КРУПИ — ЕТИМОЛОГІЯ

кру́па́ «подрібнені зерна як продукт харчування, крупи; атмосферні опади у вигляді зернят; крупина; [каша Ж; прізвисько гарнізонних солдат Бі]»

псл. krupa «крупно змелене зерно, збіжжя; крихта, кришечка; зернисті опади», пов’язане з псл. krušiti, у кр. кру́ши́ти, псл. *krьxa, укр. кри́ха́;
споріднене з лит. kraupùs «шерехатий, нерівний; ніжний», лтс. krŗaũpa «струп, бородавка», krupt «лопатися, зморщуватися», дісл. hrufa «струп», двн. (h)riob «прокажений», (h)ruf «струп, проказа», нвн. [ruff] «зашкарублість ґрунту», можливо, також з алб. kripë «сіль», [krypë] «тс.»;
іє. *kreu-/krou- «ударяти, штовхати, ламати» з детермінантом -р-;
менш певне пов’язання з п. krępy «кремезний» (Brückner 272; Skok II 215);
сумнівне зближення (Machek ESJČ 295) з норв. [grūpa, graup, gropa, grypja] «грубо молоти»;
р. крупа́, бр. кру́пы, др. крупа «борошно; крупа; крупина», п. krupa «крупина», krupy (мн.) «крупи, крупа», ч. kroupa, kroupy (мн.) «крупа; град», слц. krúpa «крупинка», krúpy (мн.) «крупа; град», вл. krupa «крупа; градина», нл. kšupa «крупа», болг. кру́па, (у сполученні к. сол «велика грудка солі»), схв. кру́па «дрібний град», слн. krúpa «крупа ячмінна», цсл. кроупа «кришечка, крихта»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

κрупи́читися «зростатися» (про руду)
круп'яни́й
круп'я́нка «ковбаса, начинена кашею; крупа, каша Ж»
круп'я́р
кру́пи́ «крупа; атмосферні опади у вигляді зернят СУМ, Ж; [ікра рачача, ікра оселедця]»
крупи́ло «жорна»
крупи́на
кру́піний (у сполученні [крупіне решето] «решето для крупи»)
кру́пка «(зменш. від кру́па́); перше грубе мливо зерна пшениці; [трихіна]»
крупки́й «який складається з крупинок»
крупкува́тий
крупна́стий «зернистий, крупчатий; дроблений»
крупни́к «жорна»
кру́пни́к «юшка з крупів; [хлібна горілка із звареним медом Ж]»
крупни́стий
крупни́ця «тс.»
крупча́стий
крупчатка «питлівка»
підкру́пини «грубі частини розмолотого зерна»
покруп'я́нка «гречане борошно з дрібної крупи, просіяної з крупнішої»
покру́пини «гречане борошно з дрібної крупи, просіяної з крупнішої; засахарений мед, мед у крупинках»
покрупи́ти (у сполученні [п. муку] «грубо змолоти»)
скрупі́ти «тс.»
скрупні́ти «ставати крупнозернистим»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kripë «сіль» албанська
кру́пы білоруська
кру́па (у сполученні к. сол «велика грудка солі») болгарська
krupa «крупа; градина» верхньолужицька
hrufa «струп» давньоісландська
крупа «борошно; крупа; крупина» давньоруська
krŗaũpa «струп, бородавка» латиська
kraupùs «шерехатий, нерівний; ніжний» литовська
kšupa «крупа» нижньолужицька
ruff «зашкарублість ґрунту» нововерхньонімецька
grūpa, graup, gropa, grypja «грубо молоти» норвезька
krępy «кремезний» польська
krupa «крупина»«крупи, крупа» (мн.) польська
krupy «крупина»«крупи, крупа» (мн.) польська
krupa «крупно змелене зерно, збіжжя; крихта, кришечка; зернисті опади» праслов’янська
krušiti праслов’янська
*krьxa праслов’янська
крупа́ російська
кру́па «дрібний град» сербохорватська
krúpa «крупинка»«крупа; град» (мн.) словацька
krúpy «крупинка»«крупа; град» (мн.) словацька
krúpa «крупа ячмінна» словенська
кри́ха́ українська
кроупа «кришечка, крихта» церковнослов’янська
kroupa «крупа; град» (мн.) чеська
kroupy «крупа; град» (мн.) чеська
кру́ши́ти ?
krupt «лопатися, зморщуватися» ?
krypë «тс.» ?
*kreu-/krou- «ударяти, штовхати, ламати» ?
-р- ?

кру́пка «Draba L.» (бот.)

назва зумовлена, очевидно, зовнішнім виглядом насіння у деяких видів крупки – дрібних стручечків (Федченко–Флеров 477);
пор. іншу назву крупки [кашка];
пов’язане з кру́па́, кру́пи́;
р. бр. кру́пка;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кру́пка білоруська
кру́пка російська
іншу ?
кру́па́ ?
кру́пи́ ?

крупня́к «самиця оселедця; оселедець морський (океанічний), Clupea harengus L. ВеНЗн» (Іхт.)

похідне утворення від [крупи́] «ікра оселедця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

крупник «оселедець морський»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
крупи́ «ікра оселедця» ?

круп «крижі (у коней), задня частина тулуба»

фр. croupe «круп, зад (у тварин)» походить з франк. *kruppa «випуклість; опухлість» (пор. снідерл. crop «тулуб; труп; воло»), спорідненого з двн. kropf «воло», нвн. Kropf «зоб», англ. crop «тс.», а також гр. γρῡπός «вигнутий, опуклий»;
запозичене, можливо, через російське посередництво, з французької мови;
р. болг. круп, ч. krupa;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
crop «тс.» англійська
круп болгарська
γρῡπός «вигнутий, опуклий» грецька
kropf «воло» давньоверхньонімецька
Kropf «зоб» нововерхньонімецька
круп російська
*kruppa «випуклість; опухлість» (пор. снідерл. crop «тулуб; труп; воло») франкська
croupe «круп, зад (у тварин)» французька
krupa чеська

круп «гостре запалення гортані й трахеї»

фр. croup «круп, запалення гортані» походить від англ. croup «тс.», яке виникло з шотландського croup «каркати; кумкати» звуконаслідувального походження;
запозичення з французької мови;
р. бр. болг. м. круп, п. ч. krup, схв. круп, слн. krúp;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
croup «тс.» англійська
круп білоруська
круп болгарська
круп македонська
krup польська
круп російська
круп сербохорватська
krúp словенська
croup «круп, запалення гортані» французька
krup чеська
croup «каркати; кумкати» ?

струп «кірка на рані, що загоюється; [наріст на плоді; білий грибок, лишай на неврожайній землі О]»

менш обґрунтовані зближення з п. strzęp «клапоть» (Brückner 521, 522–523), з дісл. hriúfr «грубий, нерівний; прокажений», hrufa «парші, струп», двн. (h)ruf «тс.», спорідненими з лит. kraupùs «шерехатий, нерівний», лтс. kŗaũpa «струп, бородавка», р. крупа́ (Uhlenbeck PBrB 26, 307; Agrell Zur baltoslavischen Lautgeschichte 29);
досить переконливим є припущення рухомого *s- і зіставлення псл. *srupъ з лит. raũpas «віспа», rauplė˜, raupaĩ «тс., висип», raũpsas «проказа», лтс. raupa «гусяча шкіра», нім. Rufe «струп» (Machek ESJČ 584; Slavia 16, 190; LF 68, 100; Holub–Lyer 454; Fraenkel 707);
тлумачиться також як рефлекс *srupъ з вставними -t-, що зближується з гр. ῥύπος «грязь, бруд», ῥυπάω «бути забрудненим» і далі виводиться від іє. *sroup-/sreup- «покритий струпами бруд на тілі» (Sławski SO 18, 255; Solmsen KZ 37, 600–601; Frisk II 665–666; Pokorny 1004);
здебільшого зіставляється з двн. strūbēn «стояти нерухомо, клякнути; стовбурчити; випрямляти», strūbеn «піднімати, здиблювати», днн. снн. strūf «скуйовджений», свн. strup, strub, гол. stroef «тс., кудлатий», гр. στρυφνός «терпкий; гострий, різкий; похмурий, хмарний», що продовжують іє. *streubh-/strū˘bh-/streup-/ strū˘p- «щось стиснуте, жорстке, тверде», пов’язане з *streu-, очевидно, похідним від *stеr- «нерухомий; закляклий; твердий, жорсткий» (Ильинский РФВ 69, 16–18; Kluge–Mitzka 756; Vries NEW 711; Frisk II 811–812; Persson Beitr. 445, 865; Torp 504);
дальші етимологічні зв’язки остаточно не з’ясовані;
псл. strupъ «струп», пов’язане чергуванням голосних із [strъp(ъ)tъ] «шершавість, шорсткість»;
р. бр. болг. м. струп, др. струпъ «рана; струп», п. ч. слц. strup, вл. trup «струп», нл. tšupk, [strup] «тс.», схв. стру̑п «парші, струпи (на голові)», слн. strúp «отрута», стсл. строупъ «рана; струп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заструпи́тися
заструпі́ти
пристру́питися «покритися струпом»
приструпі́ти «тс.»
стру́п'я «струпи» (зб.)
струпа́к «замерзла грудка грязі на дорозі»
струпиня́стий «струпуватий»
струпі́ти «покриватися струпами»
струпки́й «струпуватий; [покритий замерзлою гряззю]»
стру́пко (у виразі [с. їхати] «їхати по замерзлій грязі»)
струпкува́тий
струпли́вий «струпуватий»
струпля́стий «покритий замерзлою гряззю»
стру́пний
струпо́к «верх, верхівка»
струпува́тий «покритий струпами; [покритий замерзлою гряззю; шерехуватий]»
струпува́то «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
струп білоруська
струп болгарська
trup «струп» верхньолужицька
stroef «тс., кудлатий» голландська
ῥύπος «грязь, бруд» грецька
στρυφνός «терпкий; гострий, різкий; похмурий, хмарний» грецька
strūbēn «стояти нерухомо, клякнути; стовбурчити; випрямляти» давньоверхньонімецька
hriúfr «грубий, нерівний; прокажений» давньоісландська
strūf «скуйовджений» давньонижньонімецька
струпъ «рана; струп» давньоруська
*sroup-/sreup- «покритий струпами бруд на тілі» індоєвропейська
*streubh-/strū˘bh-/streup-/ strū˘p- «щось стиснуте, жорстке, тверде» індоєвропейська
kŗaũpa «струп, бородавка» латиська
raupa «гусяча шкіра» латиська
kraupùs «шерехатий, нерівний» литовська
raũpas «віспа» литовська
струп македонська
tšupk нижньолужицька
Rufe «струп» німецька
strzęp «клапоть» польська
strup польська
*srupъ праслов’янська
strupъ «струп» праслов’янська
крупа́ російська
струп російська
п «парші, струпи (на голові)» сербохорватська
strup середньоверхньнімецька
strūf «скуйовджений» середньонижньонімецька
strup словацька
strúp «отрута» словенська
строупъ «рана; струп» старослов’янська
strup «тс.» українська
strup чеська
hrufa «парші, струп» ?
*s- ?
rauplė˜ ?
raupaĩ «тс., висип» ?
raũpsas «проказа» ?
*srupъ ?
ῥυπάω «бути забрудненим» ?
strūbеn «піднімати, здиблювати» ?
strub ?
*streu- ?
*stеr- «нерухомий; закляклий; твердий, жорсткий» ?
strъp(ъ)tъ «шершавість, шорсткість» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України