КРАЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
край «кінець, зріз; місцевість, сторона»
дальший семантичний розвиток: «межа, кінець, берег» → «окраїнна смуга землі, земля, виділена межами»;
псл. *krajь, похідне від krojiti «кроїти» з первісним значенням «відрізок, обрізок»;
р. бр. др. болг. край, п. ч. слц. вл. kraj, нл. kšaj, м. крај, схв. крȃј, слн. kràj, стсл. краи;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́кравка
«кайма, окрайка»
вкрай
вскрай
закра́їна
«тс.»
закра́йок
«край»
краєви́й
«місцевий»
кра́єць
«окраєць»
краї́на
«земля; [окраєць Я]»
країнський
«крайовий»
кра́йка
«крайня частина; вузенька смужка по краях тканини; пояс із кольорової пряжі (первісно з обірваної кайми)»
крайкува́ти
«вкривати вінця посудини поливою»
кра́йник
«прикордонний мешканець»
крайни́ця
«кордон»
крайній
крайню́к
«той, що живе край села»
крайня́к
«мешканець колишньої Стрийської округи в Галичині»
крайняни́н
«прикордонний лемок»
крайовец
«дерево, що росте край лісу»
крайови́й
края́к
«краянин»
края́нин
накра́й
«скраю, в кінці»
наузкра́й
«тс.»
неокра́їй
окра́вка
«окрайка, пруг, крайка»
окра́єць
окра́їна
о́край
окра́йка
окра́йок
окра́йчик
покра́йниці
«крига біля берегів річки»
покра́йниця
по́крайці
«кутні зуби»
скра́йній
скра́ю
сукрайок
узкрай
укра́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| край | білоруська |
| край | болгарська |
| kraj | верхньолужицька |
| край | давньоруська |
| крај | македонська |
| kšaj | нижньолужицька |
| kraj | польська |
| *krajь | праслов’янська |
| krojiti «кроїти» | праслов’янська |
| край | російська |
| крȃј | сербохорватська |
| kraj | словацька |
| kràj | словенська |
| краи | старослов’янська |
| kraj | чеська |
край «біля, коло» (прийм.)
застигла форма знахідного відмінка однини іменника край (див.);
р. (пд.-зах.) [край] «біля, коло», бр. болг. край, ч. слц. kraj, м. крај «тс.», схв. крај «тс.; при; поряд; незважаючи на», слн. kràj «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кра́я
крей
кри
крий
крій
о́край
окра́йки
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| край | білоруська |
| край | болгарська |
| крај «тс.» | македонська |
| край «біля, коло» (пд.-зах.) | російська |
| крај «тс.; при; поряд; незважаючи на» | сербохорватська |
| kraj | словацька |
| kràj «тс.» | словенська |
| край | українська |
| kraj | чеська |
декре́т
запозичення з латинської мови;
лат. dēcrētum «постанова» пов’язане з dēcernere «вирішувати», утвореним за допомогою префікса dē- від cernere «враховувати, помічати, вирішувати», спорідненого з гр. κρίνω «відділяю, вибираю, вирішую», гот. hrains «чистий», лит. krìjas «обід решета», лтс. krija «луб», псл. *krajb, укр. край;
р. болг. м. декре́т, бр. дэкрэ́т, п. ч. вл. dekret, слц. слн. dekrét, схв. дèкрет;
Фонетичні та словотвірні варіанти
декрет
«наказ, постанова»
(XVI ст.)
декретовати
«видавати декрет»
(XVII ст.)
декретува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дэкрэ́т | білоруська |
| декре́т | болгарська |
| dekret | верхньолужицька |
| hrains «чистий» | готська |
| κρίνω «відділяю, вибираю, вирішую» | грецька |
| dēcrētum «постанова» | латинська |
| krija «луб» | латиська |
| krìjas «обід решета» | литовська |
| декре́т | македонська |
| dekret | польська |
| *krajb | праслов’янська |
| декре́т | російська |
| дèкрет | сербохорватська |
| dekrét | словацька |
| dekrét | словенська |
| край | українська |
| dekret | чеська |
| dēcernere «вирішувати» | ? |
| cernere «враховувати, помічати, вирішувати» | ? |
дискриміна́ція
інтернаціоналізм (пор. н. Diskriminatión, фр. англ. discrimination), який виник на базі пізньолат. discrīminātio «розрізнення», пов’язаного з discrīmināre «відділяти», утвореним від discrīmen «різниця», пов’язаного з discernere «відділяти», яке складається з префікса dis-та дієсл. cernere «розрізняти», спорідненого з гот. hrains «чистий», двн. hreini «тс.», а також псл. *krajь, укр. край;
р. болг. дискримина́ция, бр. дыскрыміна́цыя, п. dyskryminacja, ч. diskriminace, слц. diskriminácia, м. схв. дискриминáција, слн. diskriminácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дискримінаці́йний
дискримінува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дыскрыміна́цыя | білоруська |
| дискримина́ция | болгарська |
| hrains «чистий» | готська |
| hreini «тс.» | давньоверхньонімецька |
| дискриминáција | македонська |
| discrīminātio «розрізнення» | пізньолатинська |
| dyskryminacja | польська |
| *krajь | праслов’янська |
| дискримина́ция | російська |
| дискриминáција | сербохорватська |
| diskriminácia | словацька |
| diskriminácija | словенська |
| край | українська |
| diskriminace | чеська |
| discrīmināre «відділяти» | ? |
| discrīmen «різниця» | ? |
| discernere «відділяти» | ? |
| cernere «розрізняти» | ? |
кра́льчик «загострений кінець»
очевидно, результат видозміни давнішого кра́йчик, похідного від край (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кра́йчик | українська |
| край | українська |
кре́чка «жіночий вовняний пояс для підперізування спідниці»
очевидно, результат спрощення форми [кра́єчка], пов’язаної з кра́йка «вид пояса», похідним від край1 (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кра́єчка | українська |
| кра́йка «вид пояса» | українська |
| край | українська |
кри́за
запозичення з французької мови;
фр. crise «криза, перелом» засвоєне як медичний термін з латинської мови;
лат. crisis «криза, рішучий поворот, перелом» походить від гр. κρίσις «переломний момент, криза; вибір; розрізнення; міркування; суд, рішення, вирок», пов’язаного з κρίνω «розділяю; вибираю; виношу рішення; суджу, обвинувачую», спорідненим з лат. cerno «відокремлюю, відрізняю», гот. hrains «чистий», псл. krojili, укр. кро́їти, край;
р. криз (з фр., ст. криза), кри́зис (з нім.), бр. кры́зіс, п. kryzys, ч. krize, слц. слн. kríza, вл. нл. krizа, болг. схв. м. кри́за;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кри́зисний
кри́зовий
крити́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кры́зіс | білоруська |
| кри́за | болгарська |
| krizа | верхньолужицька |
| hrains «чистий» | готська |
| κρίσις «переломний момент, криза; вибір; розрізнення; міркування; суд, рішення, вирок» | грецька |
| κρίνω «розділяю; вибираю; виношу рішення; суджу, обвинувачую» | грецька |
| crisis «криза, рішучий поворот, перелом» | латинська |
| cerno «відокремлюю, відрізняю» | латинська |
| кри́за | македонська |
| krizа | нижньолужицька |
| kryzys | польська |
| krojili | праслов’янська |
| криз (з фр., ст. криза) | російська |
| кри́зис (з нім.) | російська |
| крúза | сербохорватська |
| kríza | словацька |
| kríza | словенська |
| кро́їти | українська |
| край | українська |
| crise «криза, перелом» | французька |
| криза | французька |
| krize | чеська |
крите́рій
н. Kritérium, фр. criterium походять віл лат. critērium, яке зводиться до гр. κριτήριον «здатність розрізнення; засіб судження, мірило, критерій», пов’язаного з κρίνω «розділяю, розрізняю», спорідненим з псл. krajь, krojiti, укр. край, кро́їти;
запозичення з німецької або французької мови;
р. крите́рий, бр. крытэ́рый, п. kryterium, ч. слц. kriterium, вл. kriterij, болг. крите́рий, крите́риум, м. критериум, схв. кри́теријум, слн. kritêrij;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крытэ́рый | білоруська |
| крите́рий | болгарська |
| крите́риум | болгарська |
| kriterij | верхньолужицька |
| κριτήριον «здатність розрізнення; засіб судження, мірило, критерій» | грецька |
| κρίνω «розділяю, розрізняю» | грецька |
| critērium | латинська |
| критериум | македонська |
| Kritérium | німецька |
| kryterium | польська |
| krajь | праслов’янська |
| krojiti | праслов’янська |
| крите́рий | російська |
| крúтеријум | сербохорватська |
| kriterium | словацька |
| kritêrij | словенська |
| край | українська |
| кро́їти | українська |
| critérium | французька |
| kriterium | чеська |
кри́тика
запозичення з французької мови;
фр. critique «критика», можливо, через латинське посередництво (лат. critica, -orum «тс.») зводиться до гр. κριτική «здібність розбирати; критика», пов’язаного з κρίνω «розділяю, розрізняю; вибираю, постановляю; роблю висновок; суджу; обвинувачую», κρίμα «рішення, присуд, судження», спорідненими з лат. cerno «розрізняю, пізнаю, вирішую, ухвалюю», псл. krajь, krojiti, укр. край, кроїти;
р. болг. м. кри́тика, бр. кры́тыка, п. krytyka, ч. слц. вл. нл. kritika, схв. крùтика, слн. krítika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кри́тик
критика́н
критика́нство
критика́нствувати
критикува́ти
критици́зм
крити́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кры́тыка | білоруська |
| кри́тика | болгарська |
| kritika | верхньолужицька |
| κριτική «здібність розбирати; критика» | грецька |
| κρίνω «розділяю, розрізняю; вибираю, постановляю; роблю висновок; суджу; обвинувачую» | грецька |
| κρίμα «рішення, присуд, судження» | грецька |
| cerno «розрізняю, пізнаю, вирішую, ухвалюю» | латинська |
| critica | латинська |
| -orum | латинська |
| кри́тика | македонська |
| kritika | нижньолужицька |
| krytyka | польська |
| krajь | праслов’янська |
| krojiti | праслов’янська |
| кри́тика | російська |
| крùтика | сербохорватська |
| kritika | словацька |
| krítika | словенська |
| край | українська |
| кро́їти | українська |
| critique «критика» | французька |
| kritika | чеська |
кро́сно «ручний ткацький верстат; п’яльці, рама в деяких примітивних знаряддях; полотно, тканина»
виведення від *qort-sna, пов’язаного з укр. крути́ти, [кря́тати] (Горяев 171), або від *krob-sno, спорідненого з нвн. Reff «пристрій у вигляді гачків на плечах для перенесення важких речей; ручка у коси; бокова решітка в хліві», свн. rëf, дісл. hrip «пристрій для перенесення дров або торфу» (Machek ESJČ 295), позбавлене підстав;
менш обґрунтовані зіставлення з гр. κρόκη «ткацький утік», κρέκω «прибиваю човником (тчу)», дісл. hroell (*hrahila) «ціпок, яким прибивають тканину», дангл. hraegl «одяг», двн. hregil «тс.» (Преобр. І 391–392; Matzenauer LF 9, 13; Bezzenberger BB 27, 170; Reichelt KZ 46, 32–330; Zupitza GG 123; Boisacq 513);
споріднене з лит. krãsė «крісло», лтс. krašu (rati) «(віз) із коробом»;
псл. krosno «дерев’яна рама різного призначення», утворене за допомогою суфікса -sno від основи *kre- : *kro- «край», наявної також у псл. krajь, kroma, укр. край, кро́ма, пов’язане з псл. *krěslo, укр. крі́сло (з іншим вокалізмом і суфіксом);
р. кро́сно «ручний ткацький верстат; нитки, основа для ткання», бр. кро́сны «кросно; посад; сувій», др. кросно «ткацький верстат, ткацький навій», п. krosno «кросно; п’яльці», ч. (заст.) krosna «короб (для носіння на спині)», слц. krosná «ткацький верстат; розп’ята на ньому тканина; ткацький вал», полаб. krösnə (мн.) «ткацький верстат», болг. кросно́ «ткацький вал; ткацький навій», м. кросно «ткацький навій», схв. крȍсна «ткацький верстат», слн. krósna, цсл. кросно «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кросе́нка
кросе́нця
«тс.»
кро́сна
«бильця, перила, за допомогою яких розширюється віз»
кросняни́к
(назва, пов’язана з ткацьким станком)
кросоні
«рама для вікна, столярної пилки і под.; п’яльці (для вишивання); зшивальний верстат (для оправляння)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кро́сны «кросно; посад; сувій» | білоруська |
| кросно́ «ткацький вал; ткацький навій» | болгарська |
| κρόκη «ткацький утік» | грецька |
| hraegl «одяг» | давньоанглійська |
| hregil «тс.» | давньоверхньонімецька |
| hrip «пристрій для перенесення дров або торфу» | давньоісландська |
| hroell «ціпок, яким прибивають тканину» (*hrahila) | давньоісландська |
| кросно «ткацький верстат, ткацький навій» | давньоруська |
| krašu «(віз) із коробом» (rati) | латиська |
| krãsė «крісло» | литовська |
| кросно «ткацький навій» | македонська |
| Reff «пристрій у вигляді гачків на плечах для перенесення важких речей; ручка у коси; бокова решітка в хліві» | нововерхньонімецька |
| krösnə «ткацький верстат» (мн.) | полабська |
| krosno «кросно; п’яльці» | польська |
| krosno «дерев’яна рама різного призначення» | праслов’янська |
| krajь | праслов’янська |
| *krěslo | праслов’янська |
| кро́сно «ручний ткацький верстат; нитки, основа для ткання» | російська |
| крȍсна «ткацький верстат» | сербохорватська |
| rëf | середньоверхньнімецька |
| krosná «ткацький верстат; розп’ята на ньому тканина; ткацький вал» | словацька |
| krósna | словенська |
| крути́ти | українська |
| край | українська |
| крі́сло (з іншим вокалізмом і суфіксом) | українська |
| кросно «тс.» | церковнослов’янська |
| krosna «короб (для носіння на спині)» (заст.) | чеська |
| *qort-sna | ? |
| кря́тати | ? |
| *krob-sno | ? |
| κρέκω «прибиваю човником (тчу)» | ? |
| *kro- «край» | ? |
| kroma | ? |
| кро́ма | ? |
о́кра́вка «виткана смужка по краях тканини; жіночий пояс із кольорової пряжі СУМ, Ж; [обрізок]»
пов’язане з край, кра́яти (див.);
бр. акра́вак «обрізок, клапоть», п. okrawek, obkrawek «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
окра́вина
«обрізок»
о́кра́вок
«тс. Ж; порвана смуга лика ЛексПол»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| акра́вак «обрізок, клапоть» | білоруська |
| okrawek «тс.» | польська |
| obkrawek «тс.» | польська |
| край | ? |
| кра́яти | ? |
секре́т «таємниця»
лат. sēcrētum «віддалене місце, самотина; таємниця», sēcrētus «віддалений, таємний» утворені з префікса sē(d)- «без-, поза-» і основи дієслова cerno «просіваю, розрізняю, відділяю, враховую, пізнаю», спорідненого з гр. ϰρίνω «розділяю, суджу, вибираю», гот. hrains «чистий», дісл. hreinn, двн. hreini «тс.», псл. krojiti «кроїти», укр. край;
запозичення з латинської мови;
р. болг. м. секре́т, бр. сакрэ́т, п. sekret, ч. ст. sekret «печатка», схв. сèкрēт, слн. sekrét «туалет»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засекре́тити
розсекре́тити
секре́тка
«спеціальний поштовий папір; лист на такому папері»
секре́тничати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сакрэ́т | білоруська |
| секре́т | болгарська |
| hrains «чистий» | готська |
| ϰρίνω «розділяю, суджу, вибираю» | грецька |
| hreini «тс.» | давньоверхньонімецька |
| hreinn | давньоісландська |
| sēcrētum «віддалене місце, самотина; таємниця» | латинська |
| sē(d)- «без-, поза-» | латинська |
| cerno «просіваю, розрізняю, відділяю, враховую, пізнаю» | латинська |
| sēcrētus | латинська |
| секре́т | македонська |
| sekret | польська |
| krojiti «кроїти» | праслов’янська |
| секре́т | російська |
| сèкрēт | сербохорватська |
| sekrét «туалет» | словенська |
| край | українська |
| sekret «печатка» | чеська |
Украї́на
похідне утворення від край;
р. Украи́на, украи́нец, украи́нский, бр. Украі́на «Україна; [місцевість за межами Білорусі, куди їздять на заробітки]», [укра́і́на] «країна, яка лежить на межі або за межами батьківщини чи області» (Hocович), украі́нец, украі́нскі, др. оукраина «прикордонна місцевість», п. Ukrainа, [ukraіna] «прикордонний край; окраїна; далекі краї; край світу», Ukrainiec, ukraiński, ч. Ukraina, Ukrajinec, ukrajinskó, слц. Ukrajina, вл. Wukrajina, болг. Укра́йна, м. Украина, схв. Украjи́нац, украjински, слн. Ukrajína;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Вкраї́на
окрайінець
«тс.»
укра́їна
«територія уздовж меж держави біля її краю»
(заст.)
укра́ї́на
«країна, край; [окраїна, околиця, окраїнна місцевість Нед, О]»
украї́нец
украї́нець
«людина, що живе “окрай”, тобто край лісу»
україніза́ція
україні́зм
украї́ніка
україні́ст
україні́стика
украї́нник
«прикордонний мешканець»
украї́нство
«властивість і діяльність українця в національному розумінні»
украї́нци
«жителі степової частини України; степовики»
украї́нці
(мн.; одн. украї́нець, украї́нка)
украї́нщина
«українська мова і література»
украйе́на
«околиця, окраїнна місцевість»
украйінець
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Украі́на «Україна; [місцевість за межами Білорусі, куди їздять на заробітки]» | білоруська |
| укра́і́на «країна, яка лежить на межі або за межами батьківщини чи області» (Hocович) | білоруська |
| украі́нец | білоруська |
| украі́нскі | білоруська |
| Укра́йна | болгарська |
| Wukrajina | верхньолужицька |
| оукраина «прикордонна місцевість» | давньоруська |
| Украина | македонська |
| Ukrainа | польська |
| ukraіna «прикордонний край; окраїна; далекі краї; край світу» | польська |
| Ukrainiec | польська |
| ukraiński | польська |
| Украи́на | російська |
| украи́нец | російська |
| украи́нский | російська |
| Украjи́нац | сербохорватська |
| украjински | сербохорватська |
| Ukrajina | словацька |
| Ukrajína | словенська |
| край | українська |
| Ukraina | чеська |
| Ukrajinec | чеська |
| ukrajinskó | чеська |
шо́ри «ремінна кінська упряж зі шлеєю та постoронками; бокові щитки на вуздечці біля очей коня» (мн.)
у російській мові, можливо, з української;
свн. geschirre пов’язане із свн. schёrn «різати; стригти» (двн. skёran, н. scheren «тс.») і споріднене з лит. skìrti «відокремлювати», гр. ϰείρω (‹*ϰεριω) «стрижу, ріжу», що зводяться до іє. *(s)ker- / (s)kor- / (s)kr- «різати», наявному також у псл. kora, укр. кора́, псл. krajь, укр. край;
свн. geschirre «упряж» (н. Geschirr «тс.») продовжує двн. giscirri «упряж», що утворилося через скорочення складного слова (satal)giscirri «підпруга у в’ючних тварин», (букв.) «(сідельний) прилад»;
запозичення з німецької мови;
р. бр. шо́ры «шори», п. szory «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шо́рка
«частина кінської упряжі; шлейка»
шо́рний
шо́рник
шорникува́ти
шо́рні
«упряж»
шо́рня
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шо́ры «шори» | білоруська |
| ϰείρω «стрижу, ріжу» (‹*ϰεριω) | грецька |
| *ϰεριω | грецька |
| skёran | давньоверхньонімецька |
| giscirri «упряж» | давньоверхньонімецька |
| (satal)giscirri «підпруга у в’ючних тварин» | давньоверхньонімецька |
| *(s)ker-/(s)kor- /(s)kr- «різати» (s)kor- / (s)kr- | індоєвропейська |
| skìrti «відокремлювати» | литовська |
| scheren «тс.» | німецька |
| Geschirr «тс.» | німецька |
| szory «тс.» | польська |
| kora | праслов’янська |
| krajь | праслов’янська |
| шо́ры «шори» | російська |
| geschirre | середньоверхньнімецька |
| schёrn «різати; стригти» (двн. skёran, н. scheren «тс.») | середньоверхньнімецька |
| geschirre «упряж» (н. Geschirr «тс.») | середньоверхньнімецька |
| кора́ | українська |
| край | українська |
кра́яти
псл. krajati (krajajǫ), ітеративна форма дієслова *krojiti, укр. кро́їти;
р. (зах.) [края́ть] «краяти», др. краяти, краати, п. krajać, ч. krájeti, ст. krájěti, слц. krájať, вл. krać, нл. kšajaś «тс.», полаб. krojôt «вирізувати», схв. [krajati] «кроїти, краяти сукно», слн. krȃjati «кроїти сукно», цсл. крагати «різати, краяти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
края́льний
края́льник
«розкрійник»
краяни́ця
«розрізаний кусок»
края́нка
«тс.»
покрава́ти
«краяти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| krać | верхньолужицька |
| краяти | давньоруська |
| краати | давньоруська |
| kšajaś «тс.» | нижньолужицька |
| krojôt «вирізувати» | полабська |
| krajać | польська |
| krajati (krajajǫ) | праслов’янська |
| *krojiti | праслов’янська |
| края́ть «краяти» (зах.) | російська |
| krajati «кроїти, краяти сукно» | сербохорватська |
| krájať | словацька |
| krȃjati «кроїти сукно» | словенська |
| кро́їти | українська |
| крагати «різати, краяти» | церковнослов’янська |
| krájeti | чеська |
| krájěti | ? |
крава́льник «ніж для розкрою»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. [krawalnik] «шевський ніж», krawacz «тс.» пов’язані з дієслівною основою -krawać (тільки в префіксальних утвореннях przykrawać «закроювати», rozkrawać «розкроювати» тощо), у формах багаторазової дії дієслова krajać, укр. кра́яти, kroić, укр. кро́їти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
крава́льниця
«дошка в шевців, на якій ріжуть товар і вистругують цвяшки»
крава́нниця
кравниця
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| krawalnik «шевський ніж» | польська |
| -krawać (тільки в префіксальних утвореннях przykrawać «закроювати», rozkrawać «розкроювати» тощо) | польська |
| kroić | польська |
| krawacz | польська |
| przykrawać | польська |
| rozkrawać | польська |
| krajać | польська |
| кра́яти | українська |
| кро́їти | українська |
кра́вчий «боярин, що завідував царським столом» (іст.)
п. іст. krajczy «придворний урядовець, що мав обов’язок різати потрави на королівський стіл; [сват, що крає коровай на столі; кравець]» є похідним від п. ст. krajca «кравчий», пов’язаного з krajać «різати», укр кра́яти;
р. кра́вчий «тс.» є, очевидно, деетимологізованим варіантом первіснішого кра́йчий, запозиченого з польської мови в XVI ст. через староукраїнську та старобілоруську;
зворотне запозичення з російської мови;
бр. кра́ўчы;
Фонетичні та словотвірні варіанти
крайчій
(XVI ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кра́ўчы | білоруська |
| krajczy «придворний урядовець, що мав обов’язок різати потрави на королівський стіл; [сват, що крає коровай на столі; кравець]» (іст.) | польська |
| krajca «кравчий» (ст.) | польська |
| krajać «різати» (ст.) | польська |
| кра́вчий «тс.» | російська |
| кра́йчий | російська |
| кра́яти | українська |
укра́вка «залишок тканини після розкрою»
похідне утворення від кра́яти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
укра́вок
«обрізок»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кра́яти | українська |
шріт «дріб (мисливський); грубо змелене борошно Нед»
запозичення з німецької мови;
н. Schrot «дріб; грубо змелене борошно; шрот (з олійного насіння)» (‹ свн. schrōt «удар, поріз, рана; відрiзаний, відпиляний шматок», двн. scrōt «поріз») споріднене з гр. ϰρουτου̃μαι «вимітаю», лат. scrōtum (‹ *scroutum) «(анат.) калитка», sсrūto «досліджую», а також із псл. kora, укр. кора́, псл. skora, укр. шкі́ра, псл. krajati, укр. кра́яти;
р. (рідк.) шрот, бр. шрот «дріб», п. śrut, śrót, (заст.) szrót, (рідк.) szrot (srot), ст. śrzot, szrut «дріб; вівсяне борошно; грубо змелене борошно», ч. слц. šrot «грубо змелене борошно; металеві ошурки; брухт», вл. (розм.) šrót «грубо змелене борошно; дріб; брухт», нл. šrot «грубо змелене борошно; непросіяне борошно як корм для худоби», болг. (рідк.) шрот «дріб», схв. шрот «дріб; грубо змелена кукурудза, борошно як корм худобі», слн. šrót «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
шроти́на
шротівни́ця
шротува́ти
«грубо молоти»
шротъ
(шротомъ)(XVIII ст.)
шрут
«дріб»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шрот «дріб» | білоруська |
| шрот «дріб» (рідк.) | болгарська |
| šrót «грубо змелене борошно; дріб; брухт» (розм.) | верхньолужицька |
| ϰρουτου̃μαι «вимітаю» | грецька |
| scrōt «поріз» | давньоверхньонімецька |
| scrōtum «(анат.) калитка» (‹ *scroutum) | латинська |
| sсrūto «досліджую» | латинська |
| *scroutum | латинська |
| šrot «грубо змелене борошно; непросіяне борошно як корм для худоби» | нижньолужицька |
| Schrot «дріб; грубо змелене борошно; шрот (з олійного насіння)» (‹ свн. schrōt «удар, поріз, рана; відрiзаний, відпиляний шматок», двн. scrōt «поріз») | німецька |
| śrut (заст.)(рідк.)(srot) | польська |
| śrót (заст.)(рідк.)(srot) | польська |
| szrót (заст.)(рідк.)(srot) | польська |
| szrot (заст.)(рідк.)(srot) | польська |
| śrzot «дріб; вівсяне борошно; грубо змелене борошно» (ст.) | польська |
| szrut «дріб; вівсяне борошно; грубо змелене борошно» (ст.) | польська |
| kora | праслов’янська |
| skora | праслов’янська |
| krajati | праслов’янська |
| шрот (рідк.) | російська |
| шрот «дріб; грубо змелена кукурудза, борошно як корм худобі» | сербохорватська |
| schrōt «удар, поріз, рана; відрiзаний, відпиляний шматок» | середньоверхньнімецька |
| šrot «грубо змелене борошно; металеві ошурки; брухт» | словацька |
| šrót «тс.» | словенська |
| кора́ | українська |
| шкі́ра | українська |
| кра́яти | українська |
| šrot «грубо змелене борошно; металеві ошурки; брухт» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України