КПИН — ЕТИМОЛОГІЯ
кеп «дурень; вид гри в карти; [глум] Ж»
запозичення з польської мови;
п. kiep «бевзь», ст. «vulva», як і ч. заст. і діал. kep «нахаба», ст. «vulva», слц. [kiep] (прізвисько нечистого), зводиться до псл. *kъp-, яке повʼязується з іє. *keup«заглибина» (гр. κύπη «печера, яма», дінд. kupaḥ «тс.») або з іє. *(s)keub(p)«рубати, рвати»;
р. [кеп] «дурень», [ке́па] «дурепа», бр. ке́пікі «кепкування, кпини», [кепкава́ць];
Фонетичні та словотвірні варіанти
доке́пкатися
«докепкуватися, доглузуватися»
кепа́р
«веселий насмішник; шaxpaй»
кепкува́ти
«глузувати»
кепку́н
«тс.»
ке́пство
«дурість; глузування»
кпи
«глузування»
кпили́ти
кпи́ни
«тс.»
кпи́ти(ся)
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ке́пікі «кепкування, кпини» | білоруська |
кепкава́ць | білоруська |
κύπη | грецька |
kū́paḥ | давньоіндійська |
*keup «заглибина» (гр. κύπη «печера, яма», дінд. k$upaḥ «тс.») | індоєвропейська |
kiep «бевзь» | польська |
*kъp- | праслов’янська |
кеп «дурень» | російська |
ке́па «дурепа» | російська |
kiep (прізвисько нечистого) | словацька |
kep «нахаба» | чеська |
*(s)keub(p) «рубати, рвати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України