КУЯВА — ЕТИМОЛОГІЯ
ку́ява «поганий старий курінь; віддалене житло; малознайома країна; крутий горб»
не зовсім ясне;
можливо, псл. kujava, похідне від kujati «ремствувати, буркотіти, злитися»;
менш обґрунтоване пов’язання з псл. kovylь «ковила» (Moszyński Archiwum Nauk Antropol. 5, 14) або зближення з ч. [kujeba] «дурень» (Соболевский Slavia 5, 439);
п. [kujawa] «неврожайне місце в полі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
куга́ва
«скеляста ущелина, прірва; обрив»
ку́єв
«швидкий кам’янистий потік у лісі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kujawa «неврожайне місце в полі» | польська |
| kujava | праслов’янська |
| kovylь «ковила» | праслов’янська |
| kujeba «дурень» | чеська |
| kujati «ремствувати, буркотіти, злитися» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України