КРОН — ЕТИМОЛОГІЯ
кро́на «верхня частина дерева»
запозичення з німецької мови;
н. Króne «крона (дерева); корона; крона (монета)» походить від лат. corōna «вінок, вінець; край, кінець, межа»;
р. бр. кро́на, п. korona «крона; корона», ч. слц. koruna, болг. коро́на, м. круна, схв. круна, слн. krȏna «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
крони́стий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кро́на | білоруська |
| коро́на | болгарська |
| corōna «вінок, вінець; край, кінець, межа» | латинська |
| круна | македонська |
| Króne «крона (дерева); корона; крона (монета)» | німецька |
| korona «крона; корона» | польська |
| кро́на | російська |
| крy̏на | сербохорватська |
| koruna | словацька |
| krȏna «тс.» | словенська |
| koruna | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України