КУМАСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
кум
псл. kumъ, похідне від kuma, що є скороченням слова, яке походить з народної (балканської) латині;
нар.-лат. (балкан.) [cómmater] «хресна мати» утворене за допомогою префікса (прийменника) com(-) «з(-)» від іменника mater, спорідненого з псл. mati, укр. ма́ти;
менш обґрунтоване виведення від скороченого *kъmotrъ «кум» (Брандт РФВ 22, 246; Младенов 261; Bern. І 62), тур. kuma «коханка; молода дружина; наложниця; рабиня, служниця» (Мелиоранский ИОРЯС 10, 4, 121; Brückner 281);
р. бр. болг. м. кум, др. кумъ, п. слц. (діал.) kum, схв. кŷм, слн. kum;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кума́
кума́ння
«вступ у кумівство; дружба, близькі стосунки»
кума́ся
(зменш.)
кума́тися
кума́ха
«кума»
куме́ць
(зменш.)
куми́ти
«бути кумом»
кумі́вство
кумова́ти
«хрестити»
кумство́
«кумівство, духовна рідня»
кумува́ти
ку́мцьо
(зменш.)
ку́мця
(зменш.)
перекума́тися
«розірвати кумівські стосунки»
розкума́тися
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кум | білоруська |
| кум | болгарська |
| кумъ | давньоруська |
| кум | македонська |
| cómmater «хресна мати» (балкан.) | народнолатинська |
| kum (діал.) | польська |
| kumъ | праслов’янська |
| mati | праслов’янська |
| кум | російська |
| кŷм | сербохорватська |
| kum (діал.) | словацька |
| kum | словенська |
| kuma «коханка; молода дружина; наложниця; рабиня, служниця» | турецька |
| ма́ти | українська |
| com(-) «з(-)» | ? |
| *kъmotrъ «кум» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України