КРИХ — ЕТИМОЛОГІЯ

кри́ха́ «крихта»

псл. krъxa «тс.»;
споріднене з лит. krušà «град», kriušà, лтс. krusa «тс.», лит. krùšti «дробити, товкти», kr(i)ùšti «повалитися, осісти; розчепитися; схуднути», гр. κρούω «товчу, стукаю»;
іє. *krū-s «ударяти, товкти, ламати», до якого зводиться й укр. круши́ти;
пов’язання з норв. hreysar «брила каміння», норв. ст. hrosti «затор», двн. (h)rosa «кора; лід» (Torp. 109; Falk–Torp 912) або з гр. κρύος (Boisacq 522) менш переконливі;
р. кроха́, бр. крыха́, др. кръхъть «кришка, крихітка», п. krszyna, полаб. kraseina «тс.», схв. kršina «відламаний шматок», слн. krh «уламок, щербина», krha «тс.», цсл. кръха «крихта»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за́кришка
кри́хі́тка
кри́хітний
крихки́й
кри́хота «крихта»
кри́хта
крихти́на «крихта»
крихтяни́й «малесенький, дрібнесенький»
криша́не́ць «вид пряника»
кри́ше́ник «відрізаний шматок чого-небудь їстівного СУМ, Ж; [відріддя, породження Пі]»
кришени́ця «маленька паска»
кришені «нарізані овочі для сушіння або їди»
кришеня́
кри́шиво
кри́шиниця «лютий мороз»
криши́ти
криші́ння
кри́шка «крихта»
кри́шний «крихкий»
крі́хта «тс.»
кро́ска
крохки́й «тс.»
кро́шка «тс.»
окри́ш «останній, залишок»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
крыха́ білоруська
κρούω «товчу, стукаю» грецька
κρύος грецька
(h)rosa «кора; лід» (h)rosa (Torp. 109; Falk--Torp 912) давньоверхньонімецька
кръхъть «кришка, крихітка» давньоруська
*krū-s- «ударяти, товкти, ламати» індоєвропейська
krusa «тс.» латиська
krušà «град» литовська
kriušà литовська
krùšti «дробити, товкти» литовська
kr(i)ùšti «повалитися, осісти; розчепитися; схуднути» литовська
hreysar «брила каміння» норвезька
hrosti «затор» норвезька
kraseina «тс.» полабська
krszyna польська
krъxa «тс.» праслов’янська
кроха́ російська
kr̀šina «відламаний шматок» сербохорватська
kr̀h «уламок, щербина»«тс.» словенська
kr̀ha «уламок, щербина»«тс.» словенська
круши́ти українська
кръха «крихта» церковнослов’янська

кру́па́ «подрібнені зерна як продукт харчування, крупи; атмосферні опади у вигляді зернят; крупина; [каша Ж; прізвисько гарнізонних солдат Бі]»

псл. krupa «крупно змелене зерно, збіжжя; крихта, кришечка; зернисті опади», пов’язане з псл. krušiti, у кр. кру́ши́ти, псл. *krьxa, укр. кри́ха́;
споріднене з лит. kraupùs «шерехатий, нерівний; ніжний», лтс. krŗaũpa «струп, бородавка», krupt «лопатися, зморщуватися», дісл. hrufa «струп», двн. (h)riob «прокажений», (h)ruf «струп, проказа», нвн. [ruff] «зашкарублість ґрунту», можливо, також з алб. kripë «сіль», [krypë] «тс.»;
іє. *kreu-/krou- «ударяти, штовхати, ламати» з детермінантом -р-;
менш певне пов’язання з п. krępy «кремезний» (Brückner 272; Skok II 215);
сумнівне зближення (Machek ESJČ 295) з норв. [grūpa, graup, gropa, grypja] «грубо молоти»;
р. крупа́, бр. кру́пы, др. крупа «борошно; крупа; крупина», п. krupa «крупина», krupy (мн.) «крупи, крупа», ч. kroupa, kroupy (мн.) «крупа; град», слц. krúpa «крупинка», krúpy (мн.) «крупа; град», вл. krupa «крупа; градина», нл. kšupa «крупа», болг. кру́па, (у сполученні к. сол «велика грудка солі»), схв. кру́па «дрібний град», слн. krúpa «крупа ячмінна», цсл. кроупа «кришечка, крихта»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

κрупи́читися «зростатися» (про руду)
круп'яни́й
круп'я́нка «ковбаса, начинена кашею; крупа, каша Ж»
круп'я́р
кру́пи́ «крупа; атмосферні опади у вигляді зернят СУМ, Ж; [ікра рачача, ікра оселедця]»
крупи́ло «жорна»
крупи́на
кру́піний (у сполученні [крупіне решето] «решето для крупи»)
кру́пка «(зменш. від кру́па́); перше грубе мливо зерна пшениці; [трихіна]»
крупки́й «який складається з крупинок»
крупкува́тий
крупна́стий «зернистий, крупчатий; дроблений»
крупни́к «жорна»
кру́пни́к «юшка з крупів; [хлібна горілка із звареним медом Ж]»
крупни́стий
крупни́ця «тс.»
крупча́стий
крупчатка «питлівка»
підкру́пини «грубі частини розмолотого зерна»
покруп'я́нка «гречане борошно з дрібної крупи, просіяної з крупнішої»
покру́пини «гречане борошно з дрібної крупи, просіяної з крупнішої; засахарений мед, мед у крупинках»
покрупи́ти (у сполученні [п. муку] «грубо змолоти»)
скрупі́ти «тс.»
скрупні́ти «ставати крупнозернистим»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kripë «сіль» албанська
кру́пы білоруська
кру́па (у сполученні к. сол «велика грудка солі») болгарська
krupa «крупа; градина» верхньолужицька
hrufa «струп» давньоісландська
крупа «борошно; крупа; крупина» давньоруська
krŗaũpa «струп, бородавка» латиська
kraupùs «шерехатий, нерівний; ніжний» литовська
kšupa «крупа» нижньолужицька
ruff «зашкарублість ґрунту» нововерхньонімецька
grūpa, graup, gropa, grypja «грубо молоти» норвезька
krępy «кремезний» польська
krupa «крупина»«крупи, крупа» (мн.) польська
krupy «крупина»«крупи, крупа» (мн.) польська
krupa «крупно змелене зерно, збіжжя; крихта, кришечка; зернисті опади» праслов’янська
krušiti праслов’янська
*krьxa праслов’янська
крупа́ російська
кру́па «дрібний град» сербохорватська
krúpa «крупинка»«крупа; град» (мн.) словацька
krúpy «крупинка»«крупа; град» (мн.) словацька
krúpa «крупа ячмінна» словенська
кри́ха́ українська
кроупа «кришечка, крихта» церковнослов’янська
kroupa «крупа; град» (мн.) чеська
kroupy «крупа; град» (мн.) чеська
кру́ши́ти ?
krupt «лопатися, зморщуватися» ?
krypë «тс.» ?
*kreu-/krou- «ударяти, штовхати, ламати» ?
-р- ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України