КОЇТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ко́ї́ти «робити щось недобре; виробляти, чинити»

очевидно, псл. kojiti «чинити, виробляти», пов’язане чергування голосних з činъ «дія, вчинок»;
зв’язок з псл. kojiti «заспокоювати, вгамовувати», укр. [ко́їти], п. koić «тс.», ч. kojiti «тс.; годувати груддю» (ЭССЯ 10, 113) можливий;
п. [koić się] «вестися, провадитися, складатися; везти, щастити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

нако́ї́ти «зробити, заподіяти щонебудь (переважно погане, варте осуду)»
ско́ї́ти «зробити що-небудь (переважно погане); учинити»
ско́їтися «відбутися; трапитися; виникнути»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
koić «тс.» польська
koić się «вестися, провадитися, складатися; везти, щастити» польська
kojiti «чинити, виробляти» праслов’янська
činъ «дія, вчинок» праслов’янська
kojiti «заспокоювати, вгамовувати» праслов’янська
ко́їти українська
kojiti «тс.; годувати груддю» чеська

ко́їти «заспокоювати, вгамовувати»

очевидно, запозичення з польської мови;
п. koić «тс.», як і ч. kojiti «тс.; годувати груддю», слц. kojiť «тс.», вл. kojíc «утішати», схв. [kòjitiļ «годувати, пестити», слн. kojíti «виховувати», споріднене з укр. по́кій.– Sławski II 323;
Schuster-Šewc 585;
ЭССЯ 10, 113. – Див. ще по́кій. – Пор. почи́ти;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kojíc «утішати» верхньолужицька
koić «тс.» польська
kòjitiļ «годувати, пестити» сербохорватська
kojiť «тс.» словацька
kojíti «виховувати» словенська
по́кій українська
kojiti «тс.; годувати груддю» чеська

кой «коли, якщо» (зах.)

очевидно, результат давньоруської діалектної видозміни сполучного слова (прислівника) коли (›коль) «коли»;
р. [кой] «поки»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кой «поки» російська
коли «коли» (›коль) українська
коль українська

кий «який» (перев. у виразах типу к. біс)

псл. *къ-jь, утворене з питального займенника *kъ (‹*kos) «який, хто» (того самого, що і в займеннику kъ-to «хто»), спорідненого з лит. kàs «хто, що», лтс. kas «тс.», дінд. káḥ «хто», гот. ƕas «що», лат. quod «тс.», які зводяться до іє. *kuo-, *kue- «хто, що, який», і з вказівного займенника jь (‹*jos) «той» (того самого, що і в займеннику *jakъ «який», первісне «такий», стсл. иже «який»), спорідненого з лит. jìs «той; який», дінд. yaḥ «який, котрий», гр. ὁς «тс.», які зводяться до іє. *iо «той, такий, який»;
р. кой, п. [ki], ч. слц. ký «тс.», болг. кой «який; хто», м. кој «тс.», схв. кóјӣ «який», слн. ki «тс.; хто», стсл. кыи «який»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кой «який; хто» болгарська
ƕas «що» готська
ὁς «тс.» грецька
káḥ «хто» давньоіндійська
yaḥ «який, котрий» давньоіндійська
*k<SUP>u̯</SUP>o- індоєвропейська
*i̯о «той, такий, який» індоєвропейська
quod «тс.» латинська
kas «тс.» латиська
kàs «хто, що» литовська
jìs «той; який» литовська
кој «тс.» македонська
ki польська
*къ-jь праслов’янська
*kъ «який, хто» (‹*kos)(того самого, що і в займеннику kъ-to «хто») праслов’янська
*k<SUP>u̯</SUP>e- «хто, що, який» праслов’янська
*kos праслов’янська
kъ-to праслов’янська
праслов’янська
*jos праслов’янська
*jakъ праслов’янська
кой російська
кóјӣ «який» сербохорватська
«тс.» словацька
ki «тс.; хто» словенська
иже старослов’янська
кыи «який» старослов’янська
«тс.» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України