ч. coul, слц. côl, вл. cîl «тс.», болг. цол «міра ширини водогінних труб», схв. цо̏л «дюйм», слн. cо̀la «тс.»;