КІСТЬ

зіставлення з лат. costa «ребро» (Фасмер–Трубачев II 349; Преобр. І 368; БЕР II 661–663; Bern. І 582–583) або з лат. os «кістка», гр. ὀστέον, дінд. ásthi «тс.» (Machek ESJČ 280–281; Ernout–Meillet 146; Persson Beitr. 526) залишаються непереконливими;

р. кость, бр. косць, др. кость, пасти костию «полягти на полі бою», на костехъ «на полі битви (яка тільки що закінчилася)», п. kość, kości świętych «мощі святих», ст. kośnica «передпогребальний дім (для складання тіл перед похованням)», ч. kost, слц. kosť, вл. kość, нл. kosć, полаб. ťüst, болг. кост, м. коска, схв. кȏст, слн. kóst, ст. kostníca «приміщення для померлих», kostenjáča «тс.», стсл. кость;

Фонетичні та словотвірні варіанти

кі́стка

кістля́вий

кістня́к «кістяк»

кістя́к

кістяни́й

кістяни́стий

кістя́нка «перезріла маслина»

кістя́р «збирач кісток»

кістя́стий

ко ста́р

коста́к «костолуз, Coccothraustes» (орн.)

костені́ти

кости́р «гравець у кості»

кости́ря «тс.»

кости́стий

костови́тий «костистий»

косто́вище «кістяк»

ко́сток «кістка»

косту́р «тс.»

костя́вий

костя́к «кістяк»

костя́ни́й

костяни́стий

костянкувати́й (про ягоду)

коща́вий

кощі́й «(худий, як) скелет»

надкі́сниця (анат.)

на́кістень «болісне кісткове утворення у коня»

на́кістник «тс.»

о́кіст

окі́стя

око́ста «шинка»

окостуватий «костистий; твердий, як кістка»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
косць	білоруська
кост	болгарська
kość	верхньолужицька
ὀστέον	грецька
ásthi «тс.»	давньоіндійська
кость	давньоруська
пасти костию «полягти на полі бою»	давньоруська
на костехъ «на полі битви (яка тільки що закінчилася)»	давньоруська
costa «ребро»	латинська
os «кістка»	латинська
коска	македонська
kosć	нижньолужицька
ťüst	полабська
kość «мощі святих»	польська
kości świętych «мощі святих»	польська
kośnica «передпогребальний дім (для складання тіл перед похованням)»	польська
kostь «кість; труп забитого або його частина»	праслов’янська
kosati «бити, рубати»	праслов’янська
česati «чесати, скребти»	праслов’янська
кость	російська
кȏст	сербохорватська
kosť	словацька
kóst	словенська
kostníca «приміщення для померлих»«тс.»	словенська
kostenjáča «приміщення для померлих»«тс.»	словенська
кость	старослов’янська
kost	чеська

жи́вокі́ст «Symphytum L.» (бот.)

складне утворення з основ дієслова живи́ти та іменника кість;

назва зумовлена сприятливим впливом рослини на зрощення кісток;

пор. ч. kostival «живокіст»;

р. жи́вокость «дельфіній, Delphinium L.; живокіст та ін.», бр. жывако́ст, п. żywokost «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

живокість «тс.; конюшина блідо-жовта, Trifolium ochroleucum Huds.»

живоко́стник «фіалка дивовижна, Viola mirabilis L.»

жи́вокость «Symphytum»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
жывако́ст	білоруська
żywokost «тс.»	польська
живи́ти	українська
кість	українська
kostival «живокіст»	чеська
жи́воко́сть «дельфіній, Delphinium L.; живокіст та ін.»	?

коста́р «молода марена (вусач), Barbus barbus (L.) (Barbus fluviaticus)» (іхт.)

похідні утворення від кість, ко́сті;

назви зумовлені тим, що м’ясо марени дуже костисте (Сабанеев 276);

Фонетичні та словотвірні варіанти

коста́ч «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кість	українська
ко́сті	українська

костолом «живокіст лікарський, Symphytum officinale L.» (бот.)

складне утворення з основ іменника кість і дієслова ломи́ти;

назва зумовлена застосуванням живокосту як лікувального засобу при переломах кісток;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кість	українська
ломи́ти	українська

костома́ра «велика кістка»

утворене від кість за допомогою форманта -мара, що виник як результат контамінації суфіксоїда -маха й суфікса -ара (котяра, носяра і под.);

Фонетичні та словотвірні варіанти

костома́руватий «ширококостий»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кість	українська
-мара	українська
-маха (котяра, носяра і под.)	українська
-ара (котяра, носяра і под.)	українська

костома́ха «велика кістка: (перен.) смерть»

утворене від кість за допомогою суфіксоїда -маха, що виник, можливо, внаслідок перерозкладу в слові сірома́ха (похідному від сіро́ма з суфіксом -axa) і став уживатися як збільшувальний суфікс із відтінком згрубілості (пор. грудома́ха «велика грудка», [пустома́ха] «мішок, наповнений повітрям; пустун, шибеник» Ж);

п. [kostomacha] «кістяк; стара кістка, що валяється на землі» (з укр.);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
kostomacha «кістяк; стара кістка, що валяється на землі» (з укр.)	польська
кість	українська
-маха	українська
сірома́ха (похідному від сіро́ма з суфіксом -axa)(пор. грудома́ха «велика грудка», [пустома́ха] «мішок, наповнений повітрям; пустун, шибеник» Ж)	українська
сіро́ма	українська
-axa	українська
грудома́ха	українська
пустома́ха	українська

костре́ць «нижня частина крижів»

псл. *kostrьcь, очевидно, похідне від kostь «кість»;

менш імовірне пов’язання (Machek ESJČ 281) з первісним *gǫzrьcь, що зблизилося з псл. kostь, укр. кість;

р. костре́ц «тс.», ч. kostra «скелет, кістяк», kostřec «куприк», слц. kostra «скелет, кістяк»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

костриця «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
*kostrьcь	праслов’янська
kostь «кість»	праслов’янська
*gǫzrьcь	праслов’янська
kostь	праслов’янська
костре́ц «тс.»	російська
kostra «скелет, кістяк»	словацька
кість	українська
kostra «скелет, кістяк»«куприк»	чеська
kostřec «скелет, кістяк»«куприк»	чеська

ко́струб «нечепура, скуйовджений, патлатий»

непереконливе виведення (Machek ESJČ 281) з *kostrъbъ, утвореного, нібито, префіксом ko- від *strъbъ, що пов’язується з нвн. struppig «наїжачений, скуйовджений»;

споріднене з кість;

похідне від іє. *kes-/kos- «колоти; рубати, чесати»;

псл. *kostra «щось остюкувате, гостре»;

р. [коструба́тый] «кострубатий», бр. [каструбава́ты] «шерехатий, шорсткий ». п. kostrubaty (з укр.)› kostropaty, ч. слц. kostrbatý «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

костру́ба

коструба́нь

коструба́тий

коструба́товий

коструба́ч

коструба́чити «куйовдити»

костру́бка

коштруба́нь «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
каструбава́ты «шерехатий, шорсткий » (з укр.)› kostropaty	білоруська
*kostrъbъ	індоєвропейська
ko-	індоєвропейська
*strъbъ	індоєвропейська
*kes- «колоти; рубати, чесати»	індоєвропейська
kos-	індоєвропейська
struppig «наїжачений, скуйовджений»	нововерхньонімецька
kostrubaty	польська
kostropaty	польська
*kostra «щось остюкувате, гостре»	праслов’янська
коструба́тый «кострубатий»	російська
kostrbatý «тс.»	словацька
кість	українська
kostrbatý «тс.»	чеська

ко́сту́р «груба палиця, ціпок, милиця»

менш переконливе пов’язання з kostь, укр. кість при припущуваному первісному значенні «кістяне знаряддя» (Sławski II 534–535);

псл. *kosturъ, суфіксальне утворення з первісним значенням «обрубок, обтесана дошка», пов’язане з коренем іє. *kes-/ kos- «колоти, рубати, різати»;

р. [ко́стур] «кийок, велика палка», п. kostur «костур; (ст.) кістяна палиця, окутий кий», ч. [kostūr] «суха гілка; сукувата палиця»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

костурли́вий «асиметричний, непропорційний; незграбний; потворний»

костуря́ччя «костурі» (зб.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
*kes- «колоти, рубати, різати»	індоєвропейська
kos-	індоєвропейська
kostur «костур; (ст.) кістяна палиця, окутий кий»	польська
kostь	праслов’янська
*kosturъ	праслов’янська
ко́стур «кийок, велика палка»	російська
кість «кістяне знаряддя»	українська
kostūr «суха гілка; сукувата палиця»	чеська

костюлька «стоколос польовий, Bromus arvensis L.» (бот.)

очевидно, похідне утворення від кість, яке могло зазнати семантичного зближення з остю́к;

українська назва зумовлена наявністю остюків на нижніх квіткових лусках стоколоса (Вісюліна–Клоков 99; Нейштадт 121);

бр. [касцю́лька] «вусик житнього або ячмінного колоса»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

костю́льки «тс.; стоколос житній, Bromus secalinus L.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
касцю́лька «вусик житнього або ячмінного колоса»	білоруська
кість	українська
остю́к	українська

костяни́ця «кам’яниця, Rubus saxatilis L.» (бот.)

назви зумовлені великими розмірами кісточок плодів;

похідні утворення від кість (ко́сті);

р. костяни́ка, бр. касцяні́цы, касця́нкі «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

костя́нка «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
касцяні́цы	білоруська
касця́нкі «тс.»	білоруська
костяни́ка	російська
кість (ко́сті)	українська
ко́сті	українська

ко́цка «жеребок»

очевидно, запозичення з угорської мови;

уг. kocka «кубик; клітка; жереб» походить із якоїсь слов’янської мови, можливо, словацької;

слц. kocka (‹ kostka) «куб; кістка (гральна)» пов’язане з kosť «кістка», укр. кість;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
kocka «куб; кістка (гральна)» (‹ kostka)	словацька
kosť «кістка»	словацька
kostka	словацька
kocka «кубик; клітка; жереб»	угорська
кість	українська

кощі́й «назва казкового персонажа; (перен.) худа, кощава людина; скнара»

етимологічно відмінним є др. кощей (кощий) «невільник, раб; отрок», запозичене з тюркських мов (Шипова 201–202; Менгес 113–114; Дмитриев 561);

очевидно, похідне утворення від дієслова кости́ти*«поганити, сквернити, паплюжити, бруднити» (від псл. kostь «гидота» ‹ «труп, падло»);

пор. укр. кости́ти «(брудно) лаяти», р. [кости́ть]«бруднити, гидити, паплюжити; випорожнюватися », [кощёнок] «мерзотник, поганець», кощу́н «осквернитель святинь», бр. [касці́ць] «випорожнюватися»;

роль казкового персонажа (крадій, осквернитель дівчат) такому поясненню відповідає;

значення «худа, кощава людина; скнара», мабуть, є результатом вторинного зближення з кість (кі́стка);

безпосереднє виведення від кість (анат.), р. кость (Шанский ЭСРЯ II 8, 366; Фасмер II 362; Bern. l 583; Mikl. EW 133) не переконує;

р. коще́й, заст. каще́й, бр. кашчэ́й «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
касці́ць «випорожнюватися»	білоруська
кашчэ́й «тс.»	білоруська
кощей «невільник, раб; отрок» (кощий)	давньоруська
кощий	давньоруська
kostь	праслов’янська
кости́ть «бруднити, гидити, паплюжити; випорожнюватися »	російська
кощёнок «мерзотник, поганець»	російська
кощу́н «осквернитель святинь»	російська
кость	російська
коще́й	російська
каще́й (заст.)	російська
кости́ти «поганити, сквернити, паплюжити, бруднити» (від псл. kost ь «гидота» ‹ «труп, падло»)	українська
кости́ти «(брудно) лаяти»	українська
кість (кі́стка)	українська
кі́стка	українська
кість (анат.)	українська

кульдоба́хи «кінці кісток проти вушного отвору»

очевидно, споріднене з р. культя́ «рука або нога без пальців; залишок відрізаної руки або ноги», що зводиться до псл. *kul- (‹ іє. *kaul-) «кістка»;

словотворча будова слова не цілком ясна;

очевидно, це збільшувально-згрубіла форма, аналогічна до костома́ха від кість (кості);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
kul- «кістка» (‹ іє. kaul-)	праслов’янська
культя́ «рука або нога без пальців; залишок відрізаної руки або ноги»	російська
костома́ха (кості).	?
кість (кості).	?

на́кісток «пір’їнка в поплавку»

можливо, йдеться про ту саму основу кост-, що і в р. косты́ль;

характер стосунку до основи слова кість неясний;

очевидно, пов’язане з р. [нако́сток] «кістяний наріст», [нако́стыш] «набалдашник» (напр., палиці), [накосты́льник] «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

накі́ска «обрізаний кінець гусячого пера, вставлений в ріжок для розмальовування гончарних виробів»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кост-	російська
косты́ль	російська
кість	російська
нако́сток «кістяний наріст»	російська
нако́стыш «набалдашник» (напр., палиці)	російська
накосты́льник «тс.»	російська

окі́ст «шавлія ефіопська, ведмеже вухо, Salvia aethiopis L.» (бот.)

мотивація назви неясна;

очевидно, пов’язане з кість (кі́стка);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кість (кі́стка)	?

пра́вокіст «живокіст лікарський, Symphytum officinale L.» (бот.)

складне утворення з основ дієслова пра́вити «виправляти, випрямляти» і кість;

назва зумовлена застосуванням цієї рослини як лікувального засобу при переломах кісток (Носаль 114);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
пра́вити «виправляти, випрямляти»	українська
кість	українська

па́кість «капость; [витівки, шкідливі бешкети О]»

псл. pakostь, пов’язане з kostь «кістка; труп забитого; останки трупа»;

пор. р. кости и пакости в народних замовляннях;

пов’язування з прислівником opaky «навпаки, назад», opako «тс.» (Фасмер ІІІ 189; Преобр. ІІ 5; Brückner 391; Machek ESJČ 428; Schuster-Šewc 1036; Mikl. EW 224; Meillet Études 283; Брандт РФВ 18, 7) є помилковим;

р. па́кость «капость, пакість», бр. [па́касць] «екскременти; зло, шкода, погань», др. пакость «шкода, зло, розорення, грабіж, нещастя, кара, хвороба, кривда», п. ст. діал. pakość «злість, зло, неприємність», pakośnik «подагра», ч. pakost «шкода, збиток, зло, нещастя, неприємність», слц. pakostnica «подагра», вл. pakosćiś «підцуплювати, красти», нл. pakósć «похітливість», pakosćić «бешкетувати; красти», болг. па́кост «шкода, псування, збиток, зло, пакість», м. пакост «пакість», схв. па̏кōст «тс.», слн. pákost «неприємність, зло; шкода», стсл. пакость «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

па́кісли́вий «капосний»

па́кісний «капосний; [норовливий О]»

па́кісник

па́косний

па́косник

па́костити

па́кость

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
па́касць «екскременти; зло, шкода, погань»	білоруська
па́кост «шкода, псування, збиток, зло, пакість»	болгарська
pakosćiś «підцуплювати, красти»	верхньолужицька
пакость «шкода, зло, розорення, грабіж, нещастя, кара, хвороба, кривда»	давньоруська
пакост «пакість»	македонська
pakósć «похітливість»«бешкетувати; красти»	нижньолужицька
pakosćić «похітливість»«бешкетувати; красти»	нижньолужицька
pakostь	праслов’янська
kostь «кістка; труп забитого; останки трупа»	праслов’янська
opaky «навпаки, назад»	праслов’янська
opako «тс.»	праслов’янська
кости	російська
пакости	російська
па́кость «капость, пакість»	російська
па̏кōст «тс.»	сербохорватська
pakostnica «подагра»	словацька
pákost «неприємність, зло; шкода»	словенська
пакость «тс.»	старослов’янська
pakost «шкода, збиток, зло, нещастя, неприємність»	чеська

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України