КРИВЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

криви́й

псл. *krivъ «кривий, вигнутий, викривлений, покалічений, кульгавий; несправедливий, поганий; лівий; винний»;
споріднене з лит. kreĩvas «кривий, фальшивий», krívis «кривобокий, кривий», [kraĩvas] «кривий, косий», лтс. krails «зігнутий», krievs «кривий», kraitât «хитатися»;
балт.сл. *krei-vo- розглядається як розширення іє. *(s)ker- «вигинати, кривити, крутити», з яким, можливо, пов’язані також лат. curvus «зігнутий; закривлений, кривий», гр. κυρτός «тс.», ав. skarəna- «круглий»;
р. криво́й, бр. крывы́, др. кривыи, п. krzywy, ч. křivý, слц. krivý, вл. křiwy, нл. kśiwy, полаб. kraivĕ, болг. м. крив, схв. кри́в «кривий; покалічений», слн. krív, стсл. кривъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

крива́к «зрубане криве дерево; посудина, в якій смажать поросят; заєць»
криванжа́ «кривий»
кри́вати «кульгати»
криве́ць «тс.»
криви́зна
кривина́
криви́ти
криві́ти
кривко́ «кривий»
кривлю́га «криве сучкувате дерево»
кривля́ка
кривля́тися
кривондя́га «кривий, безногий, безрукий»
кривондя́ка «тс.»
кривува́стий
кривува́ти «бути кульгавим»
кривува́тий
криву́лина
криву́лька «крива лінія; [кривий] Ж»
кривульки «узор на крашанці, на глиняному посуді»
кривулькува́тий
кривульча́стий
криву́ля «крива лінія; кривий; [шабля] Я»
кривуля́ка «тс.»
кривуля́стий
кривуля́ти «робити криві лінії; кульгати, шкандибати»
кривунда́ «кривий»
кривуно́к «закрут, заворот»
криву́х «криве дерево»
криву́ца «кривонога»
кривцу́н «кривий»
на́кри́во
окриволі́ти «окривіти»
по́кривий «кривуватий»
покриву́ли́ти «покривити»
скри́ва «скоса»
скривулі́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
skarəna- «круглий» авестійська
крывы́ білоруська
крив болгарська
křiwy верхньолужицька
κυρτός «тс.» грецька
кривыи давньоруська
*(s)ker- «вигинати, кривити, крутити» індоєвропейська
curvus «зігнутий; закривлений, кривий» латинська
krails «зігнутий» латиська
krievs «кривий» латиська
kraitât «хитатися» латиська
kreĩvas «кривий, фальшивий» литовська
krívis «кривобокий, кривий» литовська
kraĩvas «кривий, косий» литовська
крив македонська
kśiwy нижньолужицька
kraivĕ полабська
krzywy польська
*krivъ «кривий, вигнутий, викривлений, покалічений, кульгавий; несправедливий, поганий; лівий; винний» праслов’янська
криво́й російська
крȗв «кривий; покалічений» сербохорватська
krivý словацька
krív словенська
кривъ старослов’янська
křivý чеська
*krei-vo- ?

ґирли́ґа «велика палиця з закарлюкою»

запозичення з східнороманських мов;
рум. cîrlíg «гачок (також на ґирлизі)», молд. кырли́г «тс.» походить від болг. кърли́г «палиця пастуха», похідного від того самого кореня, що й псл. krіѵъ, укр. кривий;
р. [герли́га, ерлы́га], п. [gierłyga] «тс.» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ґерли́ґа
ґирили́ця
ґирли́к
ґирли́ка
ґирли́на
ґи́рло
дирли́га
кирли́г «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кърли́г «палиця пастуха» болгарська
кырли́г «тс.» молдавська
gierłyga «тс.»укр.) польська
krіѵъ праслов’янська
герли́га російська
cîrlíg «гачок (також на ґирлизі)» румунська
кривий українська
ерлы́га українська

ко́рба «ручка, яку крутять; коловорот, вантажопідйомний пристрій у вигляді вала з ручкою, на який намотується канат чи ланцюг»

п. korba «кривошип; ручка, рукоятка, корба», як і ч. ст. kurba «корба», виводиться з нім. ст. Kurbe «тс. » (‹ свн. kurbe «ручка колодязя»), яке через двн. curba «тс.» і нар.-лат. *curba зводиться до лат. curvus (ж.p. curva) «кривий; зігнутий, скривлений, загнутий», мабуть, спорідненого з укр. [корта́тися] «поратися; мордуватися», а також псл. krivъ, укр. криви́й;
запозичення з польської мови;
бр. ко́рба «кривошип», слц. [korba] «ручка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

корба́р «робітник, що працює біля корби, коловорота» (заст.)
ко́рбиль «корба»
ко́рбля
корма «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́рба «кривошип» білоруська
curba «тс.» давньоверхньонімецька
curvus «кривий; зігнутий, скривлений, загнутий» (ж.p. curva) латинська
*curba народнолатинська
Kurbe «тс. » (‹ свн. kurbe «ручка колодязя»), (ст.) німецька
korba «кривошип; ручка, рукоятка, корба» польська
krivъ праслов’янська
kurbe середньоверхньнімецька
korba «ручка» словацька
корта́тися «поратися; мордуватися» українська
криви́й українська
kurba «корба» (ст.) чеська

коро́бити «викривляти, згинати; корчити, судомити; викликати огиду, відразу; обурювати»

очевидно, споріднене з дісл. hẹrpask «судорожно стягуватися», harpa «щипати», нн. harpa «знаряддя катування», дангл. hearpe «арфа», двн. harfa (harpha) «тс.», шв. harpa «зморщувати», норв. hurpe «зшивати», англ. [hirple] «кульгати» і гр. κάρφω «стягую; покриваю зморшками; гну», пов’язаними з дісл. skorpna «зморщуватися; засихати», skarpr «худий; нерівний; шершавий; жорсткий», дангл. scearp «шершавий», двн. scarpf «тс.», р. [ско́рблый] «зморщений; шкарубкий»;
немає достатніх підстав пов’язувати псл. *korbiti з лат. caperrāre (Machek ESJČS 231), як і з дісл. шв. skorpa «шкаралупа», нвн. Schorf «тс.; струп» (Machek ESJČ 288);
потребує додаткової аргументації твердження про спорідненість з нл. chropiś «згинати; морщити», п. chropawy «шершавий, шерехатий», укр. коропа́вий (SchusterŠewc 675);
зближується також безпосередньо з псл. *korbiji, р. укр. ко́роб (КЭСРЯ 212: Черных Очерк 134; Булаховський Вибр. пр. II 382; Преобр. I 357, II 307; Sławski III 113–114; Brückner KZ 48, 200; Petersson BSl. Wortst. 70–71);
іє. *(s)kerebh- / (s)kereb- / (s)kerbh- «вертіти; гнути», що є суфіксальним поширенням кореня *(s)ker- «вертіти», до якого зводяться й лат. corbis «кошик», псл.*korbьjь «плетена посудина», *korbъ«тс.», укр. ко́роб, гр. κυρτός «кривий», лат. curvus, псл. *krivъ «тс.», укр. криви́й;
псл. *korbiti «викривляти; згинати; скручувати»;
р. коро́бить «коробити», бр. караба́ціць «тс.; [викликати дрож]», ч. krabatiti «кривити; робити нерівним (бугристим)», krabiti «тс.», заст. krab «зарубка, складка, зморшка», нл. krobiś se «морщитися», krobija «нерівність; складка, зморшка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

битися «гнутися, жолобитися; корчитися від болю, кривитися; стовбурчитися; упиратися; бундючитися»
коробли́вий «завзятий, задиристий, норовистий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hirple «кульгати» англійська
караба́ціць «тс.; [викликати дрож]» білоруська
κάρφω «стягую; покриваю зморшками; гну» грецька
κυρτός «кривий» грецька
hearpe «арфа» давньоанглійська
scearp «шершавий» давньоанглійська
harfa «тс.» (harpha) давньоверхньонімецька
scarpf «тс.» давньоверхньонімецька
harpha давньоверхньонімецька
hẹrpask «судорожно стягуватися» давньоісландська
harpa «щипати» давньоісландська
skorpna «зморщуватися; засихати» давньоісландська
skarpr «худий; нерівний; шершавий; жорсткий» давньоісландська
skorpa «шкаралупа» давньоісландська
*(s)kerebh- «вертіти; гнути» (s)kereb- / (s)kerbh- індоєвропейська
(s)kereb- «вертіти» індоєвропейська
(s)kerbh- індоєвропейська
*(s)ker- індоєвропейська
caperrāre латинська
corbis «кошик» латинська
curvus латинська
chropiś «згинати; морщити» нижньолужицька
krobiś se «морщитися»«нерівність; складка, зморшка» нижньолужицька
krobija «морщитися»«нерівність; складка, зморшка» нижньолужицька
harpa «знаряддя катування» нижньонімецька
Schorf «тс.; струп» нововерхньонімецька
hurpe «зшивати» норвезька
chropawy «шершавий, шерехатий» польська
*korbiti праслов’янська
*korbiji праслов’янська
*korbьjь «плетена посудина» праслов’янська
*korbъ «тс.» праслов’янська
*krivъ «тс.» праслов’янська
*korbiti «викривляти; згинати; скручувати» праслов’янська
ко́роб російська
коро́бить «коробити» російська
коропа́вий українська
ко́роб українська
ко́роб українська
криви́й українська
krabatiti «кривити; робити нерівним (бугристим)»«тс.» чеська
krabiti «кривити; робити нерівним (бугристим)»«тс.» чеська
krab «зарубка, складка, зморшка» (заст.) чеська
harpa «зморщувати» шведська
skorpa «шкаралупа» шведська
ско́рблый «зморщений; шкарубкий» ?

кривові́рто «похило, косо»

очевидно, складне утворення з основ прикметника криви́й та дієслова верті́ти (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
криви́й українська
верті́ти українська

кривопле́кий «кривоплечий »

складне утворення з прикметника криви́й та іменника плече́, в якому нерегулярне чергування чк, очевидно, пояснюється впливом прикметникових форм на -к-ий типу висо́кий, широ́кий, кривобо́кий;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
криви́й українська
плече́ українська
висо́кий українська
широ́кий українська
кривобо́кий українська

криву́х «кривоцвіт польовий, ycopsis arvensis L. » (бот.)

похідне утворення від криви́й;
назва зумовлена, очевидно, вигнутою кривою формою вінчика квітки (Нейштадт 454);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
криви́й українська

курбе́т «стрибок верхового коня з зігнутими передніми ногами; вид акробатичного стрибка; дивний вчинок»

запозичення з французької мови;
фр. courbette «стрибок» є похідним від courbe «кривий, зігнутий», що продовжує лат. curvus «кривий», споріднене з гр. κυρτός «тс.», сірл. cor (знах. в. мн. curu) «круг», р. (на) ко́рточках «навпочіпки», укр. [корта́тися] «пробиватися, битися», а також псл. krivъ, укр. криви́й;
значення «стрибок коня» перейняте у французьку мову від іт. corvetta «тс.», того ж походження;
р. бр. болг. курбе́т «курбет», п. kurbeta «стрибок верхового коня», ч. courbette «тс.», слц. kurbet «переворот; витівка», схв. курбета «стрибок верхового коня»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
курбе́т «курбет» білоруська
курбе́т «курбет» болгарська
κυρτός «тс.» грецька
corvetta «тс.» італійська
curvus «кривий» латинська
kurbeta «стрибок верхового коня» польська
krivъ праслов’янська
ко́рточках «навпочіпки» (на) російська
курбе́т «курбет» російська
курбета «стрибок верхового коня» сербохорватська
cor «круг» (знах. в. мн. curu) середньоірландська
kurbet «переворот; витівка» словацька
корта́тися «пробиватися, битися» українська
криви́й українська
courbette «стрибок» французька
courbette «тс.» чеська
courbe «кривий, зігнутий» ?
значення «стрибок коня» ?

скри́ня «ящик з кришкою; [зруб у криниці; кріплення віконної або дверної коробки Ник]»

вважається запозиченням з латинської і (у східнослов’янські мови через польську) із середньоверхньонімецької мов;
розглядається також (Brückner 498; Schuster-Šewc 700–701) як успадковане слов’янське утворення, пов’язане з krina «миска, ринка», krinicja «криниця»;
свн. scrīni (›нвн. Schrein) «шафа» виводиться від лат. scrīnium «кругла коробка для паперів», яке зіставляється з лит. kreĩvos «кривий», псл. krivъ, укр. криви́й;
загальноприйнятого пояснення не має;
псл. skrinъ, skrina, skrinja;
р. [скрин] «скриня», [скриня], бр. скры́ня, п. skrzynia «тс.», ч. skříň «шафа», слц. skriňa «тс.», вл. křinja «скриня», нл. kśinja «тс.», болг. скрин «шафа», схв. скри̏ња «скриня», слн. skrínja «тс.», стсл. скрина «ковчег», скрина «тс.», скриница «тс.; скринька, шкатулка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

пере́скринок «перегородка Куз, О; шухляда О»
пі́дскринок «ящик для борошна грубого помелу у млині»
при́скри́нок «невеликий відділ для дрібних речей у скрині»
прискри́ньок «тс.»
скри́нка «віконна або дверна коробка; зарубинка в дереві; пастка на куниць, тхорів»
скри́нька
скриньчи́на
Етимологічні відповідники

Слово Мова
скры́ня білоруська
скрин «шафа» болгарська
křinja «скриня» верхньолужицька
scrīnium «кругла коробка для паперів» латинська
kreĩvos «кривий» литовська
kśinja «тс.» нижньолужицька
Schrein нововерхньонімецька
skrzynia «тс.» польська
krina «миска, ринка» праслов’янська
krinicja «криниця» праслов’янська
krivъ праслов’янська
skrinъ праслов’янська
skrina праслов’янська
skrinja праслов’янська
скрин «скриня» російська
скриня російська
скри̏ња «скриня» сербохорватська
scrīni «шафа» (›нвн. Schrein) середньоверхньнімецька
skriňa «тс.» словацька
skrínja «тс.» словенська
скринѩ «ковчег» старослов’янська
скрина «тс.» старослов’янська
скриница «тс.; скринька, шкатулка» старослов’янська
криви́й українська
skříň «шафа» чеська

карлю́ка «загнутий кінець палки»

південнословʼянські форми зводяться до псл. *kъr̥l-, похідного від кореня *kr-, того самого, що і в основі krivъ, укр. криви́й;
укр. кар- замість очікуваного *кор-, [кир-], можливо, є результатом впливу паралельних форм каблу́ка, закаблу́ка;
болг. къ́рлеж «палка пастуха», м. крлук «пастуша палка з карлюкою; гак», крлик «тс.», схв. кр̏љӯк «ковінька пастуха», слн. kŕlj «пень, колода»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

закарлю́ка «карлюка»
закарлю́чистий «з багатьма вигинами»
закарлю́чка «тс.»
карлюк «ціпок, палиця»
карлю́чити
карлю́чка «тс.; палка з загнутим кінцем; незграбно написана буква; гачок Пі»
карлючкува́тий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
къ́рлеж «палка пастуха» болгарська
крлук «пастуша палка з карлюкою; гак» македонська
крлик «тс.» македонська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥l- праслов’янська
*kr- праслов’янська
кр̏љӯк «ковінька пастуха» сербохорватська
kŕlj «пень, колода» словенська
криви́й українська
каблу́ка ?
закаблу́ка ?

цирк «вид мистецтва, у якому поєднується акробатика, клоунада, виступи дресированих тварин тощо; у Давньому Римі -- місце для кінських перегонів, боїв гладіаторів та інших видовищ»

запозичене з латинської мови, можливо, через посередництво німецької;
лат. circus «коло; цирк; іподром» (› н. Zirkus «цирк») виводять від гр. ϰίρϰος, ϰρίϰος «кільце, коло», яке походить з іє. *kri-k, що виникло внаслідок розширення іє. *ker- «вигинати, крутити», з яким пов’язується псл. *krivъ, укр. криви́й;
р. болг. цирк, бр. цырк, п. cyrk, ч. слц. вл. слн. cirkus, м. циркус, схв. цѝркус;
Фонетичні та словотвірні варіанти

цирка́цтво
цирка́цький
цирка́ч
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цырк білоруська
цирк болгарська
cirkus верхньолужицька
ϰίρϰος грецька
*kri-k індоєвропейська
*ker- «вигинати, крутити» індоєвропейська
circus «коло; цирк; іподром» (› н. Zirkus «цирк») латинська
циркус македонська
cyrk польська
*krivъ праслов’янська
цирк російська
цѝркус сербохорватська
cirkus словацька
cirkus словенська
криви́й українська
cirkus чеська
ϰρίϰος «кільце, коло» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України