КУШ — ЕТИМОЛОГІЯ

фр. couche «ставка у грі» є похідним від coucher «укласти, покласти; вписати, внести; лежати»;

запозичення з французької мови;

р. бр. куш, п. kusz;

фр. couche «лежи» є формою 2 ос. одн. наказового способу від coucher «укласти, покласти; лежати», що продовжує лат. collocāre (colloco) «уміщувати; укладати», утворене за допомогою префікса con- (col-) «з- (с-)» від дієслова oco «вміщую», похідного від locus «місце»;

запозичення з французької мови;

р. бр. куш, ч. слц. kuš, схв. куш, слн. kùš «тс.»;

псл. kušь (вигук, яким відганяють тварин), пов’язане з kyšь (вигук, яким відганяють птахів);

слц. [kuš] (вигук, яким відганяють свиней);

складне утворення з частки а¹ і вигуку куш (див.);

припущення про зв’язок з р. кува́лда, кий (Горяев Доп. 2, 21) сумнівне;

походження першої частини назви залишається нез’ясованим;

складне утворення, що в другій частині калькує лат. malleus «молот; риба-молот» (пор. н. Hammer-fisch «молот-риба», фр. marteau «молот; риба-молот», р. молот-рыба, болг. риба-чук «тс.» (букв. «риба-молот»));

р. [ку́ша], п. kusza «тс.»;

псл. kušati, ітеративна форма, утворена за допомогою форманта -jati від kusiti «випробовувати», до якого зводиться и укр. куси́ти;

р. ку́шать «їсти; [куштувати]», [куша́ться] «зазіхати», бр. [куша́цьца] «замірятися», др. кушатися «намагатися», п. ст. pokuszać «випробувати», ч. pokoušeti se «намагатися; пробувати», [kušat] «терпіти», слц. pokúšať «спокушати; дражнити», полаб. ťausot (ťaisot) «куштувати», болг. изкуша́вам «спокушаю; випробовую», м. куша «ворожить», схв. кушати «випитувати, куштувати; спокушати», слн. kúšati «куштувати», стсл. искоушати «з’їсти; випитувати з хитрістю; спокушати»;