КОША — ЕТИМОЛОГІЯ

іє. *k^uas- «тс.»;

споріднене з лат. quālum (‹*quaslo-) «плетений кошик»;

псл. košь (‹*kosjo-);

р. бр. болг. м. кош, др. кошь, п. kosz, ч. слц. вл. нл. koš, схв. кȍш, слн. kòš, стсл. кошь «тс.»;

чаг. koš «сукупність юрт, табір», кирг. koš «повстяний намет, юрта», башк. koš «курінь», тур. koš «стадо», балкар. koš «стійло, стійбище», як і монг. qoš «дорожний намет», можливо, пов’язані з дтюрк. qoš «пара», qoš- «з’єднувати, сполучати»;

запозичення з тюркських мов;

р. кош, бр. кашава́ць «стати кошем», п. kosz (з укр.);

назви зумовлені тим, що з комишу плетуть коші, кошелі тощо (Вісюліна–Клоков 109);

похідні утворення від кіш¹;

можливо, похідне утворення від кіш¹ або ко́шик (пор. Sławski II 549);

неясне;

р. [коши́ща], бр. [кошычкі], п. koszyczek, [koszyczko, koszyczki], ст. koszyszczko «тс.»;

очевидно, результат семантичної видозміни форми окоши́тися «зробити зупинку, стати табором, отаборитися», похідної від кіш «козачий стан; табір» (див.);

нім. Kabinett «кабінет; альтанка; вбиральня» походить від фр. cabinet (gabinet), зменш. від cabine «кабіна», чи від іт. gabinetto «кімната, меблі», зменш. від gabbia «клітка», яке походить від лат. cavea «загороджене місце, клітка, печера», повʼязаного з caulae «загорожа», далі з псл. košь, укр. кіш, коша́ра;

запозичення з німецької мови;

р. кабине́т, ст. габинет, бр. кабіне́т, п. gabinet, ч. слц. вл. kabinet, болг. м. кабине́т, схв. кабùнет, слн. kabinét;

результат видозміни деетимологізованого слова [полу́кішок] «тс.», утвореного з основ пол- «пів-» і кіш «кошик; короб воза, саней (спочатку плетений)»;