КРОПИВА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. kropiva (kopriva), похідне від *kropiti;

назва пов’язана з тим, що ця рослина, коли вона вживається для годування худоби, попередньо обварюється (пор. стсл. оукропъ «кип’яток», укр. окрі́п);

вважається також (Меркулова 113–114), що в основу зв’язку з *kropiti покладено здатність кропиви жалити, пекти в особливий спосіб – ніби дрібними бризками (кропити «падати рідкими краплями»);

при прийнятті за первіснішу форми kopriva можливе зближення з др. коприна «шовк» як назви рослини, що йде на пряжу (Štrekelj AfSIPh 28, 486);

припущення про зв’язок псл. kopriva з кипі́ти (Младенов РФВ 68, 384; RSl 6, 278), а також з дінд. śíprā «вус» (Petersson BSl. Wortst. 27; Agrěll BSl. autst. 4) сумнівні;

р. крапи́ва, бр. крапіва́, др. кропива, п. pokrzywa, [koprzywa], ч. kopřiva, слц. koprva, koprivica, вл. kopřiwa, нл. kopśiwa, полаб. t’üpraivӑ, болг. копри́ва, м. коприва, схв. кòприва, слн. kropíva, kopríva;

результат редукції словосполучення глуха кропива;

назва мотивується тим, що відповідна рослина зовнішнім виглядом нагадує кропиву, але не жалиться (ніби не відповідає на дотик);

похідні утворення від кропи́ва́;

назви зумовлені тим, що усі ці пташки живуть і роблять гнізда в чагарниках і кущах (Птицы СССР 430, 501, 502, 503, 534);

р. крапи́вник «волове очко», п. pokrzewka «славка», pokrzywniaczek «тс.», [pokrzywka] «волове очко», pokrzywnica «лісова завирушка»;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з кропи́ва́ з огляду на деяку подібність у стеблі і листі (Федченко–Флеров 800);

похідне утворення від кропи́ва́;

назва зумовлена схожістю листків обох рослин або тим, що суниці часто заростають кропивою;

запозичення з польської мови;

п. pokrzywa «кропива» виникло внаслідок метатези з ст. koprzywa «тс.», якому відповідає укр. кропи́ва́;

псл. tętiva (‹tępt-);

зіставляється з лит. tem̃pti, tempiù «натягати, тягти», tampýti, tampaũ «тс.», tìmpa «жила, тятива», лтс. tiept «робити тугим, пружним; натягати», дісл. þǫmb «тятива; товстий живіт», ісл. þemba «роздувати, надувати», норв. temme «приборкувати», лат. tempus «проміжок часу; момент; час» (початково «натягнений»), перс. taftän «крутити, вити», які зводяться до іє. *temp-/tomp-/tm̥p- «тягти, натягати, напружувати»;

при цьому компонент -tiva розглядається як суфікс -tiv-, наявний також у ч. ст. stativo «дерев’яна підпора», схв. jе̏стиво «їда», або як суфікс -iv-a (пор. укр. р. кропива), приєднаний до суфікса -t-;

менш об´рунтоване зіставлення з лит. tiñklas «сітка», дінд. tántuḥ «мотузка», tántram «основа ткацького верстата», tanṓti «тягне, натягує», гр. τείνω «натягаю», τόνος «напруження», лат. tendō «натягаю, тягну», укр. тене́то (КЭСРЯ 441–442; Brückner 645; Trautmann 323; Pedersen KZ 40, 206);

р. тетива́, [тятива́], бр. цеціва́, др. тетива «жила, тятива», п. cięciwa, ч. tětiva, слц. tetіva, болг. тетива́ «тс.», схв. тети́ва «жила, сухожилля, струна», слн. tetíva «тятива», стсл. тѧтива «тс.»;