КУГУТ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ку́гут «корчастий пень»
очевидно, результат перенесення назви [ку́гут] «півень», пов’язаної з [ко́гу́т] «тс.; тетеря; китиця з півнячого пір’я на гуцульському капелюсі» (пор. як семантичну паралель [когу́тик] «верхівка смереки»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́гут «півень» | ? |
| ко́гу́т «тс.; тетеря; китиця з півнячого пір’я на гуцульському капелюсі» (пор. як семантичну паралель [когу́тик] «верхівка смереки») | ? |
ку́гут «назва вола з прямими рогами, що розходяться в боки»
очевидно, пов’язане з [ку́гут] «півень», фонетичним варіантом форми [ко́гу́т] «тс.»;
мотивація зв’язку неясна;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́гут «півень» | ? |
| ко́гу́т «тс.» | ? |
ко́гу́т «півень, Gallus domesticus; китиця з півнячого пір’я на капелюсі»
результат спільної для частини східних і західних слов’янських мов видозміни псл. *kokotъ «півень»;
рідковживаний суфікс -ut- замінив функціонально тотожне з ним -ot-;
менш переконливі спроби пояснити слово в польській і східнослов’янських мовах як запозичення з чеської мови (Nitsch RSl 8, 83–91; Havránek Slavia 24, 180; Дзендзелівський УЗЛП 77) або як збільшену форму до псл. *kokotъ (Otrębski Slavia 20, 236);
р. [ко́гут] «півень», бр. [кагу́т], п. kogut, ч. kohout, ст. kohút, слц. kohút, нл. ст. kogot «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кого́ш
«півень; півняче, страусове перо»
когу́тій
«півнячий»
когутя́нка
«півняче перо»
когу́тячий
«тс.»
ку́гут
«півень»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кагу́т | білоруська |
| kogot «тс.» | нижньолужицька |
| kogut | польська |
| *kokotъ «півень» | праслов’янська |
| *kokotъ | праслов’янська |
| ко́гут «півень» | російська |
| kohút | словацька |
| kohout | чеська |
| -ut- | ? |
| kohút | ? |
| kogot «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України