КУМ-КУМ — ЕТИМОЛОГІЯ
кум-кум (вигук, що відтворює крик жаби)
звуконаслідувальне утворення, що має паралелі в інших мовах (пор. лит. kūmúoti «кумкати»);
бр. [ку́мкаць] «кумкати», п. [kum-kum], ч. kuň, kuňk, вл. нл. kunk, схв. кум, слн. [kúmkati, kúnkati] «видавати певний звук; рохкати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кум-кума́
«тс.»
кума́к
«джерелянка, Bombina bombina L. (Bombinator igneus)»
(зоол.)
ку́мик
ку́мка
ку́мкавка
ку́мкати
ку́нька
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́мкаць «кумкати» | білоруська |
| kunk | верхньолужицька |
| kunk | нижньолужицька |
| kum-kum | польська |
| кум | сербохорватська |
| kúmkati «видавати певний звук; рохкати» | словенська |
| kúnkati «видавати певний звук; рохкати» | словенська |
| kuň | чеська |
| kuňk | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України