КУНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
куна́ «(зоол.) дрібна хижа тварина з цінним хутром, Martes Pinel (Mustela martes); стара грошова одиниця»
псл. kuna і зменш. kunica;
споріднене з лит. kiáunė «куниця», kiaunenà «куняча шкіра», лтс. caûna «куниця», прус. caune «тс.», дінд. śóṇaḥ «червоний», можливо, також гр. καυνάκης «шуба (хутряний одяг у персів та вавілонян)», лат. gaunaca «вид шуби (на сході)» (з гр.), що зводяться до іє. *keun-/koun- «куниця» (: *keu-no- «ясний, білий»);
пояснюється також (Gołąb P 16, 68–69) як результат зміни давнішого значення «собака» і виводиться від іє. *kun- «собака»;
зіставлення з хет. kuš- «платити», kušata «плата за наречену» (Иванов ВСЯ 1957/2, 26; Machek ESJČ 307; Holub–Kop. 194; Skok II 232) виходить з псл. kuna як окремого слова у цьому значенні;
припущення про походження слова з перської мови через скіфське посередництво (Rostafiński Rozprawy 55 (1917), 251–260) сумнівне;
р. куни́ца «куниця», [куна́] «тс.; плата князеві, поміщикові за шлюб; грошова одиниця», бр. куні́ца «куниця; [плата поміщикові за шлюбі», др. куна «куниця; хутро куниці; хутро куниці як грошова одиниця; дрібна монета», куница «хутро куниці; хутро куниці як гроші в міновій торгівлі; грошова одиниця», п. ч. слц. вл. нл. kuna «куниця», болг. [ку́на, ку́ница], м. куна «тс.», схв. кýна «куниця; (ст.) монета», слн. kúna «куниця», стсл. коуна «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
куни́ця
«тс.; наречена; (іст.) плата князеві, поміщикові за шлюб; волоть очерету»
куни́чий
ку́ній
«куничий»
ку́ння
«тс.»
(зб.)
куня́
«волоть очерету»
ку́нячий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| куні́ца «куниця; [плата поміщикові за шлюбі» | білоруська |
| ку́на | болгарська |
| kuna «куниця» | верхньолужицька |
| καυνάκης «шуба (хутряний одяг у персів та вавілонян)» | грецька |
| śóṇaḥ «червоний» | давньоіндійська |
| куна «куниця; хутро куниці; хутро куниці як грошова одиниця; дрібна монета» | давньоруська |
| *keun-/koun- «куниця» (: *$keu-no- «ясний, білий») | індоєвропейська |
| *kun- «собака» | індоєвропейська |
| gaunaca «вид шуби (на сході)» (з гр.) | латинська |
| caûna «куниця» | латиська |
| kiáunė «куниця» | литовська |
| куна «тс.» | македонська |
| kuna «куниця» | нижньолужицька |
| kuna «куниця» | польська |
| caune «тс.» | прусська |
| куни́ца «куниця» | російська |
| кýна «куниця; (ст.) монета» | сербохорватська |
| kuna «куниця» | словацька |
| kúna «куниця» | словенська |
| коуна «тс.» | старослов’янська |
| куна́ «тс.; плата князеві, поміщикові за шлюб; грошова одиниця» | українська |
| куница «хутро куниці; хутро куниці як гроші в міновій торгівлі; грошова одиниця» | українська |
| ку́ница | українська |
| kuš- «платити» | хетська |
| kuna «куниця» | чеська |
| kuna | ? |
| kunica | ? |
| kiaunenà «куняча шкіра» | ? |
| значення «собака» | ? |
| kušata «плата за наречену» | ? |
| kuna | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України