КРУПИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
кру́па́ «подрібнені зерна як продукт харчування, крупи; атмосферні опади у вигляді зернят; крупина; [каша Ж; прізвисько гарнізонних солдат Бі]»
псл. krupa «крупно змелене зерно, збіжжя; крихта, кришечка; зернисті опади», пов’язане з псл. krušiti, у кр. кру́ши́ти, псл. *krьxa, укр. кри́ха́;
споріднене з лит. kraupùs «шерехатий, нерівний; ніжний», лтс. krŗaũpa «струп, бородавка», krupt «лопатися, зморщуватися», дісл. hrufa «струп», двн. (h)riob «прокажений», (h)ruf «струп, проказа», нвн. [ruff] «зашкарублість ґрунту», можливо, також з алб. kripë «сіль», [krypë] «тс.»;
іє. *kreu-/krou- «ударяти, штовхати, ламати» з детермінантом -р-;
менш певне пов’язання з п. krępy «кремезний» (Brückner 272; Skok II 215);
сумнівне зближення (Machek ESJČ 295) з норв. [grūpa, graup, gropa, grypja] «грубо молоти»;
р. крупа́, бр. кру́пы, др. крупа «борошно; крупа; крупина», п. krupa «крупина», krupy (мн.) «крупи, крупа», ч. kroupa, kroupy (мн.) «крупа; град», слц. krúpa «крупинка», krúpy (мн.) «крупа; град», вл. krupa «крупа; градина», нл. kšupa «крупа», болг. кру́па, (у сполученні к. сол «велика грудка солі»), схв. кру́па «дрібний град», слн. krúpa «крупа ячмінна», цсл. кроупа «кришечка, крихта»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
κрупи́читися
«зростатися»
(про руду)
круп'яни́й
круп'я́нка
«ковбаса, начинена кашею; крупа, каша Ж»
круп'я́р
кру́пи́
«крупа; атмосферні опади у вигляді зернят СУМ, Ж; [ікра рачача, ікра оселедця]»
крупи́ло
«жорна»
крупи́на
кру́піний
(у сполученні [крупіне решето] «решето для крупи»)
кру́пка
«(зменш. від кру́па́); перше грубе мливо зерна пшениці; [трихіна]»
крупки́й
«який складається з крупинок»
крупкува́тий
крупна́стий
«зернистий, крупчатий; дроблений»
крупни́к
«жорна»
кру́пни́к
«юшка з крупів; [хлібна горілка із звареним медом Ж]»
крупни́стий
крупни́ця
«тс.»
крупча́стий
крупчатка
«питлівка»
підкру́пини
«грубі частини розмолотого зерна»
покруп'я́нка
«гречане борошно з дрібної крупи, просіяної з крупнішої»
покру́пини
«гречане борошно з дрібної крупи, просіяної з крупнішої; засахарений мед, мед у крупинках»
покрупи́ти
(у сполученні [п. муку] «грубо змолоти»)
скрупі́ти
«тс.»
скрупні́ти
«ставати крупнозернистим»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kripë «сіль» | албанська |
кру́пы | білоруська |
кру́па (у сполученні к. сол «велика грудка солі») | болгарська |
krupa «крупа; градина» | верхньолужицька |
hrufa «струп» | давньоісландська |
крупа «борошно; крупа; крупина» | давньоруська |
krŗaũpa «струп, бородавка» | латиська |
kraupùs «шерехатий, нерівний; ніжний» | литовська |
kšupa «крупа» | нижньолужицька |
ruff «зашкарублість ґрунту» | нововерхньонімецька |
grūpa, graup, gropa, grypja «грубо молоти» | норвезька |
krępy «кремезний» | польська |
krupa «крупина»«крупи, крупа» (мн.) | польська |
krupy «крупина»«крупи, крупа» (мн.) | польська |
krupa «крупно змелене зерно, збіжжя; крихта, кришечка; зернисті опади» | праслов’янська |
krušiti | праслов’янська |
*krьxa | праслов’янська |
крупа́ | російська |
кру́па «дрібний град» | сербохорватська |
krúpa «крупинка»«крупа; град» (мн.) | словацька |
krúpy «крупинка»«крупа; град» (мн.) | словацька |
krúpa «крупа ячмінна» | словенська |
кри́ха́ | українська |
кроупа «кришечка, крихта» | церковнослов’янська |
kroupa «крупа; град» (мн.) | чеська |
kroupy «крупа; град» (мн.) | чеська |
кру́ши́ти | ? |
krupt «лопатися, зморщуватися» | ? |
krypë «тс.» | ? |
*kreu-/krou- «ударяти, штовхати, ламати» | ? |
-р- | ? |
кру́пка «Draba L.» (бот.)
назва зумовлена, очевидно, зовнішнім виглядом насіння у деяких видів крупки – дрібних стручечків (Федченко–Флеров 477);
пор. іншу назву крупки [кашка];
пов’язане з кру́па́, кру́пи́;
р. бр. кру́пка;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кру́пка | білоруська |
кру́пка | російська |
іншу | ? |
кру́па́ | ? |
кру́пи́ | ? |
крупня́к «самиця оселедця; оселедець морський (океанічний), Clupea harengus L. ВеНЗн» (Іхт.)
похідне утворення від [крупи́] «ікра оселедця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
крупник
«оселедець морський»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
крупи́ «ікра оселедця» | ? |
круп «крижі (у коней), задня частина тулуба»
фр. croupe «круп, зад (у тварин)» походить з франк. *kruppa «випуклість; опухлість» (пор. снідерл. crop «тулуб; труп; воло»), спорідненого з двн. kropf «воло», нвн. Kropf «зоб», англ. crop «тс.», а також гр. γρῡπός «вигнутий, опуклий»;
запозичене, можливо, через російське посередництво, з французької мови;
р. болг. круп, ч. krupa;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
crop «тс.» | англійська |
круп | болгарська |
γρῡπός «вигнутий, опуклий» | грецька |
kropf «воло» | давньоверхньонімецька |
Kropf «зоб» | нововерхньонімецька |
круп | російська |
*kruppa «випуклість; опухлість» (пор. снідерл. crop «тулуб; труп; воло») | франкська |
croupe «круп, зад (у тварин)» | французька |
krupa | чеська |
круп «гостре запалення гортані й трахеї»
фр. croup «круп, запалення гортані» походить від англ. croup «тс.», яке виникло з шотландського croup «каркати; кумкати» звуконаслідувального походження;
запозичення з французької мови;
р. бр. болг. м. круп, п. ч. krup, схв. круп, слн. krúp;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
croup «тс.» | англійська |
круп | білоруська |
круп | болгарська |
круп | македонська |
krup | польська |
круп | російська |
круп | сербохорватська |
krúp | словенська |
croup «круп, запалення гортані» | французька |
krup | чеська |
croup «каркати; кумкати» | ? |
струп «кірка на рані, що загоюється; [наріст на плоді; білий грибок, лишай на неврожайній землі О]»
менш обґрунтовані зближення з п. strzęp «клапоть» (Brückner 521, 522–523), з дісл. hriúfr «грубий, нерівний; прокажений», hrufa «парші, струп», двн. (h)ruf «тс.», спорідненими з лит. kraupùs «шерехатий, нерівний», лтс. kŗaũpa «струп, бородавка», р. крупа́ (Uhlenbeck PBrB 26, 307; Agrell Zur baltoslavischen Lautgeschichte 29);
досить переконливим є припущення рухомого *s- і зіставлення псл. *srupъ з лит. raũpas «віспа», rauplė˜, raupaĩ «тс., висип», raũpsas «проказа», лтс. raupa «гусяча шкіра», нім. Rufe «струп» (Machek ESJČ 584; Slavia 16, 190; LF 68, 100; Holub–Lyer 454; Fraenkel 707);
тлумачиться також як рефлекс *srupъ з вставними -t-, що зближується з гр. ῥύπος «грязь, бруд», ῥυπάω «бути забрудненим» і далі виводиться від іє. *sroup-/sreup- «покритий струпами бруд на тілі» (Sławski SO 18, 255; Solmsen KZ 37, 600–601; Frisk II 665–666; Pokorny 1004);
здебільшого зіставляється з двн. strūbēn «стояти нерухомо, клякнути; стовбурчити; випрямляти», strūbеn «піднімати, здиблювати», днн. снн. strūf «скуйовджений», свн. strup, strub, гол. stroef «тс., кудлатий», гр. στρυφνός «терпкий; гострий, різкий; похмурий, хмарний», що продовжують іє. *streubh-/strū˘bh-/streup-/ strū˘p- «щось стиснуте, жорстке, тверде», пов’язане з *streu-, очевидно, похідним від *stеr- «нерухомий; закляклий; твердий, жорсткий» (Ильинский РФВ 69, 16–18; Kluge–Mitzka 756; Vries NEW 711; Frisk II 811–812; Persson Beitr. 445, 865; Torp 504);
дальші етимологічні зв’язки остаточно не з’ясовані;
псл. strupъ «струп», пов’язане чергуванням голосних із [strъp(ъ)tъ] «шершавість, шорсткість»;
р. бр. болг. м. струп, др. струпъ «рана; струп», п. ч. слц. strup, вл. trup «струп», нл. tšupk, [strup] «тс.», схв. стру̑п «парші, струпи (на голові)», слн. strúp «отрута», стсл. строупъ «рана; струп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заструпи́тися
заструпі́ти
пристру́питися
«покритися струпом»
приструпі́ти
«тс.»
стру́п'я
«струпи»
(зб.)
струпа́к
«замерзла грудка грязі на дорозі»
струпиня́стий
«струпуватий»
струпі́ти
«покриватися струпами»
струпки́й
«струпуватий; [покритий замерзлою гряззю]»
стру́пко
(у виразі [с. їхати] «їхати по замерзлій грязі»)
струпкува́тий
струпли́вий
«струпуватий»
струпля́стий
«покритий замерзлою гряззю»
стру́пний
струпо́к
«верх, верхівка»
струпува́тий
«покритий струпами; [покритий замерзлою гряззю; шерехуватий]»
струпува́то
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
струп | білоруська |
струп | болгарська |
trup «струп» | верхньолужицька |
stroef «тс., кудлатий» | голландська |
ῥύπος «грязь, бруд» | грецька |
στρυφνός «терпкий; гострий, різкий; похмурий, хмарний» | грецька |
strūbēn «стояти нерухомо, клякнути; стовбурчити; випрямляти» | давньоверхньонімецька |
hriúfr «грубий, нерівний; прокажений» | давньоісландська |
strūf «скуйовджений» | давньонижньонімецька |
струпъ «рана; струп» | давньоруська |
*sroup-/sreup- «покритий струпами бруд на тілі» | індоєвропейська |
*streubh-/strū˘bh-/streup-/ strū˘p- «щось стиснуте, жорстке, тверде» | індоєвропейська |
kŗaũpa «струп, бородавка» | латиська |
raupa «гусяча шкіра» | латиська |
kraupùs «шерехатий, нерівний» | литовська |
raũpas «віспа» | литовська |
струп | македонська |
tšupk | нижньолужицька |
Rufe «струп» | німецька |
strzęp «клапоть» | польська |
strup | польська |
*srupъ | праслов’янська |
strupъ «струп» | праслов’янська |
крупа́ | російська |
струп | російська |
п «парші, струпи (на голові)» | сербохорватська |
strup | середньоверхньнімецька |
strūf «скуйовджений» | середньонижньонімецька |
strup | словацька |
strúp «отрута» | словенська |
строупъ «рана; струп» | старослов’янська |
strup «тс.» | українська |
strup | чеська |
hrufa «парші, струп» | ? |
*s- | ? |
rauplė˜ | ? |
raupaĩ «тс., висип» | ? |
raũpsas «проказа» | ? |
*srupъ | ? |
ῥυπάω «бути забрудненим» | ? |
strūbеn «піднімати, здиблювати» | ? |
strub | ? |
*streu- | ? |
*stеr- «нерухомий; закляклий; твердий, жорсткий» | ? |
strъp(ъ)tъ «шершавість, шорсткість» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України