КПИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

кеп «дурень; вид гри в карти; [глум] Ж»

запозичення з польської мови;
п. kiep «бевзь», ст. «vulva», як і ч. заст. і діал. kep «нахаба», ст. «vulva», слц. [kiep] (прізвисько нечистого), зводиться до псл. *kъp-, яке повʼязується з іє. *keup«заглибина» (гр. κύπη «печера, яма», дінд. kupaḥ «тс.») або з іє. *(s)keub(p)«рубати, рвати»;
р. [кеп] «дурень», [ке́па] «дурепа», бр. ке́пікі «кепкування, кпини», [кепкава́ць];
Фонетичні та словотвірні варіанти

доке́пкатися «докепкуватися, доглузуватися»
кепа́р «веселий насмішник; шaxpaй»
кепкува́ти «глузувати»
кепку́н «тс.»
ке́пство «дурість; глузування»
кпи «глузування»
кпили́ти
кпи́ни «тс.»
кпи́ти(ся) «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ке́пікі «кепкування, кпини» білоруська
кепкава́ць білоруська
κύπη грецька
kū́paḥ давньоіндійська
*keup «заглибина» (гр. κύπη «печера, яма», дінд. k$upaḥ «тс.») індоєвропейська
kiep «бевзь» польська
*kъp- праслов’янська
кеп «дурень» російська
ке́па «дурепа» російська
kiep (прізвисько нечистого) словацька
kep «нахаба» чеська
*(s)keub(p) «рубати, рвати» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України