КУПА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ку́па «нагромадження; [мурашник Бі; земля, викинута кротом Бi»
псл. kupa, kupъ ‹ іє. *koup- «велика кількість зібраних речей, людей тощо»;
споріднене з лит. kaũpas «купа», kúopa «рота; купа, група», лтс. kuõpa «купа, стіс», kuõpâ «разом», двн. hauf «купа, горб», нвн. Haufe «купа», днн. hop «тс.», дангл. heap «купа; натовп», ав. kaofa- «гора; горб (верблюда)», перс. kōh «гора», а також (на іншому ступені чергування) з лит. kupetà «копиця, стіг», kùpstas «купина», ірл. cuan «купа», алб. kipí «тс.», що зводяться до іє. *keu-p-/kou-p- «згинатися, вигинати, стрибати»;
зв’язок з дінд. kūpā «яма, колодязь», гр. κύπη «заглибина», лат. cupa «ніша» (Holub–Kop. 194) менш імовірний;
пов’язання з р. ки́па (Брандт РФВ 22, 143) або з чуб (Bern. IF 10, 152; Iljinskij AfSlPh 29, 487–488) помилкове;
припущення про германське походження слова (Meillet Études 236) безпідставне;
р. [ку́па] «сукупність предметів, маса», бр. [купа] «тс.», п. kupa «купа; натовп», ч. kupa, слн. [kupa], вл. kupa, болг. куп «тс.», м. куп «велика кількість чогось зібраного», схв. куп «купа; збори», слн. kùp «купа; натовп», стсл. коупь «купа; з’єднання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вку́пі
(уку́пі)
вку́почці
(уку́почці)
вку́пці
(уку́пці)
доку́пи
ку́п'є
«купи»
(зб.)
куп'єва́тий
«наповнений кротовими купками, мурашниками»
куп'я́
«тс.»«Л, [ку́пцем] «усі разом, усією громадою, юрбою»
(зб.)
купеня́к
«мурашник»
ку́пець
«купка, натовп»
купи́на
«купа; [земля, викинута кротом Ж; мурашник О]»
купи́нє
«кротовиння»
(зб.)
купини́нє
«тс. »
купи́ння
«купи»
(зб.)
ку́питися
«скупчуватися»
купі́нка
(зменш. від ку́па)
ку́пінь
«купа»
ку́пний
«спільний»
купни́к
«мурашник біля старого пенька»
ку́пно
«разом»
(заст.)
ку́почок
«купка»
купчи́на
«тс.»
ку́пчити
(ся)
наку́пчення
по́вкупі
«разом»
поку́пі
«тс.»
ску́пина
«партія, маса, натовп»
ску́пити
«з’єднати, зібрати»
ску́пище
«купа; скупчення, натовп; маса, юрба»
ску́пчення
ску́пчити
«тс.»
суку́пний
суку́пність
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kaofa- «гора; горб (верблюда)» | авестійська |
| kipí «тс.» | албанська |
| купа «тс.» | білоруська |
| куп «тс.» | болгарська |
| kupa | верхньолужицька |
| κύπη «заглибина» | грецька |
| heap «купа; натовп» | давньоанглійська |
| hauf «купа, горб» | давньоверхньонімецька |
| kūpā «яма, колодязь» | давньоіндійська |
| hop «тс.» | давньонижньонімецька |
| *keu-p-/kou-p- «згинатися, вигинати, стрибати» | індоєвропейська |
| cuan «купа» | ірландська |
| cupa «ніша» | латинська |
| kuõpa «купа, стіс» | латиська |
| kaũpas «купа» | литовська |
| kupetà «копиця, стіг» | литовська |
| куп «велика кількість чогось зібраного» | македонська |
| Haufe «купа» | нововерхньонімецька |
| kōh «гора» | перська |
| kupa «купа; натовп» | польська |
| kupa | праслов’янська |
| ки́па | російська |
| ку́па «сукупність предметів, маса» | російська |
| куп «купа; збори» | сербохорватська |
| kupa | словенська |
| kùp «купа; натовп» | словенська |
| коупь «купа; з’єднання» | старослов’янська |
| kupa | чеська |
| *koup- «велика кількість зібраних речей, людей тощо» | ? |
| kúopa «рота; купа, група» | ? |
| kuõpâ «разом» | ? |
| kùpstas «купина» | ? |
ку́па «кухлик з носиком, з якого п’ють воду»
менш переконливе припущення (Младенов 267) про зв’язок з болг. [кюп] «великий глиняний глек з вузьким горлом»;
yr. kupa «кубок, келих», молд. ку́пэ «чаша, келих, бокал», рум. cúpă «тс.», нгр. κούπα «чашка, склянка» походять від лат. cuppa (‹ сūра) «бочка, діжка»;
очевидно, запозичення з угорської, молдавської, румунської і (в болгарську) з новогрецької мов;
болг. ку́па «висока округла посудина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
купа́ня
«глечик»
купач
«тс.»
ку́пка
«мірка для молока»
ку́пля
«посудина місткістю в 2 л»
купля́нка
«глечик»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кюп «великий глиняний глек з вузьким горлом» | болгарська |
| ку́па «висока округла посудина» | болгарська |
| cuppa «бочка, діжка» (‹ сūра) | латинська |
| ку́пэ «чаша, келих, бокал» | молдавська |
| κούπα «чашка, склянка» | новогрецька |
| cúpă «тс.» | румунська |
| kupa «кубок, келих» | ? |
га́убиця
ч. ст. houf(e)nice «дерев’яна гармата, яка купами викидала каміння» пов’язане через houfný «скупчений» з houf «рій, натовп», яке походить від свн. hūfe (нвн. Haufen) «купа; натовп», спорідненого з псл. kupa, укр. ку́па;
нвн. Haubítze походить від ранньо-нвн. hauf(e)niz, запозиченого з чеської мови під час гуситських воєн;
запозичено з німецької мови, очевидно, через польське посередництво;
р. га́убица, ст. гоубица, бр. га́ўбіца, п. haubica, ч. haubice, розм.һoubiсе, болт. га́убица, м. хаубица, схв. хàубица, слн. hávbica;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| га́ўбіца | білоруська |
| хаубица | македонська |
| Haubítze | нововерхньонімецька |
| haubica | польська |
| kupa | праслов’янська |
| га́убица | російська |
| хàубица | сербохорватська |
| hūfe «купа; натовп» (нвн. Haufen) | середньоверхньнімецька |
| hávbica | словенська |
| ку́па | українська |
| розм.һoubiсе | українська |
| houf(e)nice «дерев’яна гармата, яка купами викидала каміння» | чеська |
| haubice | чеська |
| houf(e)nice «дерев’яна гармата, яка купами викидала каміння» | ? |
| houfný «скупчений» | ? |
| houf «рій, натовп» | ? |
| hauf(e)niz | ? |
| гоубица | ? |
| га́убица | ? |
гу́пцем «юрбою, купою»
неправильне повʼязання (Яворницький 169) з вигуком гуп;
свн. hūfe «штабель, стіс; група людей (особливо, озброєних)», звідки нвн. Haufen «купа, брила; натовп, зграя», споріднене з двн. hūfo, снн. hūpe, дангл. hēap «тс.», лит. kaũpas «купа», псл. kupa, укр. ку́па;
через польську і чеську мови запозичено з німецької;
п. hufiec «військовий загін; юрба, купа (людей)», huf «тс.», ч. houfec «купка (людей), невеликий натовп», ст. húf «загін; юрба», слц. húfec «невеликий натовп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гуфецъ
(XVIII ст.-- гуфци)
гуфъ
«громада, купа, відділ»
(XVI ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hēap «тс.» | давньоанглійська |
| hūfo | давньоверхньонімецька |
| kaũpas «купа» | литовська |
| Haufen «купа, брила; натовп, зграя» | нововерхньонімецька |
| hufiec «військовий загін; юрба, купа (людей)»«тс.» | польська |
| huf «військовий загін; юрба, купа (людей)»«тс.» | польська |
| kupa | праслов’янська |
| hūfe «штабель, стіс; група людей (особливо, озброєних)» | середньоверхньнімецька |
| hūpe | середньонижньонімецька |
| húfec «невеликий натовп» | словацька |
| ку́па | українська |
| houfec «купка (людей), невеликий натовп» | чеська |
| гуп | ? |
| húf «загін; юрба» | ? |
єфна́р «весільний батько, розпорядник весільного обряду»
нвн. Hofnarr «придворний блазень» складається з іменників Hof «двір», спорідненого з нвн. Hübel «горб», ав. kaofa «гора», псл. kupa, укр. купа, і Narr «дурень, блазень», що походить від пізньолат. nārio «насмішник, той, хто морщить ніс», пов’язаного з лат. nāris «ніздря, ніс», спорідненим з дінд. nāsa «ніс», псл. nosъ, укр. ніс;
очевидно, перекручене запозичення з німецької мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kaofa «гора» | авестійська |
| nāsa «ніс» | давньоіндійська |
| nāris «ніздря, ніс» | латинська |
| Hofnarr «придворний блазень» | нововерхньонімецька |
| Hübel «горб» | нововерхньонімецька |
| nārio «насмішник, той, хто морщить ніс» | пізньолатинська |
| kupa | праслов’янська |
| nosъ | праслов’янська |
| купа | українська |
| ніс | українська |
| Hof «двір» | ? |
| і «дурень, блазень» | ? |
ку́бка «купка»
результат видозміни форми ку́пка, похідної від ку́па1 (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ку́баха
ку́бочка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́пка | ? |
| ку́па | ? |
Купа́ло «міфологічний персонаж у слов’ян, пов’язаний з обрядом купання та ін. в ніч з 6 на 7 липня, а також сам обряд і час його справляння»
менш імовірне первісне пов’язання з Іоаном Хрестителем (Фасмер II 419; SWO 327);
назва була, очевидно, пов’язана з обрядовим першим у році купанням, яким закінчувалося свято в давніх слов’ян;
псл. *kǫpadlo, утворене за допомогою суфікса -dlo від kǫpati «купати» (пор. ч. ст. kupadlo «місце для купання», схв. кỳпало «тс.»);
р. Купа́ла, бр. купа́ла, др. купалья (мн.) «переддень свята Івана Купала», п. [kąpała] «тс.», ч. ст. kupadlo «різнобарвна нитка, якою перев’язували подарунки з нагоди свята Івана Купала», слц. [kupadla] «свято Івана Купала»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
купа́
«свято Купала; гілка, на яку дівчата в день Купала чіпляли вінки Mo»
(й)лиця]
Купа́йла
купа́йло
«тс. Г; іграшка з вишень і квітів, нав’язаних на палку (робиться здебільшого на свято Купала) Me»
Купа́йло
Купа́ла
«тс.»
купа́лка
«ніч на Івана Купала»
купа́ло
«місце, де святкують свято Купала; дівчина, яка під час святкування роздає квіти при обряді ворожіння; особи, що беруть участь у цьому святі»
Купалы
(мн., 1352)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| купа́ла | білоруська |
| купалья «переддень свята Івана Купала» (мн.) | давньоруська |
| kąpała «тс.» | польська |
| *kǫpadlo | праслов’янська |
| kupadla «свято Івана Купала» | словацька |
| kupadlo «різнобарвна нитка, якою перев’язували подарунки з нагоди свята Івана Купала» | чеська |
| kǫpati «купати» (пор. ч. ст. kupadlo «місце для купання», схв. кỳпало «тс.») | ? |
| Купа́ла | ? |
| kupadlo «різнобарвна нитка, якою перев’язували подарунки з нагоди свята Івана Купала» | ? |
купей «кам’янка звичайна, Oenanthe oenanthe L. (Saxicola)» (орн.)
очевидно, похідне утворення від ку́па;
назва пов’язана з тим, що птахи цього виду селяться на сухих степових кам’янистих місцях, невисоких горах і в ущелинах, влаштовуючи гнізда в щілинах скель, між камінням, у стосах дров (Птицы СССР444);
Фонетичні та словотвірні варіанти
купни́к
«тс.»
купня́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́па | ? |
ку́пи́на́ «горбик на луці чи болоті, порослий травою або мохом, зелень на ньому; кущ (у сполученні неопалима к.); [густий чагарник; острівець на річці з деревами і кущами] Ж»
на ґрунті української та ряду інших слов’янських мов рефлекси псл. *kǫp- (ку́пи́на́ ra ін.) зазнали змішування з рефлексами kup- (ку́па та ін.);
пов’язання з псл. *kupa (Brückner 225) менш переконливе;
псл. kǫpina, похідне від *kǫpa (первісно) «щось вигнуте, піднесене над оточенням»;
споріднене з лит. kumpas «кривий, зігнутий», kumpti «кривитися, згинатися», лтс. kùmpt «горбитися, сутулитися», а також (з іншим ступенем чергування голосних) з лит. kampas «кут», лат. campus «поле», гр. καμπή «вигин, закрут; поворот», гот. hamfs «викривлений», що зводяться до іє. *kamp-, розширеного варіанта іє. *kam- «гнути, згинати»;
р. купина́ «кущ; група (дерев, кущів тощо)», ку́па «група (дерев, кущів)», бр. ку́па «тс.», др. купина «терник», купа «терен; будяк», п. kępina «острівець; група дерев», kępa «група, скупчення дерев, трави; острівець на річці, порослий деревами або чагарником; купина», ч. [kupina] «ожина», вл. kupa «острів», нл. kupa «острів на річці; будь-яке плоске підвищення, подібне до острова», болг. къпи́на «ожина», м. капина, схв. кỳпина, слн. kopína «тс.», стсл. кѫпина «кущ»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
куп
«купини на болоті (звичайно біля пенька)»
(зб.)
куп'єва́ха
«купина»
куп'я́
«купини на болоті (звичайно біля пенька)»
(зб.)
ку́па
«горбик на болоті; мурашник; кротова купа»
купи́нє
«купини»
(зб.)
купини́нє
«тс.»
(зб.)
купини́стий
«покритий купинами»
купи́ння
«купини; місце, покрите купинами»
(зб.)
купиня́стий
«тс.; [кущистий, покритий кущиками трави Ж]»
купни́к
«купини на болоті (звичайно біля пенька)»
купча́стий
«зібраний купкою; густий, кущистий»
купча́стий
«повний, махровий»
купчи́ни
«купини»
(мн.)
купчи́стий
«кущистий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́па «тс.» | білоруська |
| къпи́на «ожина» | болгарська |
| kupa «острів» | верхньолужицька |
| hamfs «викривлений» | готська |
| καμπή «вигин, закрут; поворот» | грецька |
| купина «терник» | давньоруська |
| *kamp- | індоєвропейська |
| *kam- «гнути, згинати» | індоєвропейська |
| campus «поле» | латинська |
| kùmpt «горбитися, сутулитися» | латиська |
| kumpas «кривий, зігнутий» | литовська |
| kampas «кут» | литовська |
| капина | македонська |
| kupa «острів на річці; будь-яке плоске підвищення, подібне до острова» | нижньолужицька |
| kępina «острівець; група дерев»«група, скупчення дерев, трави; острівець на річці, порослий деревами або чагарником; купина» | польська |
| kępa «острівець; група дерев»«група, скупчення дерев, трави; острівець на річці, порослий деревами або чагарником; купина» | польська |
| *kǫp- (ку́пи́на́ ra ін.)(ку́па та ін.) | праслов’янська |
| *kupa | праслов’янська |
| kǫpina | праслов’янська |
| купина́ «кущ; група (дерев, кущів тощо)» | російська |
| кỳпина | сербохорватська |
| kopína «тс.» | словенська |
| кѫпина «кущ» | старослов’янська |
| ку́па «група (дерев, кущів)» | українська |
| купа «терен; будяк» | українська |
| kupina «ожина» | чеська |
| *kǫpa «щось вигнуте, піднесене над оточенням» (первісно) | ? |
| kumpti «кривитися, згинатися» | ? |
ку́пка
очевидно, результат зближення деетимологізованих форм [ку́баха, ку́бочка] «тс.» і ку́пка, ку́почка, похідних від ку́па;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ку́почка
«невелика ніша у пічці для жару»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́баха «тс.» | ? |
| ку́бочка «тс.» | ? |
| ку́пка | ? |
| ку́почка | ? |
| ку́па | ? |
ску́пщина «парламент у колишній Югославії»
запозичення із сербохорватської мови;
схв. ску̏пштина «тс., збори» пов’язане зі ску̏пити «зібрати, нагромадити», похідним від ку̏пити «збирати», ку́па «купа»;
р. ску́пщина, ст. скупчина, бр. ску́пшчына, п. skupszczyna, skupczyna, skypsztyna, ч. слц. skupština, болг. ску́пщина, м. ску́пштина, слн. skúpščina;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ску́пшчына | білоруська |
| ску́пщина | болгарська |
| ску́пштина | македонська |
| skupszczyna | польська |
| skupczyna | польська |
| skypsztyna | польська |
| ску́пщина | російська |
| скупчина | російська |
| ску̏пштина «тс., збори» | сербохорватська |
| ску̏пити «зібрати, нагромадити» | сербохорватська |
| ку̏пити «збирати» | сербохорватська |
| ку́па «купа» | сербохорватська |
| skupština | словацька |
| skúpščina | словенська |
| skupština | чеська |
ке́мпа «острів у річці»
п. kępa «тс.; купка», kępina «острівець» споріднені з укр. ку́па: виведення від рум. cîmp «поле» (Scheludko 134; Vrabie Romanoslavica 14, 153) необґрунтоване;
запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кимпи́на
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kępa «тс.; купка» | польська |
| kępina «острівець» | польська |
| cîmp «поле» | румунська |
| ку́па | українська |
копа́ «стіжок із 60 снопів хліба; невеликий стіжок соломи, сіна; (розм.) одиниця лічби, що дорівнює 60 (снопів, яєць і ін.); [одиниця лічби у віконників, що дорівнює 14, І6, 20, 40 і 60 вікнам]; (заст.) одиниця лічби грошей, що дорівнює 50 копійкам; [60 копійок Л]; збори сільської громади для розв’язання судових або громадських справ (на Україні в XV--XVIII ст.); судове засідання (у давнину)»
зближення з куп, ку́па (Iljinskij AfSlPh 29, 162–163; Ondruš Sl. Wortst. 129; Šaur Slavia 46/1,13–16) неприйнятне, як і виведення схв. кȍпа з романських мов (Skok AfSlPh ЗО, 308);
лит. kapà «копа; 60 штук», лтс. kapa «тс.» вважаються запозиченнями з білоруської мови;
псл. kopa «купа; копиця, скирта; одиниця лічби; [громада]», похідне від kopati «копати» (первісно «нарита купа землі»);
споріднене з лит. kãpas «могила», kapaĩ «кладовище», лтс. kaps «60 штук; могила», kãpa (kãpe) «дюна», kapuole «купа», а також, з іншим ступенем чергування, лит. kōpos (мн.) «дюни», kopà «велика кількість», kõpti «згромаджувати докупи»;
р. [копа́] «купа сіна, снопів хліба, копиця; одиниця лічби (60 снопів, огірків, раків тощо); півкарбованець, 50 копійок; велика кількість, купа чого-небудь», бр. капа́ «копиця сіна; одиниця лічби (60 штук)», др. копа «міра, 60 штук», п. kopa «копа (снопів, 60 штук); копиця (сіна)», ч. kopa «давня одиниця лічби (60 штук); скирта сіна, соломи; велика кількість чогось; шматок полотна ручної роботи», [kůpa], ст. kópa (kopa) «тс.», слц. kopa «купа каміння, землі; копиця; давня одиниця лічби (60, іноді 50 штук)», вл. нл. kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)», полаб. ťǘpă «копа (60 штук)», болг. ко́па́ «копа, копиця», м.копа «стіжок сіна, скирта», схв. [кȍпа] «скирта, копиця», [копс] «тс.; купа дров на вугілля, укладених за формою скирти; п’ять горіхів, зібраних у купу», слн. kópa «стіг; копиця; 60 штук снопів та ін.; укладена за формою скирти купа дров на вугілля; купка з чотирьох горіхів; натовп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коп'я́к
«невеликий стіжок сіна, соломи тощо; велика копиця; велика кількість, купа чого-небудь»
ко́пень
«місяць серпень»
копи́льник
«той, хто складає в копи сіно або скошений хліб»
копити
«нагромаджувати»
копи́цьке
«хазяйська частина (як власника поля) від зібраного хліба»
копиця
«невеликий стіжок сіна, соломи тощо; (рідк.) стіжок із 60 снопів; велика кількість, купа чого-небудь»
копи́чити
«складати в копиці, копи; (розм.) складати купою, нагромаджувати»
копичник
«машина для збирання сіна, соломи в копиці; частина комбайна, що збирає та відокремлює солому від полови»
копи́шник
«півкарбованець, 50 копійок Г; місцевість і місце, де відбувався копкий суд Ж»
копі́льник
«тс.»
копля́к
«залишок копиці або стіжка, мала копиця»
ко́пна
«копа снопів»
ко́пний
«[тс.ј; належний зборам сільської громади»
ко́пник
«член копного суду»
(заст.)
копнитель
«помічник комбайнера; той, хто працює на копичнику»
копнувач
«тс.»
копови́й
«громадський»
копови́к
«50 копійок»
(заст.)
копови́ця
«вивезення хліба з поля після жнив, а також період, коли це робиться»
(рідк.)
копо́ви́щеі
«місцевість і місце, де відбувався копний суд»
накіпча́сто
«купами»
накопи́чити
«поступово зібрати, нагромадити; накласти, навалити»
око́пистий
«повний з верхом»
питки́пень
«тс.»
підкі́пка
«літнє курча, що вилупилось у час складання кіп»
підкі́плята
«тс.»
(мн.)(Me)
покопи́ти
«скласти у копи»
ск'тщик
«селянин, що віддавав частину врожаю за оренду землі»
(іст.)
скі́плина
«частина врожаю, що віддавалася за оренду землі»
(іст.)
скі́пщина
скоп
«скупчення»
скопити
«нагромадити, поступово зібрати; скласти у копи»
ско́пище
«тс.; [місце, де стояли копи, стіжки]»
скопови́на
«третина сіна, що віддавалась хазяїну сіножаті»
ско́пом
«гуртом»
ско́пщина
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| капа́ «копиця сіна; одиниця лічби (60 штук)» | білоруська |
| ко́па́ «копа, копиця» | болгарська |
| kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)» | верхньолужицька |
| копа «міра, 60 штук» | давньоруська |
| kapa «тс.» | латиська |
| kaps «60 штук; могила» | латиська |
| kapà «копа; 60 штук» | литовська |
| kãpas «могила» | литовська |
| kōpos «дюни» (мн.) | литовська |
| kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)» | нижньолужицька |
| ťǘpă «копа (60 штук)» | полабська |
| kopa «копа (снопів, 60 штук); копиця (сіна)» | польська |
| kopa «купа; копиця, скирта; одиниця лічби; [громада]» | праслов’янська |
| копа́ «купа сіна, снопів хліба, копиця; одиниця лічби (60 снопів, огірків, раків тощо); півкарбованець, 50 копійок; велика кількість, купа чого-небудь» | російська |
| кȍпа | сербохорватська |
| кȍпа «скирта, копиця» | сербохорватська |
| kopa «купа каміння, землі; копиця; давня одиниця лічби (60, іноді 50 штук)» | словацька |
| kópa «стіг; копиця; 60 штук снопів та ін.; укладена за формою скирти купа дров на вугілля; купка з чотирьох горіхів; натовп» | словенська |
| kůpa | українська |
| м «стіжок сіна, скирта» | українська |
| копс «тс.; купа дров на вугілля, укладених за формою скирти; п’ять горіхів, зібраних у купу» | українська |
| kopa «давня одиниця лічби (60 штук); скирта сіна, соломи; велика кількість чогось; шматок полотна ручної роботи» | чеська |
| куп | ? |
| ку́па | ? |
| kopati «копати» (первісно «нарита купа землі») | ? |
| kapaĩ «кладовище» | ? |
| kapuole «купа» | ? |
| kopà «велика кількість» | ? |
| kõpti «згромаджувати докупи» | ? |
| kópa «тс.» (kopa) | ? |
купа́ти
пропонується також пов’язання з *kǫpa «віник (у лазні)», kǫpati (sę) з первісним значенням «хльоскати(ся) в лазні» (Bern. I 600), зближення з псл. *konopja, укр. коноплі у зв’язку з використанням конопляного сім’я скіфами при митті в лазні (ЭССЯ 12, 58–61; Machek ESJČ 285; Skok II 237–238) або з дісл. haf «море», нвн. Haff «затока, відокремлена косою від моря, гаф» (Jacobsohn KZ 42, 161);
пов’язується (Brückner 224–225) з псл. *[čępěti] (п. [czępieć] «сидіти навпочіпки», ст. uczępnąć, przyczępnąć «присідати навпочіпки», ч. розм. čapati «сидіти навпочіпки», čapěti «тс.», [čapat sa] «бродити по воді, болоту, хлюпати», вл. čapać «сидіти навпочіпки», п. cupnąć «припасти до землі», kępa «купина») з первісним значенням «сидіти, зігнувшись (при купанні)» або «хвилювати, робити хвилі» (Moszyński PZJP 215);
загальноприйнятої етимології не має;
псл. kǫpati «занурювати в воду, освіжати, обмивати»;
kupać, нл. kupaś, полаб. kǫpăt, болг. къпя, м. капе, схв. кýпати, слн. kópati, цсл. кѫпати «обмивати»;
р. купа́ть, бр. купа́ць, др. купати, п. kąpać, ч. koupati, слц. kúpať, вл. kupać;
Фонетичні та словотвірні варіанти
куп
«купати»
(виг.)
куп
«купання»
купа́ва
«купальниця; чистьоха»
купа́ло
«водойма, яма з водою»
купа́льник
«той, хто купається; купальний костюм»
купа́льниці
«місце купання»
купа́льня
купани́на
«безперестанне купання»
ку́панка
«купання»
купа́тоньки
(зменш. від купа́ти, купа́тися)
купа́чка
«посудина для купання дітей»
купе́ла
«озеро в лісі»
купе́ло
«тс.; яма з водою»
ку́пель
«купіль»
ку́пі
«купатися»
(дит.)
ку́піль
«тепла вода для купання; посудина з водою, в яку опускають дитину при церковному обряді хрещення; [незамерзаюче місце у болоті ВеУг]»
купі́льник
«ванна»
купі́льниця
«тс.»
купі́льня
«корито для купання дітей»
ку́пки
ку́поньки
ку́почки
купу́ні
ку́пці
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| купа́ць | білоруська |
| haf «море» | давньоісландська |
| купати | давньоруська |
| Haff «затока, відокремлена косою від моря, гаф» | нововерхньонімецька |
| kąpać | польська |
| *konopja | праслов’янська |
| *čępěti «сидіти, зігнувшись (при купанні)» (п. [czępieć] «сидіти навпочіпки», ст. uczępnąć, przyczępnąć «присідати навпочіпки», ч. розм. čapati «сидіти навпочіпки», čapěti «тс.», [čapat sa] «бродити по воді, болоту, хлюпати», вл. čapać «сидіти навпочіпки», п. cupnąć «припасти до землі», kępa «купина») | праслов’янська |
| kǫpati «занурювати в воду, освіжати, обмивати» | праслов’янська |
| купа́ть | російська |
| kúpať | словацька |
| коноплі | українська |
| kupać | українська |
| koupati | чеська |
| *kǫpa «віник (у лазні)» | ? |
| значенням «хльоскати(ся) в лазні» | ? |
| або «хвилювати, робити хвилі» | ? |
купина́ «Polygonatum (Tourn.) Adans; [конвалія звичайна, Convallaria majális L.; китятки звичайні, Polygala vulgaris L. Ж]» (бот.)
припускається також (Меркулова 35) зв’язок з купа́тися (з огляду на те, що в російській мові ці назви означають здебільшого водяні рослини);
р. [куп] «купина лікарська», купе́на, бр. купе́на (купёна] «тс.»; – пов’язане з ку́пи́на́ «кущ»; назва зумовлена наявністю у цих рослин порівняно великих суцвіть, дещо подібних до кущів (Нейштадт 166, 369);
Фонетичні та словотвірні варіанти
куп-зілля
«тс.»
куп-куп-зілля
«купина лікарська, Polygonatum officinale L.»
купе́ка
«купина багатоквіткова, Polygonatum multiflorum All.; конвалія звичайна»
купена
«купина»
купинка
«конвалія звичайна»
скупія
«купина багатоквіткова»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| купе́на (купёна] «тс.»; -- пов’язане з ку́пи́на́ «кущ»; назва зумовлена наявністю у цих рослин порівняно великих суцвіть, дещо подібних до кущів (Нейштадт 166, 369) | білоруська |
| куп «купина лікарська» | російська |
| купе́на | українська |
купи́ти
;
виведення від псл. kupa «купа, численність» і kopa «копиця; 60 штук» і прийняття праслов’янського походження готського слова (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 161–166), як і пов’язання з псл. kvapiti «квапити», kypěti «кипіти» (Ондруш Этимология 1984, 180), менш переконливі;
приймається також незалежне від готського kaupōn походження від лат. caupō (Milewski RSl 26, 132);
гот. kaupōn «займатися торгівлею» виникло на основі лат. caupō «крамар, трактирник», яке, можливо, як і гр. κάπηλος «дрібний торговець, крамар; трактирник», походить з якоїсь середземноморської мови;
запозичення з германських мов;
псл. kupiti (‹*koupiti);
Фонетичні та словотвірні варіанти
koupiti
kupić
kupić
kupiś
kúpiť
kúpíti
t'aipĕ
«купить (або: купує)»
ви́куп
ві́дкуп
відку́пник
відку́пщик
доку́пка
докупни́й
за́куп
«у стародавній Русі -- бідний селянин, який одержав позичку від землевласника і став залежним від нього»
за́купень
«покупець, скупник»
закупіве́льний
закупі́вля
заку́пка
«куплений товар»
заку́пка
«закупівля»
закупни́й
заку́пник
заку́почний
кýпити
коупити
куп
«купувати»
(виг.)
купе́цтво
купе́ць
«особа, що займається приватною торгівлею; покупець»
купи
«купить»
купи́ло
«гроші»
(фам.)
купити
купіве́льний
купі́вля
купі́вний
«виставлений на продаж»
ку́піль
«торг; купівля»
купі́ць
куплева́ха
«скупник»
куплени́на
«речі, придбані покупкою»
купло́
«куплений товар»
ку́пля́
купля́ти
купни́й
«купівельний»
куповка
«купівля, покупка»
купува́льниця
купува́ти
купце́нко
«син купця»
купці́вна
«дочка купця»
купцюва́ти
«торгувати, бути купцем»
купчи́к
«покупець»
ку́пчик
«зменш. від купе́ць СУМ; прикажчик Ж»
купчина́
«купецтво»
(зб.)
купчи́на
ку́пчити
«продавати»
купчи́ха
купчи́ця
«купчиха»
ку́пя
«куплю»
на́куп
«накуплене, придбане»
на́купень
«відкупник Пі; той, хто домагається за хабар чину або духовного сану Бі»
неку́пний
«якого не можна купити»
о́дкуп
«відкуп; оренда»
о́куп
«викуп»
оку́пність
пере́куп
«перекупник»
пере́купень
«тс.»
пере́ку́пка
переку́пля
«перепродаж»
переку́пник
переку́пня
«тс.»
пі́дкуп
підку́пень
«той, що когось підкупає»
підку́пний
підку́пник
«тс.»
підку́пство
«підкуп»
по́куп
«купівля; покупка; [попит]»
покупа́ч
«покупець»
поку́пель
покупе́ць
поку́пка
поку́пни́й
поку́пник
«тс.»
при́куп
прику́пка
прикупни́й
прокупи́тися
«переплатити, заплатити зайві гроші»
ро́зкуп
«продаж, збут»
скуп
«плата, винагородження, хабар»
скупи́тися
«купити все необхідне; [звільнитися, позбутися, відкупитися]»
ску́пка
ску́плений
скупни́й
«купити»
ску́пник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| купі́ць | білоруська |
| kupić | верхньолужицька |
| kaupōn «займатися торгівлею» | готська |
| κάπηλος «дрібний торговець, крамар; трактирник» | грецька |
| купити | давньоруська |
| caupō | латинська |
| caupō «крамар, трактирник» | латинська |
| kupiś | нижньолужицька |
| t'aipĕ | полабська |
| kupić | польська |
| kupa «купа, численність» | праслов’янська |
| kvapiti «квапити» | праслов’янська |
| kupiti (‹*koupiti) | праслов’янська |
| купи́ть | російська |
| kúpiť | словацька |
| koupiti | чеська |
| kopa «копиця; 60 штук» | ? |
| kypěti «кипіти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України