КРИК — ЕТИМОЛОГІЯ

крик

псл. krikъ, пов’язане з kričati (‹*krikě-ti) «кричати» (як клик : кли́кати);
споріднене з лит. krỹkti, krỹkšti «гучно кричати, верещати, пищати, квакати», лтс. krika «той, що сміється», krĩklis «крикун», свн. reiger «чапля», дангл. hrágra «тс.», кімр. crych «хрипкий», гр. κρίκε «тріщи; кричи»;
іє. *kr- звуконаслідувального походження;
р. м. крик, бр. крык, др. крикъ, п. krzyk, ч. вл. křik, слц. krik, нл. kśik, болг. [крича́] «кричу», схв. крȗк, слн. krík, стсл. кричати «кричати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кри́кало «вид ритуальної гри у Галичині і на Прикарпатті біля тіла померлого»
крика́ч «крикун»
крикли́вець «крикливий, буйний Ж; хвороба у грудних дітей Бі»
крикли́вий
крикли́виці «хворобливий стан дитини, коли вона безугавно кричить без сліз; нервове захворювання, істерія»
крикли́виця
крикня́ва «крик багатьох людей; шум, галас, гамір»
криковиця «крик, галас»
кри́кси «безсоння дитини, яке супроводжується плачем»
крику́н
крикуня́ка «крикун» (збільш.)
крику́ха
крику́чий
крича́ти
кри́чма «кричучи»
кри́чмо «дуже різко, пронизливо»
кричу́щий
о́крик
окрика́ти «окликати; [оголошувати]»
по́крик
скрик
скрикати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
крык білоруська
крича́ «кричу» болгарська
křik верхньолужицька
κρίκε «тріщи; кричи» грецька
hrágra «тс.» давньоанглійська
крикъ давньоруська
crych «хрипкий» кімрська
krika «той, що сміється» латиська
krĩklis «крикун» латиська
krỹkti литовська
krỹkšti «гучно кричати, верещати, пищати, квакати» литовська
крик македонська
kśik нижньолужицька
krzyk польська
krikъ праслов’янська
kričati праслов’янська
*krikě-ti праслов’янська
крик російська
крȗк сербохорватська
reiger «чапля» середньоверхньнімецька
krik словацька
krík словенська
кричати «кричати» старослов’янська
клик українська
кли́кати українська
křik чеська
*kr- ?

скрип

псл. skrіpъ, skripati;
лтс. skripstêt «хрустіти, скрипіти, гуркотіти», kripš(ķ)êt «тс.», лит. krìpšterėti «тихо прошарудіти», можливо, також двн. днн. scrīan «кричати», screi «крик» (нвн. Schrеi «тс.», schreien «кричати»);
іє. *(s)krei-/(s)kerei- «шум, крик» (звуконаслідувального характеру), до якого зводиться також псл. krikъ, укр. крик;
пов’язується також з іє. *(s)ker-/(s)krē- «різати» (Schuster-Šewc 701, 1449; Варбот Этимология 1981, 16–21; Skok III 403; Zupitza GG 126);
р. скрип, бр. скрып, др. скрипание «скрипіння, скрип», п. skrzyp, ч. skřípati, слц. škripat’ (škripiet’), вл. křipać, нл. škripaś, болг. скри́пвам «поскрипую», м. чкрипи, скрипи, схв. шкри̏па «скрип, шелестіння», слн. škríp;
Фонетичні та словотвірні варіанти

по́скрип
поскри́пувати
скрип (виг.)
скри́павка «тріскачка, торохкало»
скрипа́к «скрипаль»
скрипа́ль
скрипа́р
скри́пати
скрипа́ч
скрипи́ця «скрипка»
скрипи́чний
скри́піт «скрип»
скрипі́ти
скрипі́чник
скри́пка
скрипли́вий
скри́пник «тс.»
скри́пнути
скри́полинє «терликання, цигикання»
скрипоті́ти
скрипу́га «все тріскотливе, незграбне»
скрипу́н «кусач Lamia F.; Saperda F.» (ент.)
скрипу́нь «тс.»
скрипу́ха
скрипу́чий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
скрып білоруська
скри́пвам «поскрипую» болгарська
křipać верхньолужицька
scrīan «кричати» давньоверхньонімецька
screi «крик» (нвн. Schrеi «тс.», schreien «кричати») давньоверхньонімецька
screi давньоверхньонімецька
scrīan «кричати» давньонижньонімецька
скрипание «скрипіння, скрип» давньоруська
*(s)krei-/(s)kerei- «шум, крик» (звуконаслідувального характеру) індоєвропейська
*(s)ker-/(s)krē- «різати» індоєвропейська
skripstêt «хрустіти, скрипіти, гуркотіти» латиська
kripš(ķ)êt «тс.» латиська
krìpšterėti «тихо прошарудіти» литовська
чкрипи македонська
скрипи македонська
škripaś нижньолужицька
Schrеi нововерхньонімецька
schreien нововерхньонімецька
skrzyp польська
skrіpъ праслов’янська
skripati праслов’янська
krikъ праслов’янська
скрип російська
шкри̏па «скрип, шелестіння» сербохорватська
škripat' (škripiet’) словацька
škripiet' словацька
škríp словенська
крик українська
skřípati чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України