КУЛЬГАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *kulьgati, утворене за допомогою експресивного суфікса -ga- від kuljati (укр. [куля́ти]), пов’язаного з kuliti «згинати» чи з kulь «сніп, мішок» (‹ *«щось зігнуте»), або з гр. κυλλός «скручений, спотворений»;

первісно мало значення «бути кривим, зігнутим»;

менш обґрунтоване припущення (Фасмер II 412) про звуконаслідувальне походження слова або про зв’язок з іє. *kaul- «кістка» (Мельничук Этимология 1966, 234–235);

р. [кульга́ть], бр. кульга́ць, п. [kulhać] (очевидно, з укр. і ч.), ч. kulhati, слц. kul’hať, слн. [kȗljhati] «підрізувати волосся»;

очевидно, пов’язане з р. [куля́вка] «людина, що не володіє руками або ногами», бр. [куля́вы] «кульгавий, кривий, клишоногий», п. kulawy «кульгавий», які перебувають у зв’язку з укр. кульга́ти (див.);

р. [куля́бый] «кульгавий, кривоногий; косолапий»;

псл. *[kult-];

пов’язується з укр. кульга́ти (Фасмер II 413);

може бути спорідненим з лит. káulas «кістка, нога», дінд. kulya- «кістка», гр. καυλός «стебло, стрижень» (Мельничук Этимология 1966, 234–235);

р. [култы́ш] «кульгава людина», культя́ «рука або нога без пальців; залишок відрізаної руки або ноги»;

Sławski I 124;

можливо, споріднене з ковганка, кульга́ти, чо́вгати і зводиться до псл. *k^ъlg-, *k^blg- з пейоративним суфіксом -g-;

неясне;

р. [клы́гать] «іти повільно, по-старечому; кульгати», [клы́ги] «ноги (голі, брудні, худі)», бр. [клы́гаць] «шкандибати»;

очевидно, результат контамінації запозиченого р. ковыля́ть «шкутильгати; кульгати», етимологічно не зовсім ясного (пор. болг. [кове́лям се] «тс.»), з укр. кульга́ти;

не зовсім ясне;

можливо, результат видозміни дієслова колиха́ти «коливати, хитати» під впливом кульга́ти «шкандибати»;

споріднене з кульга́ти;

до початкового ш- із с- пор. ку́литися – ску́литися – щу́литися;

похідне від кульга́ти через афективно-підсилювальну форму кутильга́ти;

початкове ш-, можливо, під впливом шкандиба́ти;

образно-експресивне утворення;

до словотвору пор. кульга́ти, шкутильга́ти;