КУЧИНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ку́ча «купа»
псл. *kuk-ja;
споріднене з лит. kaũkas «ґуля» виразка», kaũkos «залози», kaũkaras «пагорок, горбок», гот. hauhs «високий», двн. hōh «тс.», ісл. haugr «пагорок»;
іє. *keu-k- «кривити, згинати, надиматися»;
пов’язання з лат. cochlea «жмуток» (Štrekelj 29), як і виведення від псл. *kǫtja (Соболевский ЖМНП 1914, серпень, 364), сумнівне;
р. бр. ку́ча «купа», п. [kucza] «тс.», [kuczka] «купка; копа, копиця», ч. [kuča] «брила, груда; чуб», слн. [kȗča] «пучок, сніп», [kúčka] «чуприна; пасмо (волосся)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кучи́ни
«горбок землі, пагорок»
кучкува́ти
(у сполученні к. гречку «ставити гречку у снопи; скиртувати; в’язати снопи»)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́ча «купа» | білоруська |
| hauhs «високий» | готська |
| hōh «тс.» | давньоверхньонімецька |
| *keu-k- «кривити, згинати, надиматися» | індоєвропейська |
| haugr «пагорок» | ісландська |
| cochlea «жмуток» | латинська |
| kaũkas «ґуля» | литовська |
| kucza «тс.» | польська |
| *kuk-ja | праслов’янська |
| *kǫtja | праслов’янська |
| ку́ча «купа» | російська |
| kȗča «пучок, сніп» | словенська |
| kuczka «купка; копа, копиця» | українська |
| kúčka «чуприна; пасмо (волосся)» | українська |
| kuča «брила, груда; чуб» | чеська |
| kaũkos «залози» | ? |
| kaũkaras «пагорок, горбок» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України